Провадження № 2-др/537/12/24
Справа № 537/1388/24
07.05.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечка І.І., за участю секретаря судового засідання Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
установив:
29.04.2024 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Захаровим О.С. подано до суду заяву, відповідно до якої останній просив ухвалити додаткове рішення у справі №537/1388/24, яким стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, про які було заявлено позивачем при поданні позову, оскільки судом при ухвалені рішення не було вирішено дану вимогу.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Захаров О.С. в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.
Представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що оскільки відшкодування витрат на правову допомогу носить компенсаційний характер, тому зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 гривень є завищеною. Також, вказав на те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження сплати 12 000 грн ОСОБА_1 на корись адвоката. У судовому засіданні, яке відбулось 18.04.2024, просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, або зменшити їх, оскільки витрати, які просить стягнути позивач є завищеними.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Як встановлено судом 25 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 , діючий через свого представника адвоката Захарова О.С., звернулась до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом, згідно вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на її користь 12 928 грн 41 коп. та судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн та судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задоволено, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 12 928 грн 41 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди та 968 грн 96 коп. сплаченого судового збору.
Як вбачається із вказаного рішення суду, при його ухваленні судом не вирішено питання про судові витрати, а саме витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2024 року між адвокатом Захаровим О.С. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги (правової) допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар (ч. 1 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) та Касаційного цивільного суду у постанові від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц.
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Разом з тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21.
Як вбачається з п.5.1-5.2. розділу 5 «Гонорар адвоката» Договору, укладеного між позивачем та адвокатом, сторони домовилися, що гонорар адвоката за цим договором складає 12 000 грн за надання правничої допомоги в суді І інстанції; безпосередньо надані послуги фіксуються в актах виконаних робіт та направляються Клієнту після їх фактичного надання та оплачуються протягом 3-х днів.
У Постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У Постанові від 07.09.2020 по справі № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Вартість правової допомоги, що встановлена у фіксованому розмірі, не потребує детального опису (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суд від 28.12.2020 у справі N 640/18402/19).
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 у справі N 554/2586/16-ц).
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21.
Відповідно до п.2.1.1.-2.1.3. договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.03.2024 вбачається, що адвокат зобов?язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат зобов?язується представляти права і законні інтереси Клієнта в сулах України загальної юрисдикції, адміністративних судах, господарських судах, в тому числі у Верховному Суді, правоохоронних органах, органах державної влади, місцевого самоврядування та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. Кримінальним процесуальним кодексом України. Адвокат зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту у кримінальному провадженні, яке могло би бути пов'язано з Клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них.
Надання послуг з правничої допомоги за даним договором підтверджується поданням адвокатом через свій електронний кабінет позовної заяви та участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, представник позивача приймав участь лише в одному судовому засіданні, а тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд приходить до всиновку, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу є сума 5 000 грн., яка і підлягає до стягнення.
Керуючись ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, місцезнаходження: місто Полтава, вулиця Пушкіна, будинок 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ») витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
В іншій частині заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення складено 09.05.2024.
Суддя І.І. Дядечко