10 травня 2024 рокуСправа №215/4088/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» КМР Косяк Наталії Володимирівни (вул.Маршака, 1а, м. Кривий Ріг, 50089), Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
18 липня 2023 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про:
- встановлення наявності компетенції (повноважень) директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» КМР Косяк Наталії Володимирівни за результатом розгляду заяви від 14.06.2023 р. вх.129 у сфері управління організувати роботу таким чином, щоб ініціювати прийняття власником правового акту в розумінні правового порядку ст.3, 144 Конституції України, п.22 ч.1, ст.26, пп. 3 п. «б» ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати організувати таку роботу.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач допустив бездіяльність, яка виявилась у неналежному застосуванні управлінської функції у розумінні п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, у невизначенності способу захисту інтересів ОСОБА_1 , правової позиції ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст.ст. 6, 10, п. "а", "б" ст. 10, ст.ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"; у непідкоренні ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України відповідно до розгляду заяви від 07.11.2022 року вх.№313.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21.07.2023 р. цей позов було передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 р. цей позов було передано судді Савченку А.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» КМР Косяк Наталії Володимирівни в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) за результатом розгляду заяви від 14.06.2023 р. вх.129 у сфері управління організувати роботу таким чином, щоб ініціювати прийняття власником правового акту в розумінні правового порядку ст.3, 144 Конституції України, п.22 ч.1, ст.26, пп. 3 п. «б» ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №215/4088/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» КМР Косяк Наталії Володимирівни в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною щодо розгляду заяви від 14.06.2023 р. вх.129 у сфері управління організувати роботу таким чином, щоб ініціювати прийняття власником правового акту в розумінні правового порядку ст.3, 144 Конституції України, п.22 ч.1, ст.26, пп. 3 п. «б» ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зобов'язання організувати таку роботу. Залучено Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради (вул.Маршака, 1а, м. Кривий Ріг, 50089, код ЄДРПОУ 37861828) до участі у справі №215/4088/23, у якості другого відповідача.
Крім того, цією ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №215/4088/23 задоволено частково. Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради додаткові докази у справі №215/4088/23, а саме:
- заяву ОСОБА_1 від 14.06.2023 р. вх.129;
- рішення (за наявності) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.06.2023 р. вх.129.
Відповідачем 17.04.2024 року надано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою на ім'я директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради». Аргументовану відповідь на заяву ОСОБА_1 було підготовлено та зареєстровано в книзі вихідної документації за № 1370 11.11.2022р. За результатом розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 , КНП «ЦПМСД № 1» КМР була підготовлена та вручена позивачці вичерпна письмова відповідь № 659 від 22.06.2023 року, яка містила детальні пояснення щодо діагнозу пацієнтки - ОСОБА_1 , схеми її лікування, підстави призначення їй лікарських засобів та препаратів, яких вона потребує за станом здоров'я. Факт отримання вказаної відповіді позивачем підтверджується відповідним записом і підписом у Журналі вихідної документації КНП «ЦПМСД № 1» КМР, згідно з яким позивач отримав відповідь 11.07.2023 року.
24 квітня 2024 року від позивача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Просить призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
24.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Савченко А.В.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що суддя створює штучні перешкоди для виконання своїх обовязків, перевищує владу та службові повноваження, навмисно затягує строки розгляду позову, не надав ухвали про відкриття провадження, використовує диктатуру судової влади, обстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування, з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призведе до результату розгляду позову в якому прямо заінтересована суддя. Позивачка вказує на перевищення влади, службових повноваженнь, затягнення строку розгляду, його особистий інтерес, на використання ним можливостей для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви не повернення відзиву, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 167 КАСУ та підстави ст 6,7 КАСУ. При цьому просить зважати на її сумніви про неупередженість, необєктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і обєктивності та неупередженості розгляду позову. Так в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини закріпленні основні процесуальні гарантії, якими може користуватися особа при розгляді її заяви і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Потрібно звернути увагу на особисті переконання та поведінку судді і аргумент, що правосуддя не здійснюється в термін «розумного строку розгляду». Довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів, що до неупередженності суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства, принципа правової визначеності і верховенства права. Саме ці заперечення повині взяті судом до уваги при розгляді заяви про відвод судді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 р. визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Савченка А.В. по справі №215/4088/23 необґрунтованою та передано матеріали адміністративної справи №215/4088/23 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 р. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Савченка А.В. залишено без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №215/4088/23 відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.2 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернення.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить із такого.
14.06.2023 року ОСОБА_1 звернулась до директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради», у якій просила:
- звернутись до власника - Криворізької міської ради для вирішення питання місцевого значення в межах ст.144 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. №1303, п.22 ч.1 ст.26, пп.3 п.б ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» для забезпечення соціального захисту онко хворих при амбулаторному лікуванні рецептами та безоплатні ліки, лікарські трави, вітаміни;
- підготувати проект рішення для власника Криворізької міської ради про забезпечення її медичним приладом європейської якості для слуху у вигляді наушника, як вигляде прибор «Мега», тонометром для незрячих до правового порядку п.22 ч.1 ст.26, пп.3 п.б, ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- надати належно завірені дві копії цієї заяви з реєстраційними номерами;
- надати запрошення для її представника, який надає соціальні послуги, з повідомленням про повноваження осіб, які розглядатимуть її заяву від 14.06.2023р., а після її розгляду висновки викласти в наказі;
- дисциплінарного стягнення медичного директора ОСОБА_2 за порушення ст. 28 Конституції України;
- частково загладити її моральні страждання у 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2684000 грн.
Заяву було прийнято 14.06.2023р. Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради» та присвоєно вхідний номер № 129.
Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради 22.06.2023 року було розглянуто звернення ОСОБА_3 від 14.06.2023 за вх. № 129 та надано вмотивовану відповідь, яка містила детальні пояснення щодо діагнозу пацієнтки.
11 липня 2023 року позивачем отримано копію відповіді від 22.06.2023р. № 129 особисто, про що нею вчинено підпис в журналі вихідної документації Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян» (№393/96-ВР від 02.10.1996 р., далі - Закон №393) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною першою статті 1 Закону №393 передбачено право громадянина України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина 1 статті 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Визначення «заяви» (клопотання) міститься у частині 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» та означає, що звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до статті 4 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Статтею 7 Закону №393 передбачено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов'язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Щодо спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.
Разом з відзивом на позов відповідачем надано до матеріалів справи:
- копію заяви ОСОБА_1 від 14.06.2023 року № 129 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради»;
- копію відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради» за № 659 від 22.06.2023р.;
- копію журналу вихідної документації.
З матеріалів справи вбачається, що на запит ОСОБА_1 № 129 від 14.06.2023 року було надано письмову відповідь, яку отримано особисто 11.07.2023р., про що свідчить вчинений ним напис в журналі вихідної документації.
У вказаній відповіді зазначено, що ОСОБА_1 має Діагноз: Діагноз: Сr щитоподібної залози, ІІІ Кл. гр. Післяопераційний гіпотиреоз. Хронічний больовий синдром. ІХС: Дифузний кардіосклероз. ГХ ІІ ст. 2, ГЛШ, ризик 3. СН ІІА. ФКІІІ. ЦД ІІ типу, середньої важкості, Нефропатія. ХНН ІІ. Хронічний пієлонефрит, фаза нестійкої ремісії. Хронічний гепатит, фаза ремісії. Хронічний холецисто-панкреатит, фаза ремісії. Атрофія зорових нервів. Вторинна катаракта, сліпота обох очей.
ОСОБА_1 медикаменти призначаються згідно стану здоров?я. З урахуванням пільг, що відповідають нормативним документам, зокрема згідно Постанови КМУ №1303 від 17.08.1998р. «Про впровадження безкоштовного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення за певними категоріями захворювань», безкоштовний та пільговий відпуск лікарських засобів у разі амбулаторного лікування за рецептами лікарів проводиться групам населення та за категоріями захворювань згідно додатків 1 і 2 цієї Постанови.
ОСОБА_1 отримує лікарські засоби: як інвалід І групи лікарські засоби відпускаються з оплатою - 50% від вартості (згідно додатку 1 Постанови КМУ від 17.08.1998р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»); як хвора, яка має онкологічне захворювання (згідно додатку № 2 вищевказаної Постанови КМУ), але з урахуванням: безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань проводиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги.
Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги.
Хворі на СНІД та ВІЧ - інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь - яких інших захворювань.
Трави (листя мучниці, ромашка, плоди шипшини), замінник цукру не є лікарським засобами, дієтичні добавки (олія обліпихова, йогурт, вітаміни для діабетиків та очей), краплі для зволоження очей «Сенсивіт» не входять до «Реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби станом на 30.05.2023р», затвердженого наказом МОЗ України від 01.06.2023р. №1002 «Про декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби станом на 30.05.2023р.»
Згідно додатку 9 «Заходи корекції способу життя у пацієнтів з предіабетом та Цукровим діабетом 2 типу» до уніфікованого клінічного протоколу первинної та вторинної спеціалізованої медичної допомоги «Цукровий діабет тип 2», затвердженого наказом МОЗ України від 21.12.2012р. №1118 «Про затвердження та впровадження медико - технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при цукровому діабеті 2 типу», харчові добавки, що містять антиоксиданти, такі як вітаміни Е, С і каротин, не рекомендуються для рутинного застосування, оскільки на сьогоднішній день відсутні докази їх ефективності і безпеки з урахуванням віддаленого прогнозу. Крім того вітаміни та біодобавки протипоказані при онкопатології.
Показань для призначення а/б Лінеса, Хлор сидіну, янтарної кислоти, Флебодіа 6000 у ОСОБА_1 немає. ОСОБА_1 приймає ліки в таблетованому вигляді, тому виписка пільгового рецепту на етиловий спирт 70% недоцільна у зв?язку з відсутністю призначень лікарських засобів у вигляді в/в або в/м ін?єкцій.
ОСОБА_4 вимагав від лікаря виписку пільгового рецепту на Алохол, який заявник сам призначив своїй матері, не маючи медичної освіти.
ОСОБА_1 багато років є немобільною пацієнткою, у зв?язку з чим неможливо провести обстеження органів ШКТ, у т.ч. УЗД. Хронічні захворювання ШКТ у ОСОБА_1 в фазі ремісії, скарг немає, але неможливо виключити наявність конкрементів у жовчному міхурі. Тому жовчогінна дія препарату Алохолу може викликати загострення з боку органів ШКТ - Алохол не показаний матері заявника.
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №1818 від 12.12.2013р. у перегляді від 24.03.2022р. та направлення лікаря - сурдолога КНП «КМЛ №1» КМР, 23.09.2022р. ОСОБА_1 отримала слуховий апарат У1М2. Строк експлуатації слухового апарату 5 років, тому хворому він видається на цей термін. 05.05.2023р. медичний директор ОСОБА_5 отримала консультацію лікаря сурдолога КНП «КМЛ №1» КМР з приводу звернення заявника: Підсилювач звуку «Мега» не являється медичним приладом. Підсилювач звуку «Мега» відсутній у продажі. 19.06.2023р. медичний директор ОСОБА_2 отримала повторну консультацію лікаря сурдолога КНП «КМЛ №1» КМР: виданий слуховий апарат У1М2 підібрано лікарем-сурдологом індивідуально, на 5 років, має м?яку трубку у складі, слуховий апарат у вигляді навушника, як вона того вимагає, виготовляється в приватних клініках.
Згідно ІПР №1818 від 12.12.2013р. підпункту 7 пункту 14 ОСОБА_1 призначено тонометр з мовним виводом (висновок МСЕК від 15.12.2014р.). Сімейний лікар ОСОБА_6 20.06.2023р. в телефонному режимі з сином ОСОБА_4 з'ясував, що вищезазначений тонометр вона отримала, але наразі він не працює та знаходиться у ремонті. Для отримання нового тонометру з мовним виводом їй необхідно надати Висновок про технічний стан даного приладу станом на теперішній час (непридатності до використання).
Отже, порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду заяви від 14.06.2023 р. вх. 129: термінів розгляду, не вирішення питань, заявлених у заяві від 14.06.2023 р. вх. 129, не надання на них відповіді та не повідомлення позивача про результат розгляду з боку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради» матеріалами справи не встановлено.
Доводи позивача про допущення з боку відповідача бездіяльності, яка виявилась у не винесенні індивідуального акту та у порушенні управлінської функції відповідно до ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст.ст. 6, 10, п. "а", "б" ст. 10, ст.ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"; у непідкоренні ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України, безпідставні та необґрунтовані, оскільки спростовуються обставинами, які суд встановив.
Письмова відповідь, надана на звернення громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян», не може мати юридичної сили, оскільки відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин.
Письмова відповідь на звернення громадян не є правовим актом, а орган місцевого самоврядування не є суб'єктом правотворчої діяльності.
Враховуючи ту обставину, що заява позивача від 14.06.2023 р. за вх.659 була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», за наслідками розгляду заяви від 14.06.2023 р. за вх.659 відповідь позивачу була надана у повному обсязі на кожну вимогу заявника та у письмовій формі та була отримана нею особисто під підпис, і чинним законодавством України не передбачено можливості надання правових актів у рамках розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян», тому доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності через не винесення рішення, безпідставні.
Виходячи з викладеного, а також меж заявлених позовних вимог та обставин, з якими позивач їх обґрунтовує, позивачем не доведено порушення відповідачем управлінської функції при розгляді і вирішенні заяви від 14.06.2023 вх.659.
Щодо надання належно завірених двох копій заяви позивача з реєстраційними номерами, суд зазначає, що така вимога суперечить принципам Закону України «Про звернення громадян», оскільки Закон слугує для досягнення мети реалізації прав громадян щодо звернень останніми до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить відповідача надати копії його ж власної заяви, яку позивач безпосередньо подає, отже, в момент звернення із такою заявою у ОСОБА_1 була можливість зробити копії своєї заяви, а така вимога свідчить лише про зловживання своїми права під час звернення на підставі Закону України «Про звернення громадян».
Суд, перевіривши правомірність дій відповідача при розгляді заяви позивача щодо їх відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на її заяву. Адже, відповідач надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази правомірності своїх дій щодо надання ним письмової відповіді на заяву позивача від 14.06.2023 року за вх. №129 у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Тим більше, що така відповідь була надана позивачу в порядку, визначеному ст. 7, ст.18 Закону України «Про звернення громадян» і з урахуванням принципів ст. 34 Конституції України.
З приводу клопотання позивача про повернення відзиву на позовну заяву, суд зазначає таке.
24 квітня 2024 року від позивача надійшло клопотання про повернення відзиву на позовну, в якому він зазначив, що відзив поданий без додерження вимог ч.2 ст. 162 КАС України, а саме:
- не зазначено повне найменування або ім'я відповідача, його місцезнаходження або місце проживання чи перебування, код ЄДРПОУ, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або електронної пошти;
- обставини, які визнаються відповідачем;
- заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Однак, судом встановлено, що відповідачем у відзиві на позовну додержано всі вимоги до ч.2 ст. 162 КАС України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при наданні відповіді на скаргу позивача від 14.06.2023 р. вх. №129 директор Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради» ОСОБА_7 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору і відсутні докази понесених витрат відповідачами, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико- санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради» Косяк Наталії Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.В. Савченко