09 травня 2024 року № 320/47540/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Черкаської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 23.11.2023 №UA902080/2023/000026/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним підприємством "Будпостач" для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених за митною декларацією від 23.11.2023 № 23UA902080803419U1 (відмовлена), митниця діяла в порядку та відповідно до частини п'ятої статті 54 (Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю), згідно частин першої, четвертої статті 337, 320 МК України митницею встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни товару, а саме: для підтвердження заявлених витрат на транспортування до ввезення на митну територію України декларантом надано: рахунок від 14.10.2023 № 5653270906 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 14.10.2023 № 5653270907 та № 5653270908 від імені MAERSK A/S; за результатом співставлення заявлених митниці відомостей з відомостями, які містяться в зазначених вище документах встановлено: - в рахунку від 14.10.2023 № 5653270908 від імені MAERSK A/S заявлені відомості «Documentation fee» та «Terminal Handling Service», що є відомостями на обробку товарів; в наданих до митного оформлення рахунках від 14.10.2023 № 5653270906 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 14.10.2023 № 5653270907 та № 56532709078 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження. В поданому до митного оформлення коносаменті відсутня печатка перевізника, разом з тим на інших документах поданих до митного оформлення, від того ж перевізника містять печатки компанії. Митницею встановлено відсутність відомостей в графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов'язковою складовою митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені. Відтак, за відсутності надання декларантом заявок та за відсутності в наданих документах всіх витрат, які передбачені відповідними договорами транспортно-експедиційного обслуговування, декларантом не було підтверджено документально у повному обсязі заявлені митниці відомості про числові значення обов'язкових складових митної вартості (витрати на транспортування до ввезення на митну територію України за повним маршрутом перевезення, витрати на навантаження та обробку, пов'язані з транспортуванням, страхові витрати), а також не підтверджено документально повноту додавання усіх обов'язкових складових митної вартості до ціни товару, у зв'язку з чим у митниці відсутні всі відомості про числові значенні всіх обов'язкових складових митної вартості та повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом були заявлені до митних декларацій неповні відомості про митну вартість.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Приватне підприємство “Будпостач” (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2019 між позивачем та компанією GUANGDONG MIDEA KITCHEN APPLIANCES MANUFACTURING CO, LTD (Китай) було укладено контракт №1146 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує мікрохвильові печі, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту
24 лютого 2020 року для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UА00072711.
14 лютого 2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Маersk А/S (Данія) (далі перевізник) договір №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
01 липня 2023 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів, а 03.07.2023 надав комерційну пропозицію та проформу інвойс PIMCACUABU20230703 для оплати товарів на умовах передоплати за ціною 65 045,03 доларів США.
06 липня 2023 року позивач на підставі контракту від 03.01.2019 №1146 перерахував продавцю платіжними інструкціями в іноземній валюті №123 грошові кошти в розмірі 11 062,08 доларів США та від 20.07.2023 №153 в розмірі 53 982,95 доларів США.
Загальна сума перерахованих коштів складає 65 045,03 доларів США, що відповідає ціні, вказаній продавцем у проформі інвойс.
22 серпня 2023 року продавець надав позивачу комерційний інвойс №MDOKZUABD230822 для відвантаження товарів за ціною 32 522,51 доларів США.
28 серпня 2023 року продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №230509573.
30 вересня 2023 року на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №23С4406В0815/03206.
14 жовтня 2023 року експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653270906 для оплати позивачем транспортних послуг.
Водночас, 14.10.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія Маersk А/S (Данія) виписав інвойси №5653270907 та №5653270908.
19 жовтня 2023 року експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» написав лист №0833, яким повідомив, що через завантаженість порту Гданськ терміналу DCT Gdansk (Польща) контейнер з коносаменту №230509573 буде вивантажений у порту Гдиня на терміналі DCT Gdansk (Польща).
26.10.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №33.
26 жовтня 2023 року митними органами Європейського Союзу була оформлена транзитна декларація форми ТІ 23РL321030NS68P8F5, як документ, що застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення.
На підставі залізничної накладної УМВС від 01.11.2023 №2151006296 товари були доставлені з порту Гдиня (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
08 листопада 2023 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №176 оплатив перевізнику компанії Маersk А/S (Данія) вартість транспортних послуг в розмірі 131 119,17 доларів США.
15 листопада 2023 року позивач направив лист до Держмитслужби України, в якому вказав, що ПП «Будпостач» здійснив оплату по контракту №1146 від 03.01.2019 на відвантаження товарів згідно комерційного інвойсу №MDOKZUABD230822 НА СУМУ 32 552,51 доларів США платіжними дорученнями №123 від 06.07.2023 та №153 від 20.07.2023.
16 листопада 2023 року позивач платіжною інструкцією № 6417600646 оплатив експедитору ТОВ «Мерск Україна Лтд» вартість послуг згідно рахунку №5653270906 від 14.10.2023 в розмірі 39 162,25 грн.
21 листопада 2023 року АТ «Сенс банк» надав лист №45077-17.3/2023 , яким підтвердив перерахування позивачем коштів платіжним дорученням №176 від 08.11.2023 компанії Маersk А/S (Данія) для оплати послуг, зазначених в інвойсах №5653270907 та №5653270908.
З метою здійснення митного оформлення товарів представником позивача 23.11.2023 до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці було подано митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ № 23UA902080803419U1, за якою в режимі імпорт задекларовано товари:
- товар № 1 «Побутові електронагрівальні прилади: печі мікрохвильові», задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару 26,2927 USD/шт.
При цьому позивачем, разом із митною декларацією було надано наступні документи:
- контракт від 03.01.2019 №1146 між позивачем та компанією GUANGDONG MIDEA KITCHEN APPLIANCES MANUFACTURING CO, LTD (Китай) з додатками;
- комерційна пропозицію від 03.07.2023;
- прайс лист продавця від 01.07.2023 щодо ціни товару;
- комерційний інвойс від 22.08.2023 №МDOKZUABD230822;
- сертифікат походження товару від 30.09.2023 №23С4406В0815/03206;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.07.2023 №123 про оплату товару;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 20.07.2023 №153 про оплату товару;
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Маersk А/S (Данія) ;
- коносамент від 28.08.2023 №230509573;
- рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 14.10.2023 №5653270906 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- інвойс компанії Маersk А/S (Данія) від 14.10.2023 №5653270907 для оплати послуг з перевезення товарів;
- інвойс компанії Маersk А/S (Данія) від 14.10.2023 №5653270908 для оплати послуг з перевезення товарів;
- довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 26.10.2023 №33;
- залізничну накладну УМВС від 01.11.2023 №2151006296;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.11.2023 №176 про оплату транспортних послуг;
- платіжну інструкцію від 16.11.2023 №6417600646 про оплату транспортних послуг;
- лист АТ «Сенс банк» № 45077-17.3/2023 від 21.11.2023 про оплату транспортних послуг;
- транзитну декларацію форми Т1 від 26.10.2023 №23PL321030NS68P8F5;
- товарно-транспортну накладну СМR від 22.11.2023 №1148;
- лист про оплату товару від 15.11.2023;
- лист від перевізника від 19.10.2023;
- акт про проведення фізичного огляду від 23.11.2023;
- презентацію товарів від 21.11.2023;
- декларацію Митної вартості,
Митна вартість товарів заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
23 листопада 2023 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №985164, у якому зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на електронне повідомлення №985164 позивач направив до митного органу лист від 23.11.2023, у якому зазначив, що надати інші додаткові документи немає можливості.
Водночас Черкаською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2023 №UA902080/2023/000026/2.
Товари випущені у вільний обіг за митною декларацією від 23.11.2023 № 23UA902080803425U0 шляхом надання гарантій на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України та відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які повинні бути сплачені, у зв'язку із винесенням рішення про коригування митної вартості від 23.11.2023 № UA902080/2023/000026/2, становить - 55 221,98 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно статті 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно частини 2 статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частин 5 та 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 статті 54 МКУ, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 4 статті 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до частини 5 статті 54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 року (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 року (справа №140/1713/19).
Згідно положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Судом встановлено, що відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митної декларації від 12.11.2023 №UA500490/2023/7456.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення посилається на те, що:
- в рахунку від 14.10.2023 № 5653270908 від імені Маersk А/S (Данія) заявлені відомості «Documentation free» та « Terminal Handling Service» що є відомостями на обробку товарів;
- -в наданих до митного оформлення рахунках від 14.10.2023 № 5653270906 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 14.10.2023 № 5653270907 та № 56532709078 від імені Маersk А/S (Данія) відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження;
- митницею встановлено відсутність відомостей в графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов'язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;
- в поданому до митного оформлення коносаменті відсутня печатка перевізника, разом з тим на інших документах поданих до митного оформлення, від того ж перевізника містять печатки компанії».
З даного приводу суд враховує, що митному органу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 26.10.2023 №33, у якій зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 39 162,25 грн. та 1 518,78 доларів США, що включені до митної вартості. Митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неправдиві.
Згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо твердження відповідача про «Documentation free» - плата за документацію та « Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування, то довідка про транспортні витрати також містить вартість оформлення документації у Гдині, Польща в сумі 53,67 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гдиня (Польща) в сумі 215,02 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Щодо відсутності печатки на коносаменті то вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених частино 3 статті 53 МК України, для витребування додаткових документів.
Водночас, судом встановлено, що митному органу разом з митною декларацією надано платіжні інструкції від 06.07.2023 №123 про перерахування продавцю коштів, в розмірі 11 062,08 доларів США та від 06.07.2023 №123 про перерахування продавцю коштів, в розмірі 53 982,95 доларів США, що відповідає сумі, вказаній в проформі інвойс.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, касаційне провадження № К/9901/64047/18, зазначено, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К79901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Стосовно відомостей у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 23.11.2023 №985164 про те, що «в поданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 08.11.2023 №176 у графі «призначення платежу» має посилання лише на договір. Таким чином не вдається ідентифікувати оплату за транспортування з даною поставкою» то вказані відомості не свідчать про наявність у митного органу підстав, визначених частиною статті 53 МК України для витребування додаткових документів.
Митному органу було надано платіжну інструкцію від 08.11.2023 № 176 про перерахування перевізнику коштів, в розмірі 131 119,17 доларів США .Митному органу був наданий лист від АТ «Сенс Банк» від 21.11.2023 №45077-17.3/2023, в якому зазначено, що ПП «Будпостач» здійснив оплату платіжним дорученням №176 від 08.11.23 у розмірі 131 119,17 доларів США, зокрема згідно з інвойсу №5653270907 в сумі 1 600,00 доларів США та інвойсу №5653270908 в сумі 268,78 доларів США.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За таких умов суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2023 №UA902080/2023/000026/2 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду надано платіжне доручення від 06.12.2023 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 684,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Будпостач", суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Черкаської митниці суму судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд, -
1. Адміністративний позов Приватного підприємства “Будпостач” (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 23.11.2023 №UA902080/2023/000026/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства “Будпостач” (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76, код ЄДРПОУ 44005652).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.