про відмову у відкритті провадження у справі
10 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/8488/24
категорія 102080000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 законного представника недієздатного сина ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
Встановити факт, що, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м. Житомирі.
Зобов'язати Відділ реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції внести зміни до актового запису № 1297, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 11 червня 1996 року, зазначивши у графі батько « ОСОБА_3 , громадянство України».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняти документи для реалізації права ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії воєнного стану.
Пунктами 4 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, а також чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави 2 КАС України. Так, за даною процесуальною нормою, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1)спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1)спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2)спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3)спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4)спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5)за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6)спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7)спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8)спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9)спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10)спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11)спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12)спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13)спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14)спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15)спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16)спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Подібні правовідносини були вже предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), і вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Дійсно, певний час юрисдикція подібних спорів була невизначеною, оскільки паралельно існували різні підходи до вирішення подібних спорів в адміністративній та цивільній юрисдикціях. Наведеною постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №560/17953/21 зазначену правову проблему усунуто. Зокрема, як вже зазначено вище, від правової позиції Верховного Суду у справі №290/289/22 здійснено відступ.
Таким чином, позивач, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, має право звернутися до загального суду із заявою про визнання факту перебування на утриманні.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 р. у справі №160/10439/23.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, оскільки цей спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.
При цьому, на виконання вимог ч. 6ст. 170 КАС України суд роз'яснює позивачеві, що відповідно до ч. 1ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається за правилами цивільного процесуального законодавства за місцем проживання заявника.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1ст. 170 КАС України.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 законному представнику недієздатного сина ОСОБА_2 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа