27 березня 2024 року
Справа № 932/5915/22
Провадження № 2/932/2015/22
27 березня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Овчиннікової О.С.,
секретаря судового засідання - Кирилішиної В.Д.,
за участю відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank,
АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank № б/н від 21.11.2018 року в розмірі 52 531 грн. 14 коп. та судові витрати в розмірі 2 481 грн. 00 коп. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем порушено свої зобов'язання перед АТ «Універсал Банк» щодо погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 01.02.2022 року відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 52 531 грн. 14 коп.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши клопотання про слухання справи без його участі та попередньо надавши суду письмове пояснення, в якому зазначив, що у ОСОБА_1 є перед АТ «Універсал Банк» невиконане зобов'язання щодо погашення за договором кредиту, який належним чином був складений, відповідає вимогам законодавства України і, відповідно, повинен виконуватися відповідачем. Щодо твердження ОСОБА_1 з приводу зняття з карткового рахунку грошових коштів шляхом шахрайських дій, позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, за умовами п. п. 6.2.8 «Клієнт зобов'язується зберігати ПІН-код, коди доступу, аутентифікаційні дані в таємниці і ні за яких обставин не повідомляти їх третім особам. Клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації. Операції, що здійснюються з використанням платіжної картки з введенням відповідного ПІН-коду у тому числі в мобільному додатку - визнаються підтвердженими Клієнтом ініційованими ним власноруч.
Посилання ОСОБА_1 щодо заволодіння її кредитними коштами шахрайським шляхом позивач вважає необґрунтованим, оскільки кожна операція забезпечена авторизацією за допомогою ПІН-коду для входу в комплекси і підтвердження платежів надсилалися на її номер мобільного телефону та доступні були лише їй.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, надала пояснення, що, дійсно, у 2018 році у неї виникли договірні відносини з АТ «Універсал Банк» та вона отримала кредитну картку НОМЕР_1 . Всі зобов'язання перед банком щодо погашення заборгованості за вказаним договором відповідачем були виконані, з приводу продовження строку дії кредитного договору вона не зверталася до банку, нова кредитна картка не видавалася, в зв'язку з чим вважає, що припинено будь-які договірні зобов'язання. Також зазначила, що 30.12.2020 року невідомі особи спочатку викрали її мобільний телефон, потім шляхом шахрайських дій зняли з вказаного карткового рахунку грошові кошти, з приводу чого вона 30.12.2020 року звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою. За наслідками звернення ОСОБА_1 до поліції її заява була внесена до ЄРДР за № 1202004560000574 за ч. 1 ст. 185 КК України. Окрім цього, 23.03.2021 року до ЄРДР за № 12021046680000084 було внесено заяву за ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою.
Вислухавши відповідачку, врахувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку, які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа, зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Як встановлено судом, 21.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, склавши анкету-заяву, якою приєдналась до опублікованих на сайті Банку «Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Своїм підписом на анкеті-заяві відповідачка беззастережно підтвердила, що ознайомлена з текстом Умов і правил, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір, укладений між нею та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до умов якого, отримала кредит у розмірі 60 000 грн. 00 коп., у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки.
Відповідно укладеного договору, відповідачка взяла на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 не порушувала, що підтверджується наданими позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.11.2018 року. Також, із поданого розрахунку вбачається, що, починаючи з 30.12.2020 року з рахунку зафіксовано зняття кредитних коштів, на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування.
Факт списання коштів 30.12.2020 року з кредитного рахунку ОСОБА_1 також підтверджується наданою відповідачкою випискою по особовому рахунку останньої від 31.12.2020 року.
Згідно довідки про прийняття та реєстрацію заяви, ОСОБА_1 30.12.2020 року звернулася до Чечелівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області із заявою щодо вчинення шахрайських дій, яка 31.12.2020 року внесена до ЄРДР за № 12020045680000574 та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 185 КК України.
Судом встановлено, що 30.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та повідомила про скоєння шахрайських дій відносно неї, що було зафіксовано працівниками банку. З метою встановлення всіх істотних обставин щодо скоєння шахрайських дій відповідальними співробітниками Банку 30.12.2020 року було здійснено телефонний дзвінок до відповідачки.
Також судом встановлено, що 22.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» із заявою про припинення нарахування штрафних санкцій та скасування незаконних транзакцій в зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження, однак листом вих. № 38834 від 05.02.2021 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відмовило ОСОБА_1 в задоволенні вказаної заяви.
Відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2020 року, Чечелівським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020045680000574 за ч. 1 ст. 185 КК України. Одночасно ВП № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за № 12021046680000084 за ч. 1 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою та проведеними заходами встановлено особу, яка можливо може бути причетною до вчинення кримінального правопорушення, наразі вирішується питання щодо повідомлення даній особі про підозру.
Згідно норм ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,).
Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», встановлено, що банк, зокрема, зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
При цьому, обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Згідно п. 1.14. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ;
Відповідно до п. 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.
Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналіз наведених норм чинного законодавства, які регулюють питання надання банківських послуг, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається, як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорювані ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому, на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Наведені вище обставини свідчать про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, провадження № 61-1856св17, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, провадження № 61-10469св18, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, провадження № 61-30583св18, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, провадження № 61-1035св21, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, провадження № 61-14192св19.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення N 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності». Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 20 червня 2018 року у справі № 699/16-ц, у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №754/15020/15-ц та у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17.
Згідно даних, викладених у довідці AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», яка долучена до позовної заяви, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано кредитну картку № НОМЕР_1 .
Також відповідачем долучено Виписку за договором № б/н ОСОБА_1 за період 30.12.2020 року по 31.12.2020 року, з якого прослідковується, що за номером картки № НОМЕР_1 здійснювалися операції, а саме, переказ грошових коштів на картку іншого банку.
Представник позивача AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» подав до суду письмові пояснення, де зауважив, що саме відповідачем порушено умови договору, оскільки клієнт зобов'язується вживати заходів щодо запобігання втраті (викраденню) карток, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їхньому незаконному використанню, а оскільки під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не визнано винною у вчиненні злочину, тому твердження відповідача не можуть прийматися до уваги судом, в свою чергу відповідач має право стягнути суму відшкодування з винної особи встановлених у кримінальному порядку.
Проте, матеріали справи не містять доказів належної перевірки позивачем повідомлених відповідачем фактів шахрайських дій, не містять доказів проведення банком службового розслідування по факту шахрайських дій за картковим рахунком відповідача.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що банк повідомив ОСОБА_1 про здійснювані платіжні операції з коштами на її рахунку, не здійснив належної перевірки повідомлених нею фактів та не надав доказів направлення SMS-повідомлень з динамічними паролями на повідомлений нею номер телефону, а також доказів передачі відповідачем іншим особам чи втрати інформації, яка дає змогу здійснювати платежі з використанням інтернет-банкінгу.
Норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, які регулюють правовідносини сторін у сфері здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, визначають предмет дослідження у даній цивільній справі та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення. Зокрема, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач, як користувач платіжної банківської картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені за допомогою вказаної картки, викраденої в нього. При цьому тягар доведення наявності таких обставин покладається саме на емітента електронних платіжних засобів (банк), оскільки за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача/користувача картки, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, а правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Тобто необхідно виходити з того, що внаслідок неналежного переказу/зняття грошових коштів з банківської кредитної картки, викраденої у її користувача та поза волею останнього, що призвело до нарахування користувачу такої картки кредитної заборгованості, підстави для покладення саме на цього користувача картки обов'язку із повернення означеної кредитної заборгованості відсутні.
Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 червня 2018 року по справі №691/699/16-ц, від 14 серпня 2019 року по справі №317/2745/16-ц, від 18 вересня 2019 року по справі №564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року по справі №545/3918/16-ц, від 01 липня 2020 року по справі №712/9107/18, від 02 вересня 2020 року по справі №311/634/18, від 17 лютого 2021 року по справі №711/11121/18, від 20 липня 2022 року по справі №521/20764/20.
Спираючись на вищевказаний правовий висновок з урахуванням встановлених під час розгляду справи та наявних письмових доказів, судом встановлено, що позивачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», як емітентом, не доведено вчинення відповідачем ОСОБА_1 , як користувачем кредитної картки, дій чи бездіяльності, які сприяли незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а остання, виявивши зазначений факт, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка вчинила шахрайські дії відносно грошових коштів відповідачки.
Приймаючи до уваги, що заявлена до стягнення позивачем кредитна заборгованість за тілом кредиту виникла та нарахована відповідачу саме внаслідок здійснення операцій невстановленою особою за допомогою викраденого у відповідача телефону, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Мonobank» в розмірі 52 531,14 гривень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за можливе судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
В повному обсязі рішення складене 01.04.2024 року.
Суддя О.С. Овчиннікова