Справа № 420/27751/23
03 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії, , -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.12.2023, просить визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122, 01.08.2023 №221 в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122, від 01.08.2023 №221 та виправити військове звання ОСОБА_1 "солдат" на військове звання "головний сержант".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження служби у Збройних силах Радянського союзу мав військове звання "старшина" згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.11.1991 №271, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 25.03.2022 № 843 та військовим квитком. Разом з тим, при мобілізації в 2022 році позивачу зроблена відмітка про присвоєння дійсного військового звання "солдат" на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 . Військову службу під час мобілізації позивач проходив у військових частинах НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 та НОМЕР_5 . Під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 наказом командира від 31.12.2022 № 352 позивача призначено на посаду стрільця у військовому званні "солдат". В наступному в межах цієї військової частини наказом від 26.04.2023 № 122 позивача призначено на іншу посаду також у званні "солдат". На момент зарахування до лав Збройних Сил України діяв Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції чинній від 19.02.2022. Згідно ст. 5 даного Закону такого армійського військового звання як "старшина" не існувало. Пунктом 2 розділу II Закону України від 17.10.2019 №205-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов'язку та проходження військової служби", зі змінами, з метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені з військової служби та яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, військове звання "старшина" було прирівняне військовому званню "перший сержант", яке згодом було замінене на "головний сержант". Наказом Міністерства оборони України від 14.05..2020 № 149 був затверджений Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, згідно якого громадянам, які мають військові звання запасу або резерву "старшина", "прапорщик" ("мічман"), "старший прапорщик" ("старший мічман") та які приймаються на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з прийняттям або призовом на військову службу присвоюються військові звання, визначені пунктом 4 цього Порядку. П.4 вказаного Порядку, зокрема, передбачає, що особам, які мають військові звання "старшина", присвоюється військове звання "головний сержант". Таким чином, військовослужбовцям запасу у званні "старшина", які призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з призовом на військову службу присвоюються військове звання "головний сержант".
За такого правового регулювання, ОСОБА_1 , маючи раніше присвоєне звання "старшина" , мав би обліковуватись у списках відповідача як військовослужбовець із званням "головний сержант". В той самий час відповідач з невідомих причин вказав у своїх наказах від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122, 01.08.2023 №221 звання "солдат", що не відповідає приписам законодавства на момент прийняття позивача на військову службу. Позивач вважає, що ВЧ НОМЕР_1 не мала жодних правових підстав щодо зміни, на власний розсуд, військового звання позивача із "старшини" на "солдата".
Ухвалою суду від 16.10.2023 року позовну заяву було залишено без руху. Надано 10-денний строк для усунення недоліків.
26.10.2023 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 21.11.2023 в режимі відеоконференції за клопотанням представника позивача.
20.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову. ОСОБА_1 переведений до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_3 , де військове звання військовослужбовця зазначалось "солдат", у зв'язку із чим відсутні підстави для включення його до списків військової частини в званні "головний сержант". Командир військової частини НОМЕР_1 не вправі присвоювати військові звання, оскільки військова частина НОМЕР_1 входить до підпорядкування військової частини НОМЕР_3 , у зв'язку з чим командування військової частини НОМЕР_1 при видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 №352 керувалось виключно наказами та розпорядженнями командування військової частини НОМЕР_3 .
На момент зарахування до лав Збройних Сил України діяв Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції чинній від 19.02.2022, згідно якого такого армійського військового звання як "старшина" не існувало. В чинній редакції вказаного Закону даного звання також не існує.
Пунктом 2 розділу II Закону України від 17.10.2019 № 205-ІХ "Привнесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо виконання військового обов'язку та проходження військової служби", зі змінами (надалі - Закон № 205ЛХ), з метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені з військової служби та яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, військове звання "старшина" прирівняне військовому званню "перший сержант", яке згодом замінене на "головний сержант".
