Справа № 538/201/24
Провадження № 2/538/202/24
02 травня 2024 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Цімботи Л.Г., з участю секретаря судового засідання Дугніст А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Посвалюк Вікторія Володимирівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Лохвицької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Адвокат Посвалюк В.В. звернулася до суду від імені та в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнння аліментів. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що позивач, ОСОБА_1 з 20.10.2007 р перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . В період шлюбу у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наприкінці лютого 2022 р. шлюбні стосунки між ними були припинені. Позивач з 01.04.2022р. за власним бажанням був призваний до лав Збройних Сил України. Син ОСОБА_4 залишився проживати з батьками ОСОБА_1 . На усні звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визначення питання щодо місця проживання спільної дитини остання відповіла, що дитині краще буде проживати з його батьками оскільки вона буде займатися влаштуванням власного життя. На теперішній час, місце проживання відповідача, позивачу достеменно не відомо, за її останніми словами вона проживала десь в м. Суми. Згідно рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09.01.2024р. шлюб між ними розірвано. Позивач стверджує, що мати дитини ОСОБА_2 будь-яких коштів на утримання дитини з березня 2022 року не надає, на аліменти в судовому порядку ОСОБА_1 не подавав за браком часу, оскільки з 01.04.2022р. проходить військову службу за мобілізацією. Крім того, він вважав, що сам взмозі утримувати свого сина, у зв'язку з чим не замислювався над оформленням документів щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів в судовому порядку. ОСОБА_5 наполягає, що ОСОБА_2 безпідставно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною взагалі, не дбає про її нормальне самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, на надає коштів на утримання сина або хоча б якихось особистих дитячих подарунків, тобто безпідставно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. З огляду на зазначене просила позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 . та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня подання позову та до повноліття з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 15.02.2024 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 04.04.2024 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, натомість відповідаючи на запитання суду щодо тих чи інших обставин справи повідомила, що їй деталі невідомі, зокрема не могла пояснити причини повторного видання свідоцтва про народження дитини, причин, чому таке свідоцтво було повторно видано в м. Дніпро, та чи вживав позивач заходів для розшуку відповідачки .
Позивач в судове засідання 2 травня 2024 р. не з'явився, за повідомленням представника він хоча і мав намір взяти участь в режимі відеоконференції, проте через переміщення особового складу цього зробити не зміг, у зв'язку з чим просила справу розглядати без участі позивача. Крім того, в матеріалах справи наявна заява позивача, надіслана електронною поштою про розгляд справи без його участі (а.с. 54).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи з її обов'язковою участю відповідач не надала.
Представник третьої особи ССД виконавчого комітету Лохвицької міської ради в судовому засіданні підтримала висновок від 15.04.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , при цьому зазначила, що такий висновок було надано колегіально.
Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що було видане повторно 15 листопада 2023року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) 23 серпня 2018 р. в м. Суми народився ОСОБА_3 , його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 12).
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 09.01.2024 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.13).
Згідно довідки про склад сім'ї № 28 від 25.01.2024р., виданої виконавчим комітетом Лохвицької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (перебуває на військовій службі), ОСОБА_2 (колишня дружина, зареєстрована, але не проживає), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_6 (батько), ОСОБА_7 (мати) (а.с. 24).
Як доказ стороною позивача надано і акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.01.2024р., що здійснене комісією у складі депутата Лохвицької міської ради ОСОБА_8 та членів комісії: старости Погаршинського старостинського округу Клименко Ю.С. , провідного спеціаліста виконавчого комітету Лохвицької міської ради Гавриленко О.С., в якому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. Його малолітня дитина, ОСОБА_3 2018 року народження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з батьками ОСОБА_1 . Мати дитини участі у вихованні сина не приймає, живе окремо, дитиною не цікавиться (а.с. 22).
Відповідно довідки закладу дошкільної освіти "Сонечко" с. Погарщина Лохвицької міської ради від 26.01.2024р. за № 7 дитина Загорулько Назар є вихованцем ЗДО "Сонечко з 28.11.2022р. по цей час. Дитина проживає з дідусем та бабусею, у ході відвідування вдома працівниками закладу встановлено, що для дитини створено умови для її розвитку , є місце для сну , відпочинку, навчання. Із довідки вбачається, що всім доглядом дитини на зараз займається бабуся, батько
мобілізований до лав ЗСУ з 01.04.2022р., а мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини , а саме: успіхами дитини не цікавиться , не спілкується з вихователями щодо навчання дитини , не відвідує батьківські збори (а.с. 23).
У Висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Лохвицької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 від 15.04.2024 р. зазначено, що орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-68)
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є старостою Погарщинської сільської ради з 2020 р., знає сім'ю позивача, його колишню дружину ОСОБА_10 бачила лише декілька разів, зокрема в 2021 р. коли здійснювала її реєстрацію за місцем проживання позивача, хоча остання з того часу в селі фактично не проживала, вони з позивачем жили в м. Суми, там в них народився син, останній раз ОСОБА_10 була в селі у вересня 2023 р, була присутня на змаганні з футболі, що відбувалося в селі, в стані сп'яніння, це було тоді, коли дідусь і бабуся ОСОБА_4 їздили в м. Київ до когось на весілля. Тоді вони попросили ОСОБА_10 , і вона приїхала до дитини. Дитиною з того часу повністю опікуються дідусь з бабусею, водять його в садочок, оскільки позивач є військовослужбовцем. На даний час позивач має іншу жінку, і вони мають намір одружитися, дитина прив'язалася до цієї жінки, вони навіть всією сім'єю їздили в Карпати.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає по сусідству з позивачем та його батьками та сином, позивач перебуває в лавах ЗСУ, колишня дружина позивача - ОСОБА_10 з ними не проживає, останню вона бачила у вересні 2023 р., коли батьки позивача їздили в м. Київ, тоді вона спостерігала, що мати дитини за ним не приглядає, дитина гралася весь день з сусідською дівчинкою, ОСОБА_10 лише ввечері підійшла до сина і принесла йому одягнутися.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам стосовно позбавлення батьківських прав та наданим доказам, суд зазначає наступне.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При цьому у частині четвертій статті 164 СК України визначено, що під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Пленум Верховного Суду України в Постанові №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та про поновлення батьківських прав», наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Як вказано в ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року).
Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у даній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема стосовно участі у вихованні дитини.
Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та вважає, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультативними.
До суду не було надано доказів того, що відповідач жорстоко поводилася з дитиною, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію, або своєю поведінкою негативно впливає на виховання.
Суд критично ставиться до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також до пояснень свідків, оскільки кожна з них повідомила, про свою суб'єктивну думку про здійснення батьківських прав відповідачки щодо дитини, лише за спостереженням, що мали місце одноразово - у вересні 2023 р.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно пояснень свідків відповідач останній раз спілкувалася з дитиною восени 2023 р. (тоді як представник позивача пояснювала, що відповідач останній раз з дитиною була у вересні 2022 р.), проте з того часу, а саме з вересня 2023 р. до часу звернення з позовом пройшов не значний період.
Також суд вважає неслушними і передчасними аргументи представника позивача, про те, що позивач перебуває в нових фактичних шлюбних відносинах, має намір зареєструвати шлюб та усиновити дітей співмешканки, а остання - його сина; і не можуть бути взяті до уваги судом та визнані такими, що можуть бути підставою для задоволення позову, і такими що відповідають інтересам дитини.
Таким чином, позивачем не надані суду допустимі і беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання сина і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, незважаючи на висновокоргану опіки та піклування виконавчого комітету Лохвицької міської ради, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв'язку з чим необхідно відмовити в задоволенні позову.
За таких обставин позовні вимоги позивача в частині позбавлення батьківських (материнських) прав є необгрунтованими, і такими що задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає таке.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоратив-них прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитини, визначається судом.
Враховуючи, що позивач зареєстований з дитиною, який перебуває на його утриманні, а відповідач є жінкою працездатного віку, в судове засідання не з'явилась, вимоги позову не спростувала, відзиву на позов не надала, з неї на користь позивача мають стягуватися аліменти на утримання дитини.
Згідно статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 08.02.2024 року, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення аліментів слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в цій частині у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
З відповідача, на підставі ст. 141 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст.ст. 13, 18, 81, 83, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Посвалюк Вікторія Володимирівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Лохвицької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову 8 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двсті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 10 травня 2024 р.
Суддя Лохвицького
районного суду Л.Г.Цімбота