07 травня 2024 рокуСправа №160/28313/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі судового засідання Довгополій Т.В.
за участі:
представника відповідача Рижик С.О.
розглянувши у підготовчому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі - відповідач, Спеціалізована прокуратура), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 892 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період із 14.03.2021 по 23.08.2023 у розмірі середньоденного розміру грошового забезпечення у розмірі 1 075 452 (один мільйон сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 95 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпочав службу в органах прокуратури України з жовтня 2014 року на посаді прокурора Синельниківської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області. У подальшому, 26.08.2016, позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу Збройних Сил України та відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі та присвоєно військове звання «молодший лейтенант юстиції». У період із 22.09.2016 по 07.06.2017 позивач займав посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону та у подальшому переведений до військової прокуратури Луганського гарнізону, де в період із 07.06.2017 по 14.03.2021 займав посаду прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 22.02.2021 №56, позивача звільнено зі військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. 14.03.2021 відповідно до наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил №119к від 12.03.2021 позивача звільнено із посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил. При звільнені із військової служби відповідач вчасно не виконав вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яке виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся із відповідним адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду із вимогою зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. 09.11.2021 рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/10402/21 позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі. 28.03.2023 постановою Першого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил залишено без задоволення, вищевказане рішення Донецького окружного адміністративного суду - без змін. 23.08.2023 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону (згідно з наказом Генерального прокурора №74 від 17.03.2023 Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил перейменовано в Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону) позивачу нараховано та виплачено 119 208, 49 грн одноразової грошової допомоги з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Таким чином, виплата належного позивачу грошового забезпечення мала місце не в день звільнення, тобто 14.03.2021, а через 892 дні, тобто 23.08.2023. Разом з цим, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні станом на 17.10.2023 не нараховано та не виплачено.
Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
На виконання вказаної ухвали, позивачем надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на думку позивача причини пропуску строку звернення до суду є поважними. 06.04.2022 позивача мобілізовано для проходження військової служби у Збройних Силах України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022. Станом на теперішній час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), яка з перших днів війни приймає безпосередню участь у протидії збройній агресії російської федерації проти України в районах ведення бойових дій на території Харківської та Донецької областей. Через умови проходження служби та перебування поза місцем постійного проживання у польових умовах, позивач не мав можливості вчасно оскаржити бездіяльність відповідача та зробив це відразу як виявилася можливість.
Ухвалою суду від 14.11.2023 судом визнано поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та поновлено строк звернення до суду з цим позовом.
21.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 Спеціалізованою прокуратурою 23.08.2023 здійснено перерахунок та сплачено ОСОБА_1 недораховані кошти у сумі 119 208,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №770, №771, №772 від 21.08.2023. Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь період, тобто з 14.03.2021 по 23.08.2023, відсутні. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Так, відповідач зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. Про ймовірне порушення своїх прав позивачу стало відомо 23.08.2023, тобто в день одержання недорахованих сум при звільненні, проте у визначені процесуальні строки, передбачені статтею 122 Кодексом адміністративного судочинства України, статтею 233 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 до суду не звернувся. Разом з тим, позовна заява надійшла до суду лише 31.10.2023. Звернення до суду з позовом про стягнення одноразової грошової допомоги за весь час затримки по день фактичного розрахунку обмежене строком, який у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів). З огляду на вищевикладене, оскільки одноразову грошову допомогу на виконання судового рішення у справі №200/10402/21 позивачеві фактично виплачено відповідачем 23.08.2023, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 24.08.2023 та сплив 25.09.2023. У позові ОСОБА_1 , як на підставу поновлення строку звернення до суду, посилався на те, що проходить військову службу у Збройних силах України. Проте, на думку відповідача, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у період з серпня 2023 по жовтень 2023 він, як військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , безпосередньо перебував у зоні ведення бойових дій на території Харківської та Донецької областей, був залучений до заходів з національного спротиву, виконував бойові завдання (розпорядження) та проживав у польових умовах.
Разом з відзивом, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
На підставі ухвали від 18.01.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
08.02.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
Так, до вищевказаного клопотання долучено запит Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 20.11.2023 № 07-279 вих-23 до командира Військової частини НОМЕР_1 про надання наступної інформації:
- чи є ОСОБА_1 військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , у якій посаді перебуває;
- чи перебував ОСОБА_1 , як військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), безпосередньо у зоні ведення бойових дій на території Харківської та Донецької областей, чи виконував бойові завдання (розпорядження), чи був залучений до заходів з національного спротиву, та чи проживав у польових умовах у період з серпня 2023 по жовтень 2023.
На вищевказаний запит командиром Військової частини НОМЕР_1 надано лист від 07.02.2024 №2201, де зазначено, що капітан за призовом по мобілізації ОСОБА_1 проходив службу у Військові частині НОМЕР_3 з 28.10.2022 по 29.12.2023, за час перебування у списках особового складу Військової частини НОМЕР_3 безпосередньо у зоні ведення бойових дій на території Харківської та Донецької областей не перебував, до виконання бойових завдань (розпоряджень), заходів з національного спротиву не залучався.
В підготовчому засіданні 03.04.2024 представник відповідача підтримала доводи про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом та ненадання позивачем належних доказів на підтвердження наявності поважних причин; судом у позивача витребувано докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на інформацію, викладену командиром Військової частини НОМЕР_1 у листі від 07.02.2024 №2201.
У зв'язку з необхідністю надання позивачу часу для надання витребуваних доказів, в підготовчому засіданні оголошено перерву.
В підготовче засідання 07.05.2024 з'явилась представник відповідача, позивач не з'явися.
Станом на 07.05.2024 витребуваних доказів до суду від позивача не надійшло.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
На підставі частини 6 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач звернувся із адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду із вимогою зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
09.11.2021 рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/10402/21 позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі.
28.03.2023 постановою Першого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил залишено без задоволення, вищевказане рішення Донецького окружного адміністративного суду - без змін.
23.08.2023 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону позивачу нараховано та виплачено 119 208, 49 грн одноразової грошової допомоги з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отож звернення до суду з позовом про стягнення одноразової грошової допомоги за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
З огляду на наведені міркування суд дійшов висновку, що оскільки одноразову грошову допомогу на виконання судового рішення у справі №200/10402/21 позивачеві фактично виплачено відповідачем 23.08.2023, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 24.08.2023 та сплив 25.09.2023. (24.09.2023 - вихідний).
Такий правовий висновок відповідає позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №160/914/23.
Отже, позивач мав право подати позов не пізніше 25.09.2023.
До суду позов подано засобами поштового зв'язку у жовтні 2023 (надійшов до суду 31.10.2023).
Таким чином, позивач порушив місячний строк звернення до суду.
На підставі вищевикладених обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ухвалою суду від 06.11.2023 було залишено без руху, та надано позивачу час для усунення недоліків шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
На виконання вказаної ухвали, позивачем надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 06.04.2022 позивача мобілізовано для проходження військової служби у Збройних Силах України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022. Станом на день подання заяви про поновлення пропущеного строку, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), яка з перших днів війни приймає безпосередню участь у протидії збройній агресії російської федерації проти України в районах ведення бойових дій на території Харківської та Донецької областей. Через умови проходження служби та перебування поза місцем постійного проживання у польових умовах, позивач не мав можливості вчасно оскаржити бездіяльність відповідача та зробив це відразу як виявилася можливість.
До вищевказаного клопотання позивачем долучено довідку Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 №18806 про те, що ОСОБА_1 проходить службу у Збройних Силах України з 06.04.2022 по теперішній час відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».
Ухвалою суду від 14.11.2023 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
Проте, як встановлено судом в підготовчому провадженні на підставі листа командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2024 №2201, ОСОБА_1 проходив службу у Військові частині НОМЕР_3 з 28.10.2022 по 29.12.2023, за час перебування у списках особового складу Військової частини НОМЕР_3 безпосередньо у зоні ведення бойових дій на території Харківської та Донецької областей не перебував, до виконання бойових завдань (розпоряджень), заходів з національного спротиву не залучався.
За таких обставин, суд критично оцінює доводи позивача, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зазначає, що вони спростовуються доказами, наданими відповідачем в підготовчому засіданні.
На пропозицію суду позивачем не надано доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 суд констатував, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18 виклав правову позицію, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, позивачем порушено строк звернення до суду, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин порушення строку звернення до суду не надано.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду та доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 171, 240, 241, 256, 295 КАС України, суд, -
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (адреса: вул. Січеславська Набережна, 29, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39969443) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала в повному обсязі складена 10.05.2024.
Суддя М.В. Бондар