ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" травня 2024 р. справа № 300/1556/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,
Адвокат Каверін С.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у незаконному утриманні (стягненні) із грошового забезпечення та інших виплат, належних при звільненні ОСОБА_1 , компенсації за невикористані дні відпустки за 30 діб у розмірі 9 027,72 грн, а також зобов'язання відповідача здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 9 027,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 зазначив, що 08.02.2024 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №300/3719/23 відповідачем виплачено ОСОБА_1 заборгованість грошового забезпечення у сумі 181 012,48 грн. Водночас, під час нарахування до виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення, із належних у зв'язку із звільненням виплат відповідачем проведено відрахування (утримання) грошового забезпечення, нарахованого та належного до виплату позивачу, а саме компенсації за невикористані дні відпустки за 30 діб у розмірі 9 027,72 грн. Представник звернув увагу, що на його адвокатський запит у листі-відповіді від 22.02.2024 №09/1782-24-Вих відсутня інформація та документальне підтвердження про підстави та причини прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, такого рішення, а також не надано у документальній формі такого рішення щодо підстав утримання із грошового забезпечення та виплат належних позивачу при звільненні з військової служби вказаних вище сум. У зв'язку із цим, позивач вважає, що відповідач не діяв у порядку та спосіб визначений законом, як то передбачено ст. 19 Конституції України, а тому незаконно утримав належне позивачу грошове забезпечення та виплати належні у зв'язку із звільненням порушивши права, гарантовані позивачу Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
15.03.2024 судом через підсистему «Електронний суд» отримано відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення. Пояснив, що позивач у 2020 році проходив військову службу у період з 01.01.2020 по 16.05.2020, що становить 137 календарних днів, а тому позивач набув право тільки на 15 календарних днів щорічної основної відпустки, в той час, як позивачем використано 45 днів щорічної основної відпустки у 2020 році. З урахуванням зазначеного, позивачем надмірно використано 30 календарних днів щорічної основної відпустки, що свідчить про наявність підстав для застосування положень абзацу 4 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 226 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та пункту 7 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Так, у травні 2020 року при остаточному розрахунку при звільненні ОСОБА_1 на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2020 №298-ОС було відраховано за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки - 26 570,40 грн, що відображено в особистій картці грошового забезпечення за 2020 рік. Про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, регіональним управлінням останньому доведено, спору про їх розмір не було. Водночас, при виплаті позивачу коштів на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №300/3719/23, відповідачем утримано різницю в розмірі 9 027,72 грн між розміром відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки, що відраховувався при звільненні - 26 570,40 грн, та перерахованим розміром відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки на виконання згаданого рішення суду - 35 598,12 грн.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонної служби України та перебував на грошовому забезпеченні в Східному регіональному управлінні.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.01.2020 №4-ВВ позивачу надано щорічну основну відпустку за 2020 рік тривалістю 45 календарних днів, та 4 доби для проїзду до місця проведення відпустки (м. Чернівці) та назад, з 15 січня 2020 року. Із врахуванням часу необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад визначено до виконання службових обов'язків приступити 04.03.2020 (а.с. 30).
Під час щорічної основної відпустки з 21 по 31 січня 2020 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Верховинська районна лікарня» Верховинської районної ради, та з 07 по 20 лютого 2020 року на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 1» Чернівецької міської ради, що підтверджується витягом з наказу від 03.03.2020 №67-ВВ (а.с. 29).
Частиною 5 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2020 №67-ВВ ОСОБА_1 продовжено щорічну основну відпустку за 2020 рік з 04.03.2020 на 25 календарних днів. Із врахуванням святкових та неробочих днів визначено до виконання службових обов'язків приступити 30.03.2020 (а.с. 29).
В подальшому, з 11 по 20 березня 2020 року під час щорічної основної відпустки позивач знаходився на амбулаторному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Садгора» Чернівецької міської ради, у зв'язку із чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.03.2020 №92-ВВ ОСОБА_1 продовжено щорічну основну відпустку за 2020 рік з 30.03.2020 на 10 календарних днів. До виконання службових обов'язків визначено приступити 09.04.2020 (а.с. 28).
Згідно з наказом голови Державної прикордонної служби України від 07.05.2020 №418-ОС припинено контракт з позивачем та звільнено його з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 6).
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2020 №298-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Останнім днем проходження військової служби є 16.05.2020 (а.с. 10).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2.1. наказу від 13.05.2020 №298-ОС, позивач щорічну основну відпустку за 2020 рік використав у кількості 45 календарних днів. Відповідно до абзацу 4 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відраховано із грошового забезпечення за 30 календарних днів основної щорічної відпустки за 2020 рік, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення військовослужбовця.
У травні 2020 року при остаточному розрахунку при звільненні ОСОБА_1 на виконання вказаного наказу від 13.05.2020 №298-ОС відповідачем відраховано за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки - 26 570,40 грн, що відображено в особистій картці грошового забезпечення за 2020 рік (а.с. 26).
Як зазначив представник відповідача у відзиві, про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, регіональним управлінням останньому доведено, спору про їх розмір не було. Протилежного ні позивачем, ні його представником суду не представлено.
В подальшому, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №300/3719/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 16.05.2020, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки на 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням уже виплачених сум
На виконання згаданого рішення суду відповідачем виплачено ОСОБА_1 заборгованість грошового забезпечення у сумі 181 012,48 грн (а.с. 8-9).
Водночас, при виплаті позивачу сум на виконання вищевказаного рішення утримано різницю в розмірі 9 027,72 грн. між розміром відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки, що відраховувався при звільненні - 26 570,40 грн, та перерахованим розміром відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №300/3719/23 - 35 598,12 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, представник позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 9 статті 26 вказаного закону зазначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення).
Відповідно до п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Пунктом 242 Положення визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Як вже встановлено судом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2020 №298-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При цьому, суд встановив, що при остаточному розрахунку при звільненні позивача, на виконання згаданого наказу було відраховано за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки - 26 570,40 грн, що відображено в особистій картці грошового забезпечення за 2020 рік (а.с. 26).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Відповідно до абзацу 4 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Згідно з абзацом 2 п. 2 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
У відповідності до п. 6 розділу ХХХІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, у разі звільнення військовослужбовців до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військової частини проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Як встановлено судом, позивач станом на 2020 рік набув право на щорічну основну відпустку у кількості 45 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. При цьому, у 2020 році ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 01.01.2020 по 16.05.2020, що становить 137 календарних днів.
Таким чином, позивач набув право на 15 календарних днів щорічної основної відпустки (45 днів діб щорічної основної відпустки, набутих відповідно до закону / 12 місяців року х 4 повних місяця, в яких позивач проходив військову службу = 15).
Натомість, позивачем використано 45 днів щорічної основної відпустки у 2020 році.
Як наслідок, оскільки позивачем за 2020 рік використано 45 календарних днів щорічної основної відпустки, то відповідачем правомірно здійснено відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, тобто за 30 днів.
Окрім цього, суд враховує, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №300/3719/23 відповідачем виплачено ОСОБА_1 заборгованість грошового забезпечення у сумі 181 012,48 грн та, відповідно, проведено перерахунок розмірів грошового забезпечення позивача, зокрема і перерахунок відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки. Дана сума скала 35 598,12 грн (а.с. 25).
У зв'язку із цим, суд вважає, що при виплаті позивачу сум на виконання вищевказаного рішення, відповідачем правомірно утримано різницю в розмірі 9 027,72 грн, тобто між розміром відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки, що відраховувався при звільненні - 26 570,40 грн, та перерахованим розміром відрахування за 30 календарних днів вже використаної щорічної основної відпустки на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №300/3719/23 - 35 598,12 грн.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.