10 травня 2024 року Справа № 160/4905/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4905/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ПРОЦЕДУРА
22.02.2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 13.03.2024 року, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України "Про судоустрій та судовий статус суддів" з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського по час звільнення зі служби в лютому 2024 року;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України "Про судоустрій та судовий статус суддів" з лютого 2023, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського, з урахуванням виплачених сум по час звільнення зі служби в лютому 2024 року.
Ухвалою суду від 26.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 122,123,160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 26.02.2024 року.
Ухвалою суду від 13.03.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 13.03.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- довідку про суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з лютого 2023 року по день надання інформації із зазначенням всіх складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та підстав їх нарахування та виплати.
03.05.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 10.05.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки він є співробітником Територіального управління Служби судової охорони в Дніпропетровській області, а тому рівень грошового забезпечення має бути встановлено на рівні не нижче ніж у поліцейського у відповідності до територіального розподілу несення служби, а саме в м. Києві.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач не визнає позовні вимоги, вказує, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією Укради кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки, у тому числі Управління, на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату.
Накази Управління про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, не видавались і не можуть бути видані.
Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Зазначає, що відповідач, як орган державної влади, діє лише в межах наданих повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просять відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , згідно з укладеного контракту проходить службу в системі органі Служби судової охорони в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області, що підтверджується службовим посвідченням співробітника Служби судової охорони серії НОМЕР_1 ДН від 09.02.2023 року.
Позивач перебуває на посаді - контролер 1 категорії 1 підрозділу, спеціальне звання - капрал.
З листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 08.09.2023 року за вих. № 759зі/41/5/05-2023 позивач дізнався, що починаючи з лютого 2023 року розмір грошового забезпечення поліцейських становить 22100,00 гривень, а згідно розміщеною інформації на офіційному сайті Патрульної поліції https://my.patrolpolice.gov.ua/, у місті Дніпро грошове забезпечення (заробітна плата) поліцейського складає від 20600 грн. до 23600 грн., тотожна інформація розміщена на інтернет порталі: robota.ua та work.ua.
На звернення до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 19 жовтня 2023 року за вихідним № 35.03-288/вн, надійшла відповідь, що механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку) та виплачується виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Згідно наданої відповідачем довідки від 25 жовтня 2023 року № 391 грошове забезпечення позивача не дорівнює грошовому забезпеченню поліцейського у місті Дніпро, та відповідно є меншим.
Позивач вважає протиправним встановлення розбіжностей у виплаті його грошового забезпечення та грошового забезпечення працівників поліції, оскільки це суперечить ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погоджується з таким порядком нарахування та виплати грошового забезпечення позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Отже, предметом спору є нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою, що визначено ч. 2 ст. 165 Закону №1402-VIII.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частин 1-2, 4, 6, 7 статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»(далі - Закон №1402-VIII), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частинами 1-3 статті 165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
Відповідно до п. 3 Порядку №384, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384, грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
Грошове забезпечення включає (пункт 4 Порядку):
1) щомісячні основні види грошового забезпечення;
2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать (пункт 5 Порядку):
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 6 Порядку):
1) підвищення посадового окладу;
2) надбавки;
3) доплати;
4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 7 Порядку):
1) винагороди;
2) допомоги.
Відповідно до вказаного вище Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку із застосуванням положень ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області грошового забезпечення на рівні меншому ніж у поліцейського за аналогічною посадою.
Суд проаналізувавши викладене зазначає, що з огляду на приписи ст. 165 Закону №1402-VIII, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, а тому покликання позивача на допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо самостійного нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж нарахованого та виплаченого поліцейським, є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №289, якою затвердив схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.
Відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 289, яка прийнята на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, без задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (4900, м .Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 10.05.2024 року.
Суддя В.В. Ільков