Єдиний унікальний номер 722/1670/23
Номер провадження 2/722/31/24
30 квітня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря судових засідань Ткач Н.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-
ТДВОВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
На обгрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 08.07.2022 року між ОСОБА_6 та ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, що підтверджується страховим полісом CLAU-26254. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням, в тому числі, транспортним засобом Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
16.03.2023 року в м.Ізмаїл по вул.Запорізьких козаків кут вул.Білгород-Дністровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
По факту ДТП відносно ОСОБА_4 було складено адміністративний матеріал за ст.124 КпАП України, який направлено до Сокирянського районного суду Чернівецької області (справа про адміністративне правопорушення №722/652/23).
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06.04.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Саме винні дії ОСОБА_4 стали причиною скоєння ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований ТЗ.
Забезпечений ТЗ належить ФОП ОСОБА_5 . Одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_5 є вантажний автомобільний транспорт. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 16.03.2023 року місцем роботи ОСОБА_4 є ФОП ОСОБА_7 . Страхувальником по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого ТЗ є ОСОБА_8 , що підтверджується, зокрема листом ПРАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» від 03.07.2023 року.
Таким чином, вважає, що згідно ст.1172 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП, спричиненої з вини ОСОБА_4 , покладається на ФОП ОСОБА_5
21.04.2023 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся ОСОБА_6 з заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.
26.04.2023 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з договором страхування на підставі заяви і страхового акту №15567 від 25.04.2023 року, виходячи зі звіту №2097V та зобов'язуючої пропозиції з платформи AUTOONLINE ТОВ «Аудатекс Україна», здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 385080 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4534 від 26.04.2023 року.
Розрахунок розміру страхового відшкодування проводився відповідно до договору страхування, виходячи з умови «Конструктивна повна загибель ТЗ».
Цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована в ПРАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211353655. За Полісом ПРАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації забезпеченого ТЗ.
Ліміт відповідальності ПРАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» за шкоду заподіяну майну згідно полісу становить 160000 грн.
Відповідно до абз.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи. Полісом передбачено франшизу в розмірі 2500 грн.
Враховуючи зазначене, ПРАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» здійснило на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» виплату страхового відшкодування в розмірі 157500 грн. = 160000 грн. - 2500 грн.
Відповідно до положень ст.ст.1166, 1192, 1194 ЦК України вважає, що ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для відшкодування завданої шкоди, зобов'язані сплатити 227580 грн. = 385080 грн. - 157500 грн., де 385080 грн. - розмір завданої шкоди; 157500 грн. - ліміт відповідальності ПРАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» за шкоду заподіяну майну згідно полісу за вирахуванням франшизи.
У зв'язку з вищевикладеним, маючи намір вирішити дане питання в досудовому порядку, 05.06.2023 року за допомогою застосунку Vіbеr, відповідачу ФОП ОСОБА_5 була надіслана підписана електронним цифровим підписом вимога про відшкодування