10 квітня 2024 рокуСправа №160/4978/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Оксаною Савенко від 01.02.2024 по виконавчому провадженню № 73705543 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на примусовому виконанні державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № 73705543 із стягнення виконавчого збору з ВЧ НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 р. №160/10118/23. Відповідно до якого зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги у сумі 12 000 000 грн., рівними частинами одним платежем у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум, відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абз.3 п.2 постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975, п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 без застосування обмежень розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги, передбачених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 р. № 45 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України у період дії воєнного стану". 01.02.2024 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 5 100 грн. Позивач не погоджується з винесеною постановою та зазначає, що 29.01.2024 р. ВЧ НОМЕР_1 було отримано вимогу державного виконавця від 25.01.2024 р. про надання копії заявки на фінансування протягом одного дня із дня отримання вимоги. 29.01.2024 року ВЧ НОМЕР_1 у відповідь на вимогу в рамках виконавчого провадження №73705543 було сповіщено, що ВЧ НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, а також відповідно до пункту 8 Положення про ВЧ НОМЕР_1 виділення асигнувань та проведення видатків військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом, а також було надано копію заявки на фінансування та відповідь на заявку від Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. Тобто, ним як боржником своєчасно повідомлено державного виконавця про вжиття заходів для виконання рішення суду у справі №160/10118/23, а тому накладення штрафу за невиконання судового рішення є необґрунтованим, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024р. відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на адресу Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява ВЧ НОМЕР_1 про відкладення проведення виконавчих дій, відповідно до якої боржник частково виконав рішення суду, також повідомлено, що ВЧ НОМЕР_1 не є розпорядником коштів для сплати коштів та заява на здійснення відповідного фінансування була направлена Голові адміністрації Держспецтрансслужби. Згідно із вимогою державного виконавця від 25.01.2024 р. боржнику необхідно протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги надати копію заяви на фінансування від 03.01.2024 р. на суму, яка включає в себе оплату заборгованості по стягувачу з підтверджуючими документами про відправляння та отримання адресатом - Голові адміністрації Держспецтрансслужби. На адресу відповідача надійшла відповідь ВЧ НОМЕР_2 на вимогу державного виконавця, відповідно до якої грошові кошти на рахунок боржника не надходили. Відповідач зазначає, що, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України "Про виконавче провадження", відсутність фінансування для виконання рішення суду не є підставою для відкладення проведення виконавчих дій. Вимогою виконавця від 04.01.2024 р. зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги виконати рішення суду. Станом на 31.01.2024 р. у відділі були відсутні документи, що підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі. Враховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем 01.02.2024 р. винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу на боржника в розмірі 5 100 грн. Таким чином, дії державного виконавця направлені на виконання вимог виконавчого документу проведені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 року у справі №160/10118/23, позовну заяву позивача-1: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , позивача-2: ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у виплаті залишку одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно - господарської діяльності №2 від 02.01.2023 року «Про виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 », одним платежем рівними частинами у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги у сумі 12 000 000,00 грн. рівними частинами одним платежем у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум, у відповідності до вимог Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 без застосування обмежень розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги, передбачених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
13.12.2023 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року в адміністративній справі №160/10118/23 - залишено без змін.
21.12.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №160/10118/23.
Згідно відомостей з Автоматизована система виконавчого провадження (АСВП), 02.01.2024р. на адресу Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява представника ОСОБА_1 (Стягувач) від 25.12.2023р. про примусове виконання рішення суду за виконавчим листом по справі №160/10118/23.
04.01.2024р. постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №73705543 щодо зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги у сумі 12000000,00 грн., рівними частинами одним платежем у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум, у відповідності до вимог Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей", абз. 3. п2. Постанови Каб.Міну від 25.12.2013 р. №975, п.2 Постанови Каб.Міну від 28.02.2022 р. №168 без застосування обмежень розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги, передбачених наказом Мін. оборони України від 25.01.2023 р. № 45 "про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців ЗСУ і період дії воєнного стану".
Зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (п2 вказаної Постанови).
22.01.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася до державного виконавця з питання відкладення виконавчих дій з причини фінансування виключно з Державного бюджету України боржником військовою частиною НОМЕР_1 03.01.2024 за вих. № 3.27/15 Голові адміністрації Держспентрансслужби було скеровано заяву на здійснення фінансування, шляхом подачі заявки на фінансування від 03.01.2024 року за кодом КЕКВ 2730.010 на загальну суму 28 761 229,00 грн., яка включає в себе також оплату заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги стягувачам: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, а також інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 .
29.01.2024 військовою частиною НОМЕР_1 було отримано вимогу державного виконавця від 25.01.2024 про надання копії заявки на фінансування 03.01.2024 за вих. № 3.27/15 протягом одного дня із дня отримання вимоги.
29.01.2024 військовою частиною НОМЕР_1 у відповідь на вимогу в рамках виконавчого провадження ВП № 73705543 від 25.01.2024 № 32599 (вх. № 3.26/256 від 29.01.2024) державного виконавця було сповіщено, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, а також відповідно до пункту 8 Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 06 квітня 2022 року № 18 виділення асигнувань та проведення видатків військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом, а також було надано копію заявки на фінансування 03.01.2024 за вих. № 3.27/15 та відповідь на заявку від Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту за вих. № 518/363 від 29.01.2024.
01.02.2024 державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Оксаною Савенко було винесено постанову про накладення штрафу ВП № 73705543 на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100 грн. У постанові зазначено, що вимогою виконавця від 04.01.2024 р. зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги виконати рішення суду, відповідно до відстеження АТ «Укрпошта» від 05.01.2024 № 0600075249060, вимогу отримано боржником 08.01.2024 р., тобто строк виконати вищезазначене рішення суду спливає 22.01.2024. Станом на 31.01.2024 у відділі відсутні документи, що підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі. Враховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання рішення суду на ВЧ НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 5 100 грн.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 64 Конституції України гарантує, що права особи на судовий захист не можуть бути обмежені навіть в умовах війни. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 статті 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства належить обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Згідно статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України(Далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Частиною 1 ст.13 Закону №1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частин 5 та 6 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 63 Закону № 1404 встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В силу п.9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За приписами ст. 75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець повинен перевірити виконання рішення боржником та у разі його не виконання боржником без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність після чого виконавець повинен повторно перевірити виконання рішення та у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець повинен надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, вжити інших заходів примусового виконання рішення та закінчити виконавче провадження.
Таким чином, відповідач наділений правом накладення штрафу за невиконання судового рішення, та в разі повторного невиконання того ж рішення суду виносить постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, не пов'язаних із накладенням на боржника штрафу.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 року у справі №160/10118/23, яке набрало законної сили 13.12.2023 року, позовну заяву позивача-1 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , позивача-2 ОСОБА_2 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема: - зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги у сумі 12000 000 грн. рівними частинами одним платежем у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум, відповідності до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, абз.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 без застосування обмежень розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги, передбачених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану".
Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 45 від 24.11.2023 року на суму 400 000 грн. отримувач ОСОБА_1 , платіжну інструкцію № 46 від 24.11.2023 року на суму 400 000 грн. отримувач ОСОБА_1 та платіжну інструкцію № 47 від 24.11.2023 року на суму 400 000 грн. отримувач ОСОБА_2 . Призначення платежу: виплата одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 року по справі 160/10118/23, судом видано 21.12.2023р. позивачу виконавчий лист, на підставі якого 04.01.2024р. постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №73705543.
Судом встановлено, що 03.01.2024 року ВЧ НОМЕР_1 було скеровано до Адміністрації Держспецтрансслужби заяву на фінансування по загальному фонду КПК 2105010 за загальним фондом КЕКВ 2730.01.0 - 28 761 229 грн.
Листом Адміністрації Державної Спеціальної служби транспорту від 29.01.2024 року командира ВЧ НОМЕР_1 було повідомлено, що Адміністрацією Держспецтрансслужби відправлений лист від 24.01.2024 р. № 518/323 до Міністерства оборони України щодо збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 для подальшого направлення пропозицій про зміни до Міністерства фінансів України. Після затвердження довідок про зміни кошторисних призначень Держспецтрансслужбі Міністерством фінансів України та надання розписів Державною казначейською службою України військовій частині будуть надані додаткові асигнування.
Листом ВЧ НОМЕР_1 від 29.01.2024 року у відповідь на вимогу державного виконавця було повідомлено, що ВЧ НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, а також відповідно до пункту 8 Положення про ВЧ НОМЕР_1 виділення асигнувань та проведення видатків військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом. Оскільки боржник фінансується виключно з Державного бюджету України боржником ВЧ НОМЕР_1 03.01.2024 р. збуло скеровано заяву на здійснення фінансування, шляхом подачі заявки на фінансування від 03.01.2024 року за кодом КЕКВ 2730.010 на загальну суму 28 761 229 грн., яка включає в себе також оплату заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги стягувачам: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, а також інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 . До теперішнього часу грошові кошти на рахунок боржника ще не надходили. Тобто на теперішній час боржником здійснюються всі законні заходи спрямовані на фактичне виконання рішення суду. 29.01.2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 у відповідь на вищевказану заяву на фінансування було надано відповідь Голови Держспецтрансслужби від 29.01.2024 р. №518/363, за результатами якої боржника було повідомлено, що для виконання рішення суду та постанов державного виконавця необхідні зміни кошторисних призначень, затверджені Міністерством фінансів України. Враховуючи вищевикладене, Адміністрацією Держспецтрансслужби відправлений лист до Міністерства оборони України щодо збільшення кошторисних призначень та подальшого направлення пропозицій до Міністерства фінансів України. На підставі наведеного, позивач просив відкласти проведення виконавчих дій до фактичного виконання рішення суду.
При цьому суд зазначає, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі №420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Проаналізувавши викладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення суду під час винесення постанови про накладення штрафу. Попри те, державним виконавцем не наведено обставин того, що при винесенні оскаржуваної постанови, він встановлював поважність причин не виконання боржником рішення суду, відповідно доводи позивача про протиправність постанови про накладення штрафу не спростовано відповідачем та матеріалами справи.
Крім того, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення дій на виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо зобов'язання, виданого у справі №160/10118/23.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що підстави для накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду були відсутні. Матеріалами справи підтверджено, що боржником вчинялися дії з метою виконання рішення суду, однак в частині виплати коштів не виконане з незалежних від позивача причин.
Суд зазначає, що невиконання судового рішення позивачем у визначений термін, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем протягом усього терміну вживалися заходи щодо виконання судового рішення.
Таким чином, суд переконаний, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, з урахуванням вчинення відповідних дій для отримання коштів, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а.
В контексті викладеного та виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 3 028 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 01.02.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 73705543.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Юрія Кондратюка, буд.108, м.Дніпро, 49128, код ЄДРПОУ 44896456) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова