Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2024 року Справа№200/1150/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Добровольського 2, код ЄДРПОУ 26288796), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (місцезнаходження: 85300, м.Покровськ, вул.Європейська, 20, код ЄДРПОУ 26503738), третя особа Державна казначейська служба України (01601, Київська область, м.Київ, вулиця Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа Міністерство фінансів України (місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа Кабінет Міністрів України ( місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101) про
визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період: грудень 2023 - лютий 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 грудня по 31 грудня 2023 року в розмірі 2102 грн., з 1 січня по 29 лютого 2024 року в розмірі 2102 грн.;
зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 гривень, на 1 січня 2024 року складає 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно, -
Позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила про те, що в період з 01.12.2023 по 29.02.2024 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Донецькій області їй нараховано суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2023 року в розмірі 2102 грн. та з січня 2024 року в розмірі 2102 грн. Виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року у розмірі 2684 грн., на 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн., позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, у зв'язку з чим порушено право на належне матеріальне забезпечення.
Від відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями проти задоволення позову, обґрунтованими тим, що статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2021-2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня складає 2102 грн. Таким чином з 01.01.2021 року суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу.
Відповідно до штатних розписів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області посадовий оклад судді цього суду становить 63060 грн.
Вважають, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в розмірі, який зазначено в позовній заяві.
Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від відповідача - Державної судової адміністрації України до суду відзиву на позовну заяву не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від відповідача - Красноармійського міськрайонного суду Донецької області до суду надійшов лист, в якому просили розглянути справу без їх участі, не заперечують проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, позов визнають в повному обсязі.
Від третіх осіб - Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України будь-яких пояснень щодо заявленого позову до суду не надходило.
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін); залучено Красноармійський міськрайонний суд Донецької області (місцезнаходження: 85300, м.Покровськ, вул.Європейська, 20, код ЄДРПОУ 26503738) в якості співвідповідача по справі; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надати до суду довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої суддівської винагороди судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 по 29.02.2024 із зазначенням всіх окремих складових, щомісячного розміру та матеріальної допомоги.
Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року залучено в якості третіх осіб Міністерство фінансів України (місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), Кабінет Міністрів України ( місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101).
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
Наказом голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2015 року №6-к/г згідно з Указом Президента України від 07 квітня 2015 №203/2015 «Про переведення суддів, відповідно до ст.82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивача призначено на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 15 квітня 2015 за переведенням з Кіровського міського суду Донецької області з посадовим окрадом згідно штатного розпису.
Рішенням Верховного Суду від 14.11.2022 №512/0/149/22 відряджено суддю Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для здійснення правосуддя з 14 листопада 2022 року.
Наказом голови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2023 №110 виведено суддю ОСОБА_1 , відряджену з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області зі штату Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з 07 листопада 2023 року у зв'язку з достроковим закінченням відрядження судді до даного суду.
Як вбачається з трудової книжки 08 листопада 2023 року позивача зараховано до штату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у зв'язку з достроковим закінченням строку відрядження (Рішення Вищої Ради правосуддя від 24.10.2023).
Із довідок-розрахунків за 2023, 2024 роки від 05.03.2024 №04-449/24, №04-450/24 відповідно, встановлено, що розмір посадового окладу позивача становив 63060 грн.
Безспірною є та обставина, що при обчисленні розміру посадового окладу відповідачем застосовано базову величину 2102 грн. (2102 х 30 = 63060).
Нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди здійснює ТУ ДСА в Донецькій області.
Обчислення суддівської винагороди позивачу за період грудень 2023 - лютий 2024 проведено у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Позивач такі дії ТУ ДСА в Донецькій області вважає протиправними з тих підстав, що відповідно до норм спеціального законодавства суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 - 2684 грн., на 01.01.2024 - 3028 грн.
Відтак, ключовим питанням цього спору є те, чи можна вважати правомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 у розмірі 2102 грн.
Визначаючись щодо спірного питання, суд керується наступним.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Ст.4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Ч.2 ст.135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн.
Статтею 7 Закону України №3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн.
Судом встановлено, що позивачу суддівську винагороду у спірному періоді обчислено на підставі приписів ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. Ця обставина підтверджується поданими відповідачем розрахунковими листами.
Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.
Цим Законом, серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст.135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні ч.2 ст. 130 Конституції України.
Пунктом 1 ч.3 та п.1 ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Ст.4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість ст.7 Законів України №2710-IX, №3460-IX, разом із встановленням на 01 січня 2023, 2024 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., 3028 грн. відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону № 1402-VIII.
Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України № 1082-IX, Закону України № 1982-IX та Закону України № 2710-IX.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп (II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас Закони України №2710-IX, №3460-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII.
Суд зауважує, що Закони України №2710-IX, №3460-IX не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону". Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач 1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Відтак, суд доходить висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн., на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн., на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. у період з 01 грудня 2023 по 29 лютого 2024 включно, на підставі абз.5 ст.7 Законів України №2710-IX та №3460-IX була неправомірною.
Позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10.11.2021 в справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22.
Підсумовуючи суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановлено ст.135 Закону № 1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684 грн., на 01.01.2024 складає 3028 грн.
Суд зазначає, що релевантними висновками Верховного Суду, які підлягають врахування при ухваленні цього рішення є ті, що викладені в постановах від 10.11.2021 в справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 02.08.2023 у справі №560/5597/22 де поставало аналогічне питання щодо правомірності застосування при обчисленні суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2102 грн.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 по 29 лютого 2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн. та похідні від них вимоги про зобов'язання ТУ ДСА України в Донецькій області вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню.
Згідно норм ч.3, 4 ст.148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до ст.149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
В силу ч. 1-2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.
П. 2 та 4 ч. 5 ст. 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (п. 2 Положення).
П.3 Положення передбачено, що ТУ ДСА України є територіальними органами ДСА України.
Зважаючи на наведені положення ст.148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.1,2,5 ст.22, ч.1ст.23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є територіальним органом ДСА України та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2023, 2024).
Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; ст.148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа № 280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди" яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Із урахуванням зазначеного висновку Суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що пред'явлені до ДСА України позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб: зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу недоплачену суддівську винагороду за період з 01 грудня 2023 по 29 лютого 2024, розрахованих виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684 грн., на 01.01.2024 складає 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Щодо клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено ст. 371 КАС України. В силу п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд доходить висновку, що до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов'язання до їх нарахування та виплатити.
При розгляді цієї справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а тому суму недоплаченої суддівської винагороди повинен визначити сам відповідач в процесі виконанні рішення суду після набрання ним законної сили.
Враховуючи вказані мотиви, ухвалене рішення суду не підлягає негайному виконанню.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Добровольського 2, код ЄДРПОУ 26288796), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (місцезнаходження: 85300, м.Покровськ, вул.Європейська, 20, код ЄДРПОУ 26503738), третя особа Державна казначейська служба України (01601, Київська область, м.Київ, вулиця Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа Міністерство фінансів України (місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа Кабінет Міністрів України ( місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101) про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період: грудень 2023 - лютий 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 грудня по 31 грудня 2023 року в розмірі 2102 грн., з 1 січня по 29 лютого 2024 року в розмірі 2102 грн.; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 гривень, на 1 січня 2024 року складає 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів; зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Добровольського 2, код ЄДРПОУ 26288796) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 по 29.02.2024 у розмірі 3028 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Добровольського 2, код ЄДРПОУ 26288796) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 грн., на 1 січня 2024 року складає 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 включно.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов