09 травня 2024 року № 320/5818/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу ВП №62139639 від 12.04.2021.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідач протиправно одночасно з вимогою про надання доказів виконання судового рішення, прийняв постанову про накладення штрафу.
Позивач стверджує, що у відповідача були відсутні підстави для накладення на податковий орган штрафу у зв'язку з виконанням рішення суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року адміністративну справу №320/5818/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62139639.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, справу в порядку пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/5818/21 передано на розгляд судді Аблову Є.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2022 року прийнято адміністративну справу № 320/5818/21 до провадження судді Аблова Є.В. та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження, визначено що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, водночас, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2021 надіслав копії матеріалів виконавчого провадження №62139639.
Від третьої особи до суду надійшли писомгві пояснення, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки за повторне невиконання судового рішення на податковий орган правомірно накладено штраф.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На примусовому виконанні у ВПВР УЗПВР у м. Києві перебуває виконавче провадження №62139639 за виконавчим листом №320/546/19, виданим 24.12.2019 Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення від виконання обов'язків по нарахуванню, обчисленню і сплаті єдиного внеску на період з 14.04.2014 по 31.08.2018, визнання безнадійною заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та її списання від 24.10.2018 та прийняти відповідне рішення у порядку та за формою, визначеними чинним законодавством з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, боржником в якому є ГУ ДПС у Київській області, стягувачем - ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця ВПВР УЗПВР у Київській області від 12.04.2021 ВП №62139639 за повторне невиконання вимоги виконавчого листа відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Спірні правовідносини регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
За змістом частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов'язковості виконання рішень.
Згідно з п. 1 частини 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктом 6 частини п'ятої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною 1 статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Стаття 11 Закону № 1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 63 Закону № 1404-VIII визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, відповідно до частин першої, другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про можливе настання кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
Судом встановлено, що постановою Відповідача від 21.05.2020 про відкриття виконавчого провадження зобов'язано Боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Внаслідок невиконання судового рішення, постановою Відповідача від 16.03.2021, накладено штраф на боржника у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про можливе настання кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що постановою Відповідача від 12.04.2021 за повторне невиконання судового рішення на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про можливе настання кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що після отримання постанови про повторне невиконання судового рішення та вимоги державного виконавця, боржником, листом від 23.04.2021, було розглянуто заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, оскільки наведені Позивачем причини невиконання ним рішення суду не є поважними, вони не свідчать про наявність обставин, що об'єктивно унеможливлювали виконання судового рішення в обумовлений строк.
З огляду на вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оцінюючи інші доводи позову суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, підстави для стягнення на його користь судових витрат у виді судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.