10 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/1659/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати з 04.08.2023 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача провести з 04.08.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
В обґрунтування позову зазначає, що проживає в с. Яблунівка Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та є непрацюючим пенсіонером.
Ухвалою від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач проживає в с. Яблунівка Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області, яке не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд не приймає до уваги письмову відповідь позивача на відзив з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про відмови в задоволенні позову з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справ, позивач станом на 04.08.2023 є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача, який не виплачує йому підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону № 796-ХІІ, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 240/4937/18 зазначено:
" ... із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII.
Тому стаття 39 вказаного Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року має такий зміст:
«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».
В іншій частині стаття 39 Закону № 796-ХІІ діє у редакції від 04 лютого 2016 року."
Тобто, у позивача виникає право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону № 796-ХІІ, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, якщо він є непрацюючим пенсіонером та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України № 1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" діє декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи з метою створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України № 1871-IX передбачено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Таким чином отримання особою соціальних послуг, в тому числі і підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону № 796-ХІІ, пов'язане із зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи.
Для правильного вирішення справи суду треба встановити, чи проживав (зареєстрований) позивач станом на 04.08.2023 і на момент звернення до суду 18.01.2024 з позовом в зоні гарантованого добровільного відселення.
Як вбачається з доданого до позову витягу з реєстру територіальної громади, позивач з 18.03.1980 зареєстрована в с. Яблунівка Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області, яке, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірну бездіяльність на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вона вчинена правомірно, а тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенню позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк