Справа №464/3355/24
пр № 2-о/464/140/24
10 травня 2024 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Теслюк Д.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.05.2024 звернулись в суд із заявою в порядку окремого провадження, у якій просять розірвати шлюб, укладений між ними 5 червня 1999 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №692.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до такого висновку.
Згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частина 3 статті 293 ЦПК України передбачає, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Вказана норма чітко передбачає випадки, в яких суд може розглядати справи про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження.
У своїй заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що подружжя має синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак на даний час вони є повнолітніми. Неповнолітніх спільних дітей у них немає, що унеможливлює розірвання шлюбу у порядку частини 3 статті 293 ЦПК України.
Із поданої заяви не вбачається, що заявники можуть звернутися в порядку ч.3 ст. 293 ЦПК України, оскільки від шлюбу спільних неповнолітніх дітей не мають.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Таким чином, в даному випадку якщо відсутній спір про право, сторони мають право у визначеному законом порядку звернутись зі спільною про розірвання шлюбу до органів РАЦС.
Відповідно до статті 107 Сімейного Кодексу України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
Відповідно ж до статті 109 СК України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Отже, подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, подаючи спільну заяву до суду про розірвання шлюбу, не дотримуються вимог ст. 107 СК України. В такому випадку, якщо відсутній спір між сторонами та подружжя немає неповнолітніх дітей, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що справа про розірвання шлюбу між заявниками повинна розглядатись в порядку позовного провадження, якщо існує спір, а за спільною заявою подружжя, які не мають дітей, та відсутній спір між подружжям, шлюб може бути розірвано в органах РАЦС в порядку ст. 107 СК України. Якщо ж один з подружжя не бажає добровільно звернутись в РАЦС із заявою, то інший з подружжя має право звернутись з позовною заявою про розірвання шлюбу в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч.2 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.
Керуючись ст. ст. 186, 353 ЦПК України,
у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК