10 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/21299/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.06.2023 року №241670057792 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.05.2023 відповідно до її особистої заяви від 26.05.2023 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 11.07.1988-02.04.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.07.1981.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою на призначення пенсії за віком. На момент звернення до органу ПФУ позивачу виповнилося 60 років та враховуючи страховий стаж, який становить понад 23 років. вважає, що має право на призначення пенсії за віком. За результатами розгляду поданих документів, позивачу не зараховано періоди роботи з 11.07.1988-02.04.1998 оскільки неможливо ідентифікувати печатку організації. Відмітив, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення всіх періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії. Вважає протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж згідно записів у трудовій книжці становить понад 35 років, що надає позивачу право на призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направили відзив на позов, у якому просять відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач 26.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.05.2023 про призначення пенсії, 02.06.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення за № 241670057792 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Підставою відмови зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди:
- період роботи з 11.07.1988 по 02.04.1998 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 31.07.1981, оскільки неможливо ідентифікувати печатку організації. Також не взято до уваги висновок експертного дослідження № ЕД-19/126-23/4490-ДД від 25.05.2023 за результатами проведення дослідження відбитка печатки у трудовій книжці виданий МВС Україні Чернівецьким науково-дослідним експертно- криміналістичним центром, оскільки вищевказаний документ не передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України,Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі по тексту Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі по тексту Закон № 1058-IV).
За змістом статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Провідним законом у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини пов'язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначенням, перерахунком і виплатою пенсій, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2, ч.4 ст.24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Підсумовуючи суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових та бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії по віку.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відповідно до матеріалів справи, підставою прийняття спірного рішення є те, що до страхового стажу не враховано період роботи з 11.07.1988 по 02.04.1998 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 31.07.1981, оскільки неможливо ідентифікувати печатку організації.
З огляду на наведені вище правові норми, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування спірного періоду роботи в страховий стаж позивача, з підстав вказаних в рішенні № 241670057792 від 02.06.2023.
Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що записи про період роботи позивача з 11.07.1988 по 02.04.1998 містяться в її трудовій книжці НОМЕР_1 від 31.07.1981.
З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Крім того, суд вважає прийнятним доказом висновок експертного дослідження від 25.05.2023 №ЕД-19/126-23/4490-ДД Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру , згідно якого зміст відбитка печатки на сторінці №8 трудової книжки серії НОМЕР_1 , що видана на ім'я ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 , наступний" : "Розівська сільська рада Україна Донецька обл. Шахтарськ Сільськогосподарське підприємство "Єнакієвська птахофабрика код ...852...45" канцелярія".
Водночас, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відповідачами суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки, в тому числі періоди роботи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02 червня 2023 року № 241670057792.
Отже, у зв'язку з визнанням судом протиправним рішення відповідача про відмову в призначені пенсії та його скасування, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача, враховуючи заявлені позовні вимоги, буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 31.07.1981, а саме: з 11.07.1988 по 02.04.1998, який не був зарахований відповідачем за наслідком розгляду заяви позивача.
При цьому, суд наголошує, що позивач відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині досягнення пенсійного віку (60 років ) та, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача та визнання самостійно відповідачем страхового стажу заявниці - 23 роки 03 місяці 14 днів, відтак позивач має і необхідний страховий стаж ( 30 років ).
Згідно з частинами 1-2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та відповідно до заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне з метою повного захисту порушених прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 26.05.2023, що відповідатиме приписам п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення судового збору у розмірі 1073.60 грн на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як ВПО та місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3,Чернівці,Чернівецький район, Чернівецька область,58000. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.06.2023 року №241670057792 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 31.07.1981, а саме: з 11.07.1988 по 02.04.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 26.05.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 за платіжними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485 Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) Рахунок отримувача UA048999980313181206084006797 Код класифікації доходів бюджету22030101.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа