Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/121/24
3/572/168/24
18 березня 2024 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працює водієм ТОВ «Геосан»
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ОСОБА_1 ставиться у вину, що він 05 січня 2024 року о 19 год. 07 хв. в м. Сарни Рівненської області по вул.Європейська, 39, керував транспортним засобом марки «MAN» номерний знак НОМЕР_1 , причеп марки "SCHMITZ" номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810 №0566» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Адвокат Гриневич М.М., який представляє інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що ОСОБА_1 стверджує, що автомобіль MAN знаходився припаркований за адресою м. Сарни вул. Європейська, 39 та останній відпочивав (спав) у спальномі місці автомобіля. Коли його розбудили працівники поліції, останній чітко не усвідомлював, що відбувається та що саме пропонували йому пройти працівники поліції. ОСОБА_1 не розумів, що працівники поліції складають відносно нього протокол за статтею 130 КУпАП, оскільки останній також вказували, що у автомобілі не працював показник повороту. Зазначає, що автомобілем до місця його зупинки керував інший водій, а саме ОСОБА_2 . Па відеозаписі, наявному в матеріалах справи, також не зафіксовано ні момент зупинки транспортного засобу MAN, ні момент керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом.
Свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який надав нотаріально засвідчені пояснення, та засвідчив той факт, що саме він керував автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_1 з вантажним прицепом SCHMITZ н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ГЕОСАН». MAN д.н.з. НОМЕР_1 з вантажним прицепом SCHMITZ н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ГЕОСАН». Вказав, що близько 19 год. вечора, він припаркував вищевказаний транспортний засіб за адресою м. Сарни вул. Європейська, 39 та пішов вечеряти на АЗС «ОККО». ОСОБА_1 залишився відпочивати (спати) у спальному місці кабіни автомобіля. Приблизно о 20 год вечора, свідок ОСОБА_2 повернувся на місце зупинки автомобіля та ОСОБА_1 повідомив, що працівники поліції склали відносно нього матеріали по адміністративній справі. Чому працівники поліції з'явивлись на місці зупинки транспортного засобу свідку не відомо. Свідок повідомив суд, що ОСОБА_1 керування транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 05.01.2024 року не здійснював.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши та зіставивши їх між собою, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні досліджено відеодиск, на якому транспортний засіб не їхав, а стояв на стоянці.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
За змістом вказаної статті особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyevav.Russia» та «Karelinv.Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП діях ОСОБА_1 , оскільки наданими доказами не спростовані пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що керував автомобілем саме ОСОБА_2 ..
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
Копію постанови протягом трьох днів вручити особі, щодо якої її винесено.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя :