25.04.2024Справа №607/25441/23 Провадження №2/607/919/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач 19 жовтня 2023 року уклав із відповідачкою договір позики, за яким передав останній в позику кошти в сумі 1 075 000,00 грн строком повернення до 30 листопада 2023 року. Відповідачка власноручно склала розписку, згідно якої зобов'язалася повернути суму боргу 30 листопада 2023 року.
Після настання терміну повернення позики ОСОБА_1 багаторазово звертався до відповідачки з вимогою повернути кошти. Однак своїх зобов'язань боржниця не виконує і на даний час ігнорує вимоги позивача.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 1 075 000,00 грн та судові витрати.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 01 січня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/25441/23, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
08 січня 2024 року судом зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Войнарського А. Й. про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з позасудовим врегулюванням спору.
01 березня 2024 року судом зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Войнарського А. Й. про відкликання заяви про залишення позову без розгляду у зв'язку не виконанням умов договору.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 01 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Войнарський А. Й. у судове засіданні не з'явилися проте останній подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення по даній справі не заперечують.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлялася належним чином, відзиву не подала.
Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно розписки, оригінал якої долучено до матеріалів справи, 19 жовтня 2023 року ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), отримала від ОСОБА_1 1 075 000 грн, які зобов'язалася віддати до 30 листопада 2023 року.
Позивач покликається на те, що неодноразово звертався до відповідачки за поверненням боргу, однак остання ігнорувала його вимоги, що стало причиною звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав.
За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Верховний Суд у справі 750/2316/19 від 14 липня 2021 року зазначив, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Частиною першою ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Отож, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 531/152/19).
Судом встановлено, що договір позики між сторонами відбувся, про що свідчить приєднана до матеріалів справи розписка від 19 жовтня 2023 року. ОСОБА_2 отримала 1 075 000,00 грн від ОСОБА_1 . Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), свідчить також про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане, що також відповідає змісту ст. 545 ЦК України.
Вивчивши зміст розписки, інші наявні в матеріалах справи докази та встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 (як позикодавцем) та ОСОБА_2 (як позичальником) склались відносини, що випливають із договору позики, при цьому кошти позичальником не повернуті, адже у позикодавця наявний оригінал розписки.
Зміст розписки свідчить про укладення між сторонами саме договору позики.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд, дослідивши надані сторонами до матеріалів справи докази, доходить до висновку про те, що відповідачкою ОСОБА_2 у порушення умов розписки не виконано взятих на себе зобов'язань із повернення коштів у строк, на умовах та в порядку, передбаченому розпискою від 19 жовтня 2023 року.
Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Отож, з урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 075 000 (один мільйон сімдесят п'ять тисяч),00 грн заборгованості за договором позики, згідно розписки від 19 жовтня 2023 року.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 10 750,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 212, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 075 000 (один мільйон сімдесят п'ять тисяч),00 грн заборгованості за договором позики, згідно розписки від 19 жовтня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 750,00 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 06 травня 2024 року.
Головуючий-суддя О.Герчаківська