22 січня 2024 року
Справа № 932/2552/23
Провадження № 2/932/769/23
22 січня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Овчиннікової О.С.,
секретаря судового засідання - Кирилішиній В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank,
Позивач - Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - АТ «Універсал Банк») звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.12.2019 року у розмірі 65935,17 гривень, яка виникла станом на 13.12.2023 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 09.12.2019 року між сторонами укладено Договір про надання банківських послуг «Мonobank», за умовами якого банк видав відповідачеві кредитну картку, відкрив картковий рахунок та надав кредит у сумі 50 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Пільгова процентна ставка за користування кредитом становила 0,00001% річних, базова - 3,1 % річних на місяць, а збільшена відсоткова ставка - 6, 2 % річних на місяць. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячного обов'язкового платежу у розмірі 4 % від заборгованості (не менше 100,00 грн., але не більше залишку заборгованості). Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка у відповідності до розрахунку позивача станом на 13.12.2023 року становить 65935,17 грн., з яких 65935,17 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом. З цих підстав представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги та вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 24.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін .
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
В судове засідання представник позивача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, надав заяву про розгляд за його відсутності, позовні вимоги підтримав, на їхньому задоволенні наполягав.
До судового засідання 31.07.2023 року відповідачка подала письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнала, заперечувала проти розміру відсотків, оскільки розмір відсотків не узгоджувався з нею.
08.08.2023 року судом отримана від позивача відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачка у відзиві не заперечує факту, що вона є клієнтом АТ «Універсал Банку», вона підписала анкету-заяву, тобто погодилася з умовами договору, договір частково виконувався з боку відповідачки, з заявою про роз'яснення договору відповідачка до банку не зверталася, не надала свого розрахунку заборгованості. Тому просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, відповідачка надала заяву про судовий розгляд за її відсутності з урахуванням висловленої у відзиві позиції.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, технічна фіксація судового процесу не відбувалася.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 09.12.2019 року ОСОБА_1 дистанційно звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальникові поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на цей поточний рахунок у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомилася, погодилася та отримала у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила та зобов'язалася виконувати його умови.
Також, у п.6 анкети-заяви від 09.12.2019 року ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом її власноручного підпису .
Як слідує зі змісту Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» найменування ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» змінено на АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що не є перетворенням юридичної особи .
До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», затверджених рішенням Правління банку, протокол №46 від 24 листопада 2021 року; редакція набрала чинності з 27 листопада 2021 року .
Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 09.12.2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. До того ж такі Умови надано в редакції, яка станом на момент укладення відповідачем кредитного договору не діяла.
Підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, видачу кредитної картки, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги, сплату процентів за користування кредитом.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, п.6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта, під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «чорної картки Monobank», та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані Правила та умови кредитування, тарифи не є складовою кредитного договору від 09 грудня 2019 року, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви.
Предметом позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 09 грудня 2019 року на підставі договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит згідно з визначеним банком лімітом 50 000 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок та видачею картки. З наданого розрахунку слідує, що в рахунок погашення заборгованості позичальник періодично вносив кошти.
Звертаючись до суду з позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості станом на 13.12.2023 року . При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 37,2% (поточна ставка) за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості. Так, за період з 09.12.2019 року по 13.12.2023 року банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі 16041,87 грн. , які зараховано банком виключно на погашення процентів за користування кредитом.
Встановивши, що анкета-заява від 09 грудня 2019 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак суми надходжень, які банком були розподілені на погашення процентів підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Тому заборгованість за тілом кредиту складає 65935,17 грн. - 16041,87 грн. = 49893,30 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Аналогічна позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом в постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
З огляду на зазначене вище, суд вважає за необхідне позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши кредитну заборгованість в розмірі 49893,30 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 2030,99 грн.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» ( код ЄДРПОУ 21133352, 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг Monobankвід 09 грудня 2019 року у розмірі 49893,30 грн., що становить заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» ( код ЄДРПОУ 21133352, 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19) судовий збір 2030,99 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С. Овчиннікова