09 травня 2024 рокуСправа №160/8754/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині ненадання належної відповіді по суті на звернення ОСОБА_1 від 25.03.2024 року щодо запиту «Прошу повідомити мені дату виплати заборгованості по пенсії та виконання судового рішення окружного адміністративного суду в частині, виплати з 08 лютого 2023 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з врахуванням вже проведених виплат.»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 відповіді по суті на звернення від 25.03.2024 року щодо запиту «Прошу повідомити мені дату виплати заборгованості по пенсії та виконання судового рішення окружного адміністративного суду в частині, виплати з 08 лютого 2023 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з врахуванням вже проведених виплат.»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на ОСОБА_1 користь, моральну шкоду, заподіяну протиправним рішенням у розмірі 604 800 гривень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідач отримав ухвалу суду від 08.04.2023 та адміністративний позов - 11.04.2024 та 04.04.2024, відповідно, проте правом на надання відзиву не скористався.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області копію наданої відповіді на звернення позивача від 25.03.2024 щодо дати виплати заборгованості по пенсії та доказів її направлення на електронну адресу позивача, а також копію листа-відповіді від 02.04.2024 №0400-010304-8/65519, та відповідні пояснення.
09.05.2024 відповідачем надані витребувані судом докази.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
25.03.2024 позивач звернувся до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича з електронним зверненням в якому просив повідомити дату виплати заборгованості по пенсії та виконання судового рішення окружного адміністративного суду в частині виплати з 08 лютого 2023 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з врахуванням вже проведених виплат».
В зверненні позивач просив надати відповідь на електрону адресу позивача зазначену у цьому зверненні - ІНФОРМАЦІЯ_1
У листі від 02.04.2024 №0400-010304-8/65519, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на запит позивача (вх.№195/11 від 18.03.2024) надало відповідь, згідно якої, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 380/10265/23 від 12.01.2024, яке набрало законної сили 12.02.2024, проведено перерахунок Вашої пенсії з 08.02.2023, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 - 2022 роки. Після проведеного перерахунку, загальний розмір Вашої пенсії з 08.02.2023 складає 18286,08 грн, з 01.03.2024 - 18426,28 грн. Сума пенсійної виплати за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 380/10265/23 від 12.01.2024 за період з 08.02.2023 по 29.02.2024 в сумі 123754,32 грн нарахована на найближчий виплатний період.
Згідно відповіді від 03.04.2024 №0400-010304-8/66305 на звернення позивача від 26.03.2024 №215/11, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що детальні роз'яснення з питання, порушеного у зверненні вже було надано позивачу листом від 02.04.2024 №0400-010304-8/65519 на поштову адресу, зазначену в електронній пенсійній справі.
Згідно відповіді від 03.04.2024 №0400-010304-8/64726 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на запит позивача (вх.№215/11 від 26.03.2024), Управління зазначило, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно із частиною 2 статті 2 Закону № 2939, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Враховуючи викладене, Ваш запит буде розглянутий в порядку, передбаченому Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян".
Згідно наданих відповідачем знімків екрану монітора вбачається, що позивачу всі відповіді направлені на електрону адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що не отримував відповіді на звернення від 25.03.2024 на поштову адресу, зазначену у зверненні від 25.03.2024, тому вважає, що його права порушені бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на електронне звернення від 25.03.2024.
До того ж, позивач вважає, що відмова у перерахунку пенсії за рішенням суду, довготривала бездіяльність пенсійного органу (420 днів) у нездійсненні розрахунку пенсії, а також не надання відповіді на запит призвело до душевних страждань позивача та стягнення на цій підставі моральної шкоди з відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону № 2939-VІ, розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до частини 5 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частина 1 статті 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У контексті обставин цієї справи суд звертає увагу на те, що необхідною передумовою для вирішення спірних правовідносин є диференціація звернень, поданих у порядку Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VI.
Закон № 393/96-ВР передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Закон № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Особливістю цього Закону є те, що він передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (частина 2 статті 2 Закону №2939-VI).
Варто підкреслити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов'язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону №393/96-ВР) до суб'єктів владних повноважень, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
Як запит на інформацію розуміють прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону № 2939-VI). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз'яснення тощо.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем, зокрема, у зверненні від 25.03.2024 викладено прохання щодо надання йому інформації щодо дати виплати заборгованості по пенсії та виконання судового рішення окружного адміністративного суду в частині виплати з 08 лютого 2023 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з врахуванням вже проведених виплат.
Наведену вище інформацію позивач просить надати, посилаючись на статті 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Як зазначалось, відповідач у відповіді від 02.04.2024 № 0400-010304-8/64726 кваліфікував запит позивача від 25.03.2024, як звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян», та запевнив позивача про те, що воно буде розглянуто в порядку передбаченому Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян".
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» унормовано, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно статті 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Тож, за всіма ознаками запитуваної у зверненні від 25.03.2024 інформації, позивач звернувся до відповідача з заявою (клопотанням) в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що правомірно відповідач повідомив позивача у листі від 02.04.2024 за № 0400-010304-8/64726.
При цьому, як правильно зазначив відповідач, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширює свою дію на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій. Запитувана у зверненні позивача від 25.03.2024 інформація дійсно передбачала відповідь пенсійного органу щодо здійснення ним своїх функцій при нарахуванні та виплаті позивачу перерахованих пенсійних виплат.
Враховуючи, що розгляд звернення позивача від 25.03.2024, в порядку Закону України «Про звернення громадян» органом державної влади повинен відбуватись 1 (один) місяць, та з огляду на те, що позивач звернувся до суду 03.04.2024, станом на день звернення з даним позовом, право позивача на отримання відповіді на звернення від 25.03.2024 не порушено.
Тому, відсутні підстави вважати бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на запит від 25.03.2024 протиправною, оскільки позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині ненадання належної відповіді по суті на звернення ОСОБА_1 від 25.03.2024 року щодо запиту «Прошу повідомити мені дату виплати заборгованості по пенсії та виконання судового рішення окружного адміністративного суду в частині, виплати з 08 лютого 2023 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з врахуванням вже проведених виплат» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 відповіді по суті на звернення від 25.03.2024 року щодо запиту «Прошу повідомити мені дату виплатизаборгованості по пенсії та виконання судового рішення окружного адміністративного суду в частині, виплати з 08 лютого 2023 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з врахуванням вже проведених виплат.».
До того ж, враховуючи, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є похідними та залежать від задоволення вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та зобов'язання надати відповідь, у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди суд також відмовляє.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.05.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна