10 травня 2024 року м. Житомир
справа № 240/31944/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян", які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 09.08.1989 по 07.04.1990 та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян", які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка проживала станом на 01.01.1993 не менше 3 років у зоні гарантованого добровільного відселення, з дати виникнення права - 19.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що набула право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки проживає у с.Рудня-Іванківська Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області, яке належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення.
Подані нею документи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України, не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років є необґрунтованою.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки документи, що були подані позивачем до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, підтверджують, що позивач в період з 09.08.1989 по 10.08.1990 працювала в експедиції №49 КП "Кіровгеологія", яке зареєстроване в м.Києві, чим спростовується інформація про постійне проживання у даний період в зоні гарантованого добровільного відселення.
Тобто, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) не застосовується, тому період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 06 місяців 07 днів, що не відповідає вимогам ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зважаючи на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 18.12.2023 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 27.12.2002.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №640 від 22.09.2023, виданої Руднє-Іванівським старостинським округом Ємільчинської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 10.04.1989 по 07.04.1990 та 27.02.1991 по 13.10.1994 та з 01.04.2004 по даний час, зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_1 , що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
05.10.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області та 12 жовтня 2023 року прийнято рішення №064050004763 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 2 роки 06 місяців 07 днів.
До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період роботи з 09.08.1989 по 10.08.1990 працювала в експедиції №49 КП "Кіровгеологія", яке зареєстроване в м.Києві. Саме тому право на пенсійну виплату відсутнє.
Листом від 19.10.2023 №0600-0208-8/112136 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих підстав, що в період з 09.08.1989 по 10.08.1990 позивач працювала в експедиції №49 КП "Кіровгеологія", яке зареєстроване в м.Києві, чим спростовується інформація про постійне проживання у даний період в зоні гарантованого добровільного відселення.
Тобто, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) не застосовується, тому період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не дає право позивачу на зниження пенсійного віку на 6 років.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с.Рудня-Іванівська, Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки №640 від 22.09.2023, виданої Руднє-Іванівським старостинським округом Ємільчинської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 10.04.1989 по 07.04.1990 та 27.02.1991 по 13.10.1994 та з 01.04.2004 по даний час, зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_1 , що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
Суд зауважує, що вказана довідка, є належним доказом перебування (проживання чи роботи) позивача з моменту аварії (з 26.04.1986) по 31.07.1986 в зоні радіоактивного забруднення, а відтак позивач вже набула право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку (на 3 роки).
Суд вказує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, в ході судового розгляду суд встановив наявність документального підтвердження проживання позивача з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 10.04.1989 по 07.04.1990 та 27.02.1991 по 13.10.1994 та з 01.04.2004, в зоні гарантованого добровільного відселення в сукупності понад трьох, тобто не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року, що у свою чергу надає право позивачу на зниження пенсійного віку на 3 роки (1 рік додатково за повних 2 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення), але не більше 6 років.
Суд враховує, що разом з тим, документально підтверджено, що позивач, з 09.08.1989 по 16.06.1993 працювала в експедиції №49 Кіровського виробничого геологічного об"єднання, окрім того у вказаний період з 11.08.1990 по 16.06.1991 перебувала в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною.
Однак, суд зазначає, що вказані обставини не спростовують факту проживання позивача у вказаний період за місцем реєстрації, а саме АДРЕСА_1 , зважаючи на наступне.
Позивач вказує, що в зазначений період завагітніла, часто хворіла та проживала за зареєстрованим місцем проживання в с.Рудня-Іванівська. Під час роботи їй була надана відпустка по вагітності і пологах, яка згідно зі ст.179 КЗпП УРСР (чинної на дату народження дочки) не могла бути меншою 56 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів.
Суд зауважує, що вказані обставини не виключають періодичну можливість проживання у вказаний період в АДРЕСА_1 .
Отже, з урахуванням зарахованого відповідачами, документально підтвердженого часу проживання позивача станом на 01.01.1993 - 2 роки 6 місяців 07 днів (з 26.04.1986 по 28.08.1986 та з 10.04.1989 по 08.08.1989, з 27.02.1991 по 01.01.1993) та з урахуванням встановленого періодичного проживання позивача за місцем реєстрації (зони гарантованого добровільного відселення) в період 09.08.1989 по 07.04.1990 (неврахований територіальним органом Пенсійного фонду України та з урахуванням даних про зареєстроване місце проживання - понад 7 місяців), суд дійшов висновку, що станом на 01.01.1993 позивач постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на 6 років, оскільки підтверджено факт проживання позивача з моменту аварії (з 26.04.1986) по 31.07.1986 в зоні радіоактивного забруднення, а також не менше 3 років (станом на 01.01.1993) та додатково 1 рік за 2 роки (проживання з 01.01.1993 по теперішній час) в АДРЕСА_1 , що відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.91 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Крім того, суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 295/1087/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а та від 30 вересня 2020 року у справі №572/1921/17.
Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого Облдержадміністрацією 27.12.2002, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Водночас відповідачами не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований.
У даному контексті також слід зазначити, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу, оскільки відповідно до статті 14 Закону №796-XII до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду Українив Донецькій області від 12.10.2023 №064050004763 та відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Щодо часу з якого слід призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 05.10.2023, дату народження позивача 18.03.1969, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 05.10.2023, з дня звернення із заявою про призначення пенсії, оскільки звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 05.10.2023.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з"ясовані обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позову.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул.Генерала Батюка, 8, м.Слов"янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 12.10.2023 №064050004763 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.10.2023 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 05.10.2023.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 10 травня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко