08 травня 2024 року Справа № 280/2940/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду з 25.08.1988 по 01.01.1991 роки у пільговому обчисленні в розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, а також у врахуванні довідки про заробітну плату № 2358-2 від 28.05.2013 року за період з 01.09.1988 по 30.08.1993 роки, видану Петропавловськ-Камчатським міським архівом;
2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період з 25.08.1988 по 01.01.1991 роки у пільговому обчисленні в розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, а також врахувати довідку про заробітну плату № 2358-2 від 28.05.2013 року за період з 01.09.1988 по 30.08.1993 роки, видану Петропавловськ-Камчатським міським архівом та здійснити перерахунок пенсії з 08.02.2024 року.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Дзісем А.Р., який діє на підставі ордеру серії АВ №1124756 від 01.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2013 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернувшись до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності у районах Крайньої Півночі з урахуванням кратності та про зарахування у розрахунок заробітку відповідної довідки, позивач отримав відмову з огляду на відсутність документів, які б підтверджували укладання строкових трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та районів прирівняних до районів Крайньої Півночі. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
23.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19371), у якому представник відповідача зазначає, що позивачем заява про перерахунок пенсії подана не за формою, встановленою Порядком № 22-1, тому була зареєстрована як звернення у відповідності до Закону України «Про звернення громадян». Звернено увагу, що попередній розрахунок пенсії позивача з урахуванням довідки про заробітну плату № 2358-2 від 30.08.2013 за період з 01.09.1988 по 30.08.1993 не здійснювався, тому Управлінням не визначало доцільність здійснення такого перерахунку. Крім того, в матеріалах пенсійної справи не міститься інформації про те, що розмір пенсії позивача збільшиться у разі врахування цієї довідки. Обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі здійснюється на підставі письмового трудового договору, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, строк такого договору та користування відповідними пільгами. Позивачем не були надані письмові трудові договори. Також і у трудовій книжці позивача не містяться відомості щодо укладення ним договору на строк 5 або 3 роки та користування відповідними пільгами. В архівній довідці відсутня інформація, щодо пільг, які передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тому зазначена довідка не підтверджує право позивача на обчислення спірного періоду у пільговому розмірі. Указує, що отримана позивачем заробітна плата за період роботи з 01.01.1992 по 30.08.1993 в районах Крайньої Півночі підлягає врахуванню при обчисленні пенсії без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки. Спірні правовідносини слід розглядати з урахуванням тих обставин, що з 01.01.2023 Російською Федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), отже з 01.01.2023 року дія положень Угоди не поширюється на осіб, які працювали на території Росії та виявили бажання призначити пенсію в Україні. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 08.04.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією протоколу про призначення пенсії № 1784 від 27.06.2013.
08.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, у якій просив:
зарахувати період трудової діяльності з 25.08.1988 по 01.01.1991 роки в районі Крайньої Півночі у кратності 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців;
зарахувати у розрахунок заробітку довідку про заробітну плату № 2358-2 від 28.05.2013 року за період з 01.09.1988 по 30.08.1993 роки, видану Петропавловськ-Камчатським міським архівом.
Листом від 08.03.2024 № 4305-2537/Ш-02/8-0800/24 відповідач повідомив, що за документами електронної пенсійної справи встановлено, що період роботи з 25.08.1988 по 01.12.1991 враховано до страхового стажу для обчислення пенсії на загальних умовах, оскільки відсутні документи, які б підтверджували укладення заявником строкових трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до районів Крайньої Півночі та поширення пільг щодо зарахування стажу в пільговому обчисленні. З урахуванням викладеного, у органів Пенсійного фонду України відсутні підстави врахувати період роботи з 25.08.1988 по 01.12.1993 в пільговому обчисленні - 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців. Разом з тим, повідомлено, що з 01.01.2023 Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москві, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з Росією. Україна вийшла із багатосторонньої Угоди в сфері пенсійного забезпечення 19.06.2023.
У матеріалах справи наявна архівна довідка від 28.05.2013 № 2358-2, видана Муніципальною казенною установою «Петропавловськ-Камчатський міський архів», про те, що у документах архівного фонду ліквідованого підприємства МУП Автотранс (МУП Автобусний парк, МТП Автобусний парк, Петропавлівське пасажирське автотранспортне підприємство № 1 (ППАТП №1), Петропавлівський автобусний парк, Петропавлівське пасажирське автотранспортне господарство, Автотранспортна контора) в особових рахунках містяться відомості про роботу ОСОБА_1 , про заробітну плату з 25.08.1988 по 01.12.1993 (в руб.). Примітка: заробітна плата дана з урахуванням північних надбавок та районного коефіцієнта. Підприємство знаходилось у м. Петропавловськ-Камчатськом Камчатської області, яке належить до районів Крайньої Півночі на підставі постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967, постанови РМ СРСР № 12 від 03.01.1983. У зв'язку з ліквідацією документи зберігаються у МКУ «Петропавловськ-Камчатський міський архів». Підстава: ф.386, оп.2, особові рахунки по заробітній платі з 1988 по 1993.
Крім того, період трудової діяльності позивача з 25.08.1988 по 01.12.1993 на Петропавлівському пасажирському автотранспортному підприємстві № 1 підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 (дата заповнення 25.08.1969).
У матеріалах пенсійної справи наявна заява ОСОБА_1 від 10.10.2013, у якій він просив прорахувати заробітну плату по довідці з муніципальної казенної установи («Петропавловськ-Камчатський міський архів» (за період роботи у Петропавловському пасажирському автотранспортному підприємстві № 1 «Камчатавтотранс» за період з серпня 1988 по серпень 1993).
За формою РС-право період роботи з 25.08.1988 по 01.12.1993 - 5 років 3 місяці 7 днів - зарахований з урахуванням кратності 1.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу у пільговому обчисленні, а також щодо врахування довідки про заробітну плату, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону України №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо вимог про зарахування у пільговому обчисленні трудовий стаж роботи в районах Крайньої Півночі за періоди з 25.08.1988 по 01.01.1991 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, суд зазначає наступне.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Отже, з огляду на наведене, для обчислення пільгового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі №265/6105/16-а.
При цьому суд зауважує, що такі висновки Верховного Суду сформовані у правовідносинах, які стосувались обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі за періоди такої роботи до 01.01.1991, відповідно є релевантними до цих правовідносин.
Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12).
Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах з п'яти до трьох років.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.07.2022 у справі № 560/755/19, від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.
Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Суд встановив, що відповідачем не зараховано до страхового стажу період з 25.08.1988 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні в розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців з підстав відсутності документів, які б підтверджували користування пільгами при обчисленні стажу на Крайній Півночі, зокрема строкових трудових договорів.
Проте такі підстави відмови суперечать положенням пункту 5 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідно до яких пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами.
За формою РС-право період роботи з 25.08.1988 по 01.12.1993 - 5 років 3 місяці 7 днів - зарахований з урахуванням кратності 1.
Відповідно до записів трудової книжки від 25.08.1969 позивач у період з 25.08.1988 по 01.12.1993 працював водієм на Петропавлівському пасажирському автотранспортному підприємстві № 1 «Камчатавтотранс» у м. Петропавловськ-Камчатськом Камчатської області.
Записи трудової книжки не містять виправлень, є розбірливими, чіткими та зрозумілими. Суд наголошує, що трудова книжка має виключний пріоритет перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Крім того, вказане також підтверджується архівною довідкою від 28.05.2013 № 2358-2, виданої Муніципальною казенною установою «Петропавловськ-Камчатський міський архів», про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 25.08.1988 по 01.12.1993 (в руб.).
У примітці до вказаної довідки зазначено, що підприємство (МУП Автотранс) знаходилось у м. Петропавловськ-Камчатськом Камчатської області, яке належить до районів Крайньої Півночі на підставі постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967, постанови РМ СРСР № 12 від 03.01.1983.
Водночас відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 р. «Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» Камчатська область належить до районів Крайньої Півночі.
При цьому суд зауважує, що відповідачами не заперечується той факт, що територія, на якій згідно записів у трудовій книжці працював позивач у період з 19.09.1975 по 28.05.1984, відноситься до районів Крайньої Півночі.
Трудову книжку і відповідну довідку позивач надавав відповідачу разом із заявою, що не заперечується пенсійним органом.
Таким чином, стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, якими є записи трудової книжки та архівна довідка, і є достатніми підставами для зарахування стажу роботи позивача періоду з 25.08.1988 по 01.01.1991 із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач із заявою відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до управління позивач не звертався, зважаючи на таке.
Як встановлено з матеріалів справи, заява позивача про зарахування спірного періоду роботи у пільговому обчисленні від 08.02.2024 розглянута відповідачем у порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано лист-відповідь від 08.03.2024 № 4305-2537/Ш-02/8-0800/24, який має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, незалежно від наявності права особи на перерахунок пенсії, законодавством передбачена обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом. Отже, з наведеного слідує, що за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем не було прийнято відповідного рішення.
При цьому суд зауважує, що недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії є надмірним формалізмом, оскільки, по-перше, зі змісту заяви позивача про перерахунок пенсії встановлено, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь ГУ ПФУ в Запорізькій області, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.
Суд наголошує, що порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера, верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій, є неприпустимим.
З огляду на наведене, з метою ефективного захисту права на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії, період роботи з 25.08.1988 по 01.01.1991 у районі Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, провівши перерахунок призначеної пенсії з 08.02.2024 (з дня звернення позивача із відповідною заявою).
Суд звертає увагу, що у даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Щодо вимог про врахування довідки про заробітну плату № 2358-2 від 28.05.2013 за період з 01.09.1988 по 30.08.1993, виданої Петропавловськ-Камчатським міським архівом, та здійснення перерахунку пенсії з 08.02.2024, суд зважає на таке.
У частині першій статті 40 Закону № 1058-IV законодавець встановлює, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Таким чином, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17 та від 18.10.2018 у справі №539/758/15-а, від 15.01.2021 у справі №357/2591/17.
Абзац другий підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначає, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.03.2015 №295/5 архівна довідка про заробітну плату оформлюється на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату; дані зазначаються окремо за кожен місяць конкретного року.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії".
Суд акцентує увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин 1, 3 статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
З приводу тверджень відповідача про те, що 01.01.2023 Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москві, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з Росією, суд зазначає, що така позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором. У цьому випадку право позивача на перерахунок пенсії ніяк не пов'язується з такими обставинами, як припинення дипломатичних відносин з вказаною державою та обмін поштою.
Архівна довідка про заробітну плату від 28.05.2013 № 2358-2, видана Муніципальною казенною установою «Петропавловськ-Камчатський міський архів», яка міститься у матеріалах пенсійної справи, на цей час є дійсною, містить всю необхідну інформацію та відсутні відомості про її скасування уповноваженими органами або визнання нечинною (недійсною).
Разом з тим, відповідно у примітці вказаної довідки зазначено, що заробітна плата дана з урахуванням північних надбавок та районного коефіцієнта.
Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972, Закону СРСР від 15.05.1990 № 1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до підпункту "д" пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства РФ.
Аналогічні положення закріплені і в частині третій статті 96 Закону № 1480-I якою передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Відтак районний коефіцієнт за період роботи в районах Крайньої Півночі не може враховуватись при обчислені розміру пенсії в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 345/3172/17, від 26.09.2018 у справі № 671/86/15-а, від 28.02.2019 № 345/4316/16-а, від 30.05.2019 у справі № 48/2974/14-а, від 16.07.2019, № 348/1724/17, від 14.11.2019 № 348/1539/17 тощо.
Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.
Такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, зокрема, районів Крайньої Півночі.
Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.
Крім того, наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим у розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, а тому правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для розрахунку розміру пенсії позивач має право на врахування даних заробітної плати, однак, без врахування районного коефіцієнта і надбавки за роботу в районах Крайньої Півночі.
Суд звертає увагу на те, що питання неврахування при розрахунку пенсії північної надбавки було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 09.10.2019 у справі №489/5283/16-а дійшла висновку, що законодавством не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. Факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.12.2018 у справі №345/4049/16-а.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що надана архівна довідка містила лише суми з врахуванням районного коефіцієнту і північних надбавок, суд вважає, що відповідач правомірно не враховував вказану довідку при обрахунку пенсії позивача, а відтак його дії у цій частині є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням спірного періоду трудової діяльності суд зазначає таке.
Відповідно до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією або з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи те, що позивачу призначена пенсія у 2013 році, водночас із заявою про зарахування періоду трудової діяльності з 25.08.1988 по 01.01.1991 роки в районі Крайньої Півночі у кратності 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців позивач звернувся 08.02.2024, належною датою для проведення перерахунку пенсії позивача є саме 08.02.2024.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 01.04.2024 № 5882-8106-8291-2758 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 484,48 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 25.08.1988 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 08.02.2024 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 25.08.1988 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.05.2024.
Суддя К.В.Мінаєва