Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/724/24
Провадження № 1-кп/382/114/24
10 травня 2024 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представник потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111100000782, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Згурівка Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
06 квітня 2024 року близько 00 години 40 хвилин ОСОБА_4 був зупинений працівниками патрульної поліції за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи на контактній відстані до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ОСОБА_6 , в цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння легких тілесних ушкоджень працівнику поліції, тобто ОСОБА_6 , який виконував свої службові обов'язки. Без розриву у часі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що ОСОБА_6 перебував на близькій відстані від нього, наніс кулаком правої руки один удар в ліву частину обличчя останнього, чим заподіяв останньому синець обличчя та волосистої частини голови, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Зазначеним ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України, ознаками якого є умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
10.05.2024 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 на підставі ст. 468, 469, 471, 473 КПК України було укладено угоду про примирення у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2024 року за № 12024111100000782.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до умов угоди, потерпілий ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди про укладення угоди про примирення, в якій відповідно до вимог ст. 471 КПК України виклали формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, відомості щодо відсутності вимог до обвинуваченого щодо відшкодування шкоди із наданням відомостей про її фактичне добровільне відшкодування, при цьому зазначено про беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбування покарання згідно ст. 75 КК України з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені потерпілому та обвинуваченому.
Розглядаючи, у порядку встановленому п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Потерпілий у засіданні просив затвердити угоду про примирення, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 , просив призначити останньому узгоджену ними міру покарання у виді обмеження волі, при цьому підтвердив, що вони з ОСОБА_4 примирилися, останній відшкодував йому завдану шкоду, йому роз'яснені та зрозумілі наслідки укладення угоди та обмеження його права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, та позбавлення права вимагати у подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, зазначив, що він не має до обвинуваченого ОСОБА_4 претензій матеріального характеру.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого просив затвердити угоду, укладену між потерпілим та обвинуваченим, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд затвердити угоду, укладену між ним та потерпілим, та призначити узгоджену в угоді міру покарання.
Прокурор у засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим дотримані вимоги та правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не заперечувала щодо затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, зазначивши, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Крім того, при вирішенні питання про можливість затвердження угоди про примирення, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнає себе винуватим, відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином, угода про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 3, 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України та ст. 389-1 КК України.
Крім того, перевіряючи угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд приходить до висновку, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених положеннями ст. 65 КК України.
На підставі викладеного, виходячи з того, що умови угоди про примирення, укладеної між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин, суд вважає необхідним визнати ОСОБА_4 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого 2 ст. 345 КК України, та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про примирення покарання.
Щодо питання покладення обов'язків із числа регламентованих ст. 76 КК України та визначення строку випробування у порядку ст. 75 КК України, суд враховує наступне.
Положеннями ст. 75 КК України, передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить, що питання визначення тривалості іспитового строку, який необхідно застосувати до підозрюваного/обвинуваченого, зокрема у випадку затвердження угоди, належить до дискреційних повноважень суду у визначених ст. 75 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КПК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, перебування на утриманні обвинуваченого двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 394, 469, 472-475, 615 КПК України,
Затвердити угоду про примирення, укладену 10 травня 2024 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12024111100000782 від 06.04.2024.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1