Згідно з ч. 2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідно до п. 43 Положення - чергові військові звання військовослужбовцям присвоюються: до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Пункти 20, 21, 22 Положення про проходження дійсної строкової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами радянської армії та воєнно-морського флоту, введеного у дію наказом Міністра оборони СРСР від 1984 року № 150 (надалі - Положення № 150), забороняють присвоїти рядовому солдату строкової служби військове звання "старшина", оминувши щонайменше три ланки військових звань, а саме "молодший сержант", сержант" та "старший сержант".
Відмітка у військовому квитку позивача про присвоєння військового звання "старшина" не відповідала дійсності, а тому не могла бути врахована при зарахуванні позивача до лав Збройних Сил України. Як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 , військове звання "старшина" рядовому ОСОБА_1 , начебто, присвоєно наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.11.1991 № 271, за день до демобілізації. На момент звільнення позивача зі строкової військової служби Верховною Радою УРСР проголошено про незалежність України від 24.08.1991. Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" від 12.09.1991 № 1545-XII встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції України. Закон України "Про загальний обов'язок і військову службу", яким врегульовані спірні правовідносини з приводу присвоєння військових звань, був ухвалений Верховною Радою України 25.03.1992 № 2232-ХП. На час внесення запису рядовому ОСОБА_1 про присвоєння військового звання "старшина", 18.11.1991, питання присвоєння військових звань національним законодавством України не було врегульованим, тому дійсним законодавством, яке врегулювало спірні правовідносини, слід вважати акти законодавства Союзу PCP. Згідно Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов'язок" порядок присвоєння військових звань рядових (матросів), єфрейторів (старших матросів), сержантів і старшин визначався Міністром оборони СРСР . Відповідно до п. 22 Положення про проходження дійсної строкової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами радянської армії та воєнно-морського флоту, введеного у дію наказом Міністра оборони СРСР від 1984 року № 150 (далі - Положення № 150), військові звання "старшина" і "головний корабельний старшина" присвоюються кращим старшим сержантам і головним старшинам, що прослужили на посадах сержантів (старшин) не менше 6 місяців та призначені на посади, для яких штатами передбачені військові звання "старшина", "головний корабельний старшина" або при звільнені у запас . В свою чергу, військове звання "старший сержант" присвоюється кращим сержантам (п. 21 Положення 150); військове звання "сержант" - курсантам, які завершили навчання з підготовки сержантів з оцінкою "відмінно", та молодшим сержантам (п. 20); військове звання "молодший сержант" - також курсантам, солдатам (рядовим, єфрейторам) (п. 19). У жодному випадку Положення № 150 не надає можливості присвоїти рядовому солдату строкової служби військове звання "старшина", оминувши щонайменше три ланки військових звань, а саме "молодший сержант", "сержант" та "старший сержант". ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_1 не надавались будь-які підтверджуючі документи щодо присвоєння йому військового звання "старшина", окрім військового квитка із відповідним записом. За таких обставин, на момент зарахування позивача до лав Збройних Сил України, у командування військової частини не могло бути належних підстав вважати, що запис про присвоєння рядовому ОСОБА_1 військового звання "старшина" являється дійсним та правильним, оскільки зроблений із грубим порушенням старшинства військових звань, всупереч вимог чинного на той момент законодавства (Положення № 150). Посада "старший обчислювач" не відповідає рівню військового звання "старшина", яку позивач обіймав увесь термін строкової служби. Посада "старший обчислювач" дотична аналогічній посаді, визначеній дійсними нормативно-правовими актами України. Згідно з Переліком штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317 , посаді "старший обчислювач" відповідає військове звання "старший солдат".У зв'язку з вищевикладеним, максимальне військове звання, на яке міг претендувати рядовий солдат ОСОБА_1 , зокрема, при звільненні в запас, являється "єфрейтор" (п. п. 16.-19. Положення № 150).
Згідно абз. 1, 2 п. 6 Порядку переатестації № 149 військовослужбовці сержантського і старшинського складу, які займають посади рядового складу, підлягають призначенню на посади сержантського і старшинського складу. Військовослужбовцям з військовими званнями "старшина", "прапорщик" ("мічман"), "старший прапорщик" ("старший мічман"), які займають посади рядового складу, присвоюються у порядку переатестації військові звання, визначені п.4 цього Порядку. Військовий квиток ОСОБА_1 не містить жодних відміток про проходження останнім будь-якої військової підготовки, перепідготовки, як під час строкової служби, так і під час служби в запасі. Тому були відсутні належні підстави призначати військовослужбовця на посаду, яка є еквівалентною військовому званню "головний сержант", військовослужбовця ОСОБА_1 , який ніколи не обіймав військових посад вище за "старшого обчислювача". В процесі служби у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовець ОСОБА_1 жодного разу не підіймав питань щодо врахування військового звання "старшина" згідно запису у військовому квитку та присвоєння йому військового звання "головний сержант". Позивачем не надавались будь-які рапорти, скарги, звернення, клопотання тощо стосовно даного питання.
21.11.2023 в судове засідання представники сторін не прибули, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Також представник позивача подав клопотання про витребування доказів у відповідача, яке суд залишив без задоволення, розгляд справи відкладено на 19.12.2023.
29.11.2023 представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку суд залишив без задоволення. Також позивач просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
18.12.2023 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило, що ОСОБА_1 став на військовий облік 29.11.1992 у званні "старшина", в подальшому знято з військового обліку у зв'язку з переїздом до м. Одеси. ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку до 03.03.2022 у військовому званні "старшина" .
Ухвалою від 19.12.2023 відмовлено позивачу в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, відкладено судове засідання на 10 січня 2024 року.
25.12.2023 представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій крім вже заявлених вимог просить розглянути додаткову вимогу - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №221 в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу та виправити військове звання ОСОБА_1 "солдат" на військове звання "головний сержант".
В судовому засіданні 10.01.2024 суд задовольнив клопотання про збільшення позовних вимог.
Ухвалою від 10.01.2024 зупинено провадження у зв'язку з тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 420/27750/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 з аналогічних правовідносин був задоволений частково. , визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо неправильного зазначення у наказах № 400 від 29.12.2022 , № 79-РС від 22.08.2022 , № 265 від 24.08.2022 , № 110 від 30.03.2022 , № 6-РС від 29.03.2022, № 49-РС від 19.06.2023 , № 124-РС від 29.11.2022 , № 128-РС від 19.12.2022 військового звання ОСОБА_1 , зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 "солдат" на військове звання "головний сержант".
26.04.2024 поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 03.05.2024.
03.05.2024 справа розглянута судом у письмовому провадженні у зв'язку з поданням представником позивача письмової заяви та неприбуттям представника відповідача в судове засідання.
Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 26.11.1989 по 19.11.1991 роки проходив строкову військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). У даному військовому квітку міститься наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 26.11.1989 №212 про присвоєння ОСОБА_1 військового звання "рядовий".
Також, у військовому квитку є запис про наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 18.11.1991 №271 про присвоєння ОСОБА_1 звання "старшина".
За повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 став на військовий облік 29.11.1992 у званні "старшина", в подальшому знято з військового обліку у зв'язку з переїздом до м. Одеси. ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку до 03.03.2022 у військовому званні "старшина" .
Законом України № 680-ІХ від 4 червня 2020 року було внесено зміни до частини другої ст. 5 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", чим змінено військові звання.
03.03.2022 ОСОБА_1 , на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 за № 69/2022 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.03.2022 № 38, старшина ОСОБА_1 , стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 вибув до військової частини НОМЕР_3 у розпорядження з 06 березня 2022 року.
З березня 2022 року позивач проходив службу в ВЧ НОМЕР_3 стрільцем. В той самий час відповідно довідки виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 25.03.2022 №843 вбачається, що на момент прийняття на військову службу позивач мав звання "старшина". Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 30.03. 2022 №110 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду стрільця-регулювальника 2 комендантського відділення 3 комендантського взводу комендантської роти ВЧ НОМЕР_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 400 від 29.12.2022, солдат ОСОБА_1 був виключений зі списків складу військової частини , посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 № 352 позивача призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти у військовому званні "солдат". На підставі наказу № 352 позивачу зроблена відмітка у військовому квитку про присвоєння дійсного військового звання «солдат»
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 № 122 солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 .
Наказ від 01.08.2023 №221 солдата ОСОБА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 вважати таким, що вибув до нового місця служби .
Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правильного зазначення військового звання позивача у наказах та відмови ВЧ НОМЕР_1 у внесенні відповідних змін до цих наказів.
Відповідно до преамбули до Закону №2011-XII цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі ст.1 Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, згідно абзацу першого частини першої вищевказаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 5 статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 5 Закону №2232-ХІІ (в редакції до 04.06.2020) кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання.
Військові звання у Збройних Силах України та інших військах поділяються на армійські та флотські.
Військовослужбовці та військовозобов'язані поділялися на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків (мічманів), офіцерський склад.
Так, до військових звань сержантського і старшинського складу належали: молодший сержант, сержант, старший сержант та старшина.
На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" від 04.06.2020 № 680-IX до частини 2 та 3 статті 5 Закону № 2232-XII внесено зміни, зокрема, встановлені армійські військові звання щодо сержантського і старшинського складу.
Молодший сержантський і старшинський склад: молодший сержант, сержант.
Старший сержантський і старшинський склад: старший сержант, головний сержант, штаб-сержант.
Вищий сержантський і старшинський склад: майстер-сержант, старший майстер-сержант, головний майстер-сержант.
Частина 10 розділу І частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (редакція 01.10.2020) встановлює, що кожний військовослужбовець має військове звання відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військові звання поділяються на армійські та корабельні згідно із частиною другою статті 5 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов'язку та проходження військової служби" від 17.10.2019 № 205-IX (далі - Закон №205-ІХ) , з метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені з військової служби та яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, прирівняти військові звання рядового, сержантського і старшинського складу в таких співвідношеннях: старшина - перший сержант.
Наказом Міністерства оборони України від 14.05.2020 року № 149 затвердження Порядок проведення у Збройних Силах України переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях. В пункті 4 даного Порядку було встановлено, що особам, які підлягають переатестації, посадовими особами, визначеними пунктом 3 цього Порядку, присвоюються відповідно такі військові звання: які мають, зокрема, військове звання "старшина" - військове звання "перший сержант.
Пункт 7 Порядку №149 унормовував, що громадянам, які мають військові звання запасу або резерву "старшина та які приймаються на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з прийняттям або призовом на військову службу присвоюються військові звання, визначені пунктом 4 цього Порядку.
Далі у вказаний Порядок, наказом міністра оборони України від 12.10.2020 №379 були внесені зміни. Метою внесення змін було метою унормування питання проходження військової служби особами рядового та сержантського складу Державної спеціальної служби транспорту, яким були присвоєні військові звання до набрання чинності зазначеними законами.
У заголовок та пункт 1 Порядку №149 після слів: "проведення у Збройних Силах України" доповнено словами "та Державній спеціальній службі транспорту".
Пункт 3 оновленого Порядку №149 передбачає, що переатестація осіб, які підлягають переатестації, здійснюється за місцем проходження військової служби або служби у військовому резерві зі складанням атестації на присвоєння військового звання за формою, що додається (далі - атестація).
Атестацію складає безпосередній командир (начальник) військовослужбовця. Висновок за атестацією здійснює прямий командир (начальник) військовослужбовця. Атестація розглядається на засіданні атестаційної комісії, підзвітній посадовій особі, яка її затверджує. До участі в засіданні атестаційної комісії залучаються головні старшини органів військового управління, з'єднань, військових частин Збройних Сил України.
Затверджує атестацію та присвоює військове звання: "головний сержант", "штаб-сержант" ("штаб-старшина"), "майстер-сержант" ("майстер-старшина") - командир бригади (полку, корабля 1 рангу) та посадові особи, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них і вищі.
За приписами пункту 4 особам, які підлягають переатестації, посадовими особами, визначеними пунктом 3 цього Порядку, присвоюються відповідно такі військові звання: які мають військові звання "старшина" - військове звання "головний сержант".
Також, відповідно до Закону України від 21.03.2023 №2995-ІХ у розділі "Сержантський склад" підпункту 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов'язку та проходження військової служби" позицію "перший сержант" замінити позицією "головний сержант".
Отже, на момент призову на військову службу у зв'язку із мобілізацією позивач вже мав військове звання "старшина", що підтверджується належними доказами, тому відповідач не мав жодних правових підстав щодо зміни, на власний розсуд, військового звання позивача із "старшини" на "солдата", а повинний був призначити військове звання відповідно до статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядку проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149..
Твердження відповідача про те, що запис у військовому квитку позивача про присвоєння звання "старшина" є недостовірним, не приймається судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122 , від 01.08.2023 №221 та виправити військове звання ОСОБА_1 "солдат" на військове звання "головний сержант", суд зазначає наступне.
Законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не надає підстави суду зобов'язати ВЧ НОМЕР_3 вказати конкретне військове звання, що міститься, зокрема, в переліку сержантського складу. Закон № 2232-XII та Закон № 205-ІХ встановлюють декілька варіантів присвоєння нового військового звання військовослужбовцям, які мали військове звання "старшина".
Доводи представника позивача про те, що слід застосувати норми Закону України від 21.03.2023 №2995-ІХ, за яким позиція "перший сержант" замінена позицією "головний сержант", є необгрунтованими, оскільки на момент прийняття вказаного Закону, ОСОБА_1 вже не проходив військову службу, а спірні накази, до яких позивач просить внести зміни щодо військового звання, датовані 2022 роком.
До того ж, слід врахувати, що зміни, які були внесені в Порядок №149 і які стосувалися присвоєння військовослужбовцю, який мав військове звання "старшина" - військового звання "головний сержант", стосувалися питання проходження військової служби особами рядового та сержантського складу Державної спеціальної служби транспорту. Варто відзначити, що оновлений Порядок №149 також надає право прямому командиру військовослужбовця присвоїти йому звання не тільки "головний сержант", а також "штаб-сержант", "майстер-сержант".
Узагальнюючи наведене, належним способом захисту позивача, є зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 внести зміни до наказів від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122, від 01.08.2023 №221 , які стосуються військового звання ОСОБА_1 , відповідно до Закону № 2232-XII та Порядку №149.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення .
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Позивач не є платником судового збору , оскільки п.12 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на витрати професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн.
Розглядаючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу , суд встановив, що адвокатом Шиловим В.Ю. надані докази надання такої допомоги на адресу ОСОБА_1 . Перелік документів наданих адвокатом - договір про надання правової допомоги № 72 від 18.09.2023, додаткові угоди до договору від 18.09.2023 та від 26.11.2023, акт від 26.11.2023 про надані послуги до договору на загальну суму 7000 грн., дві платіжні інструкції про оплату ОСОБА_1 на адресу адвоката Шилов В.Ю. гонорару від 18.09.2023 на суму 4000 грн. та 3000 грн.
Згідно акту по надані послуги вартість послуг за ознайомлення з документами, які стосуються спору, складає 1000 грн., підготовка та направлення запитів до відповідача - 1000 грн., підготовка позовної заяви до суду - 3000 грн., ознайомлення з відзивом, підготовка заяви про збільшення позовних вимог 2000 грн.
За приписами частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частини 4-7 даної статті унормовують, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частина 9 статті 139 КАС України передбачає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн. письмові докази, суд також дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів зі складністю даної справи, обсягу доказів. З врахуванням всіх викладених обставин, часткового задоволення позову, суд вважає необґрунтованими витрати позивача на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., а тому розмір витрат на професійну правову допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122, від 01.08.2023 №221 в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 "солдат".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) внести зміни до наказів командира військової частини від 31.12.2022 № 352, від 26.04.2023 № 122 , від 01.08.2023 №221, зазначивши військове звання ОСОБА_1 відповідно до статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядку проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 09.05.2024.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА