Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2024 року Справа№200/2071/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 а РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, ЄДРПОУ 26288796) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Донецькій області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за змістом якої просить суд:
визнати протиправними дії ТУ ДСА в Донецькій області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX « Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
зобов'язати ТУ ДСА в Донецькій області надати ОСОБА_1 за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою ПФУ України від 25.01.2008 р. №3-1, довідку про суддівську винагороду за станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», та застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 й доплати за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці з 08.08.2016 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке на даний час виплачується ГУ ПФУ в Донецькій області.
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА в Донецькій області із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028,00 грн.
Листом від 04.04.2024 № 04-641/24 відповідач у задоволенні вказаної заяви відмовив, посилаючись на абз.5 ст. 7 «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до якої розмір прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді складає 2102,00 грн.
Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернулась до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено, що справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України.
У встановлений судом строк ТУ ДСА у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102,00 грн., відповідні положення неконституційними не визнавались та не скасовувались, тому у відповідача не було законних підстав для оформлення довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розміром суддівської винагороди, зазначеної у заяві ОСОБА_1
18 квітня 2024 року судом отримано відповідь на відзив, де позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, звертає увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 та рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, а також практику Верховного Суду, згідно наведеного у відповіді на відзив переліку, а тому просить позов задовольнити повністю.
Пояснень щодо обставин справи від ГУ ПФУ в Донецькій області до суду не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Посвідченням судді у відставці № 02086 підтверджено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.
Згідно пенсійного посвідчення від 26.10.2016 № 2340313386 є отримувачем пенсії за віком.
ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 02 квітня 2024 року про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку посадового окладу відповідного суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3 028,00 грн., регіонального коефіцієнта 1.1 та доплати за вислугу років 60 %.
Листом ТУ ДСА в Донецькій області від 04.04.2024 № 04-641/24, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2024 повідомлено про те, що у ТУ ДСА в Донецькій області немає правових підстав для надання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі суддівської винагороди, зазначеної у зверненні ОСОБА_1 , оскільки розмір суддівської винагороди з 01.01.2021 обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63 060,00 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу.
За встановлених фактичних обставин справи, правова позиція суду обґрунтована таким.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Статтею 135 Закону №1402-VIII установлено таке.
Пункт 1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 2. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пункт 3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пункт 4. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно ч.3 ст.142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 142 Закону №1402-VI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст.4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - 3 028,00 грн.
Крім того, у ст. 7 вказаного закону встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн.
Таким чином, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовано окремий вид прожиткового мінімуму «для визначення базового розміру посадового окладу судді» розмір якого становить 2102,00 грн.
Позивач наполягає, що суддівську винагороду за 2024 рік має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, тобто у розмірі 3 028,00 грн.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Даний висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.».
Таким чином, Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Крім того, суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення базового розміру посадового окладу судді» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Відповідні Закони України «Про Державний бюджет України» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
Водночас, зміст ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Оскільки, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, то вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач, відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII, має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 становить 3 028,00 грн.
Щодо вимог про та застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 й доплати за вислугу років.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 420/4001/20 зазначено, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідні висновки є релевантними й до питання урахування у складі довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці доплати за вислугу років, як невід'ємної складової грошового забезпечення судді у відставці.
Крім того суд вважає за належне звернути увагу, що визначення окремих складових, які повинні ураховуватися при обчисленні розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідна дискреція у останнього відсутня, про що свідчить зміст ч. 3 ст. 142 та ст. 135 Закону № 1402-VIII.
Ураховуючи викладене, позов належить задовольнити повністю.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Про інші судові витрати суду не заявлено.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, ЄДРПОУ 26288796) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX « Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області видати ОСОБА_1 довідку за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою ПФУ України від 25.01.2008 р. № 3-1, про суддівську винагороду за станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», та застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 й доплати за вислугу років.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, ЄДРПОУ 26288796) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 а РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 09.05.2024.
Суддя І.В. Буряк