Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/971/24
Провадження № 1-кс/723/2234/24
10 травня 2024 року м. Сторожинець
Слідчий суддя Сторожинецького районного суду
Чернівецької області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника заявника ОСОБА_4
розглянувши клопотання ОСОБА_5 в особі представника, адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту та повернення транспортного засобу
встановив:
ОСОБА_5 діючи через свого представника - адвоката ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області з клопотанням про скасування арешту та повернення транспортного засобу, зазначивши, що він є власником транспортного засобу марки ІVЕCО 4510 державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , який він передав на зимовий період в користування ОСОБА_6 та його батькові ОСОБА_7 до кінця березня місяця 2024 року.
В кінці березня місяця він зателефонував ОСОБА_6 та дізнався, що автомобіль арештовано ухвалою Сторожинецького районного суду від 15 березня 2024 року та перебуває на спеціальному майданчику центру забезпечення ГУНП в Чернівецькій області.
Йому не відомі обставини вчинення злочину і він не має жодного відношення до кримінального провадження та його ніхто не повідомляв про розгляд клопотання про арешт його автомобіля. Він, як законний власник, який не був присутній при розгляді питання про арешт його майна має право подати клопотання про скасування накладеного арешту.
Посилається також на положення п.2 ч.1 ст. 174 КПК України щодо можливості скасування арешту майна за клопотанням відповідних осіб на підставі загальних засад кримінального провадження щодо недоторканості права власності, навівши, при цьому практику Європейського суду з прав людини у справі «Смирнов проти росії» від 07.06.2007 року та інших щодо забезпечення між суспільним інтересом та правомірною метою справедливої рівноваги та щодо охорони фундаментальних прав особи та щодо не втручання публічної влади у право на повагу до власності.
Крім цього зазначив, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року та від 27.03.2019 року в рамках справи №202/1452/18, щодо зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження розглядається у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.
Посилаючись на те, що відсутні правові підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном в контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, вважає що клопотання підлягає задоволенню та просить скасувати арешт автомобіля та повернути його йому, як власнику.
В судовому засіданні представник заявника підтримала клопотання та просила його задовольнити і повернути автомобіль власнику або їй як представнику власника.
Прокурор в судовому засіданні клопотання не підтримав посилаючись на те, що арештований автомобіль є речовим доказом і використовується в інтересах досудового розслідування для проведення молекулярно-генетичної експертизи так як із автомобіля відібрані відповідні зразки. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши письмові докази по справі, слідчий суддя знаходить, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ті ж особи можуть заявити клопотання про скасування арешту майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналізуючи вимоги клопотання та підстави для скасування арешту майна заявника, зазначені в клопотанні, слідчий суддя знаходить що зміст клопотання в основному стосується порядку розгляду клопотання про скасування арешту майна, а саме в порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством.
На вказаному настоює і Велика Палата Верховного Суду в своїх правових позиціях на які посилається заявник клопотання і слідчий суддя саме в такому порядку і здійснює розгляд клопотання не відступаючи від вказаних позицій.
Разом з тим із кримінально-процесуальних норм, які регулюють скасування арешту майна, а саме ст. 174 КПК України, очевидним є та, що підставами для скасування арешту майна заявника є доведення того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На такі підстави заявник не посилається та викидає їх із контексту наведеного другого абзацу ч.1 ст. 174 КПК України, заявляючи, що національне законодавство не регулює такі відносини, а відповідно слід застосовувати загальні засади кримінального провадження.
Суд погоджується із необхідністю обов'язкового захисту права власності, оскільки ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Разом з тим заявник не довів слідчому судді і навіть не посилався на те, що арешт його автомобіля, накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Згідно ухвали слідчого судді Сторожинецького районного суду від 15.03.2024 року встановлено, що до ЄРДР за № 12024262150000139 від 13.03.2024 року було внесено кримінальне провадження за ч.2 ст.345, ст.. 263 ч.1, ч.2 ст. 342 та ч.2 ст. 262 КК України з приводу того, що 13.03.2024 року біля 16,30 години під час складання адміністративних матеріалів з приводу порушення правил дорожнього руху четверо осіб, троє із яких перебували в кузові автомобіля марки ІVЕCО 4510 державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , яким керував четвертий учасник події ОСОБА_7 , умисно нанесли декілька ударів по тілу поліцейським офіцерам громади СВГ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , заподіявши їм тілесні ушкодження та заволоділи табельною вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМ-9мм і набоями до неї.
Арешт на зазначений автомобіль було накладено задля збереження його, як доказу в кримінальному провадженні.
Зазначаючи про те, що заявник не має до кримінального провадження жодного відношення і про те, що не було дотримано справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав власності заявника, останній не врахував, що автомобіль є речовим доказом по кримінальному провадженню, досудове розслідування по якому ще не закінчено, а тимчасове накладення арешту на вказаний автомобіль і є тим справедливим балансом між інтересом суспільства та правом власності заявника на речовий доказ, яким власник не користувався на час його арешту та не доказав також і те, що автомобіль мав би бути йому повернутий користувачем саме весною 2024 року.
Жодних договорів між заявником та ОСОБА_10 чи його батьком ОСОБА_11 суду не надано, а усне твердження цього ніякими іншими доказами, в судовому засіданні, не підтверджено.
Таким чином, власник автомобіля, передавши бездокументально автомобіль в користування, несе ризик негативних наслідків для свого автомобіля, в тому числі і його арешту на період досудового розслідування чи судового розгляду кримінального провадження.
Відтак судом встановлено, що заявник ОСОБА_5 не довів суду необхідність скасування арешту його автомобіля марки ІVЕCО 4510 державний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчить про необхідність відмови в задоволенні клопотання
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 174 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання ОСОБА_5 в особі адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту та повернення транспортного засобу в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без задоволення.
Слідчий суддя: ОСОБА_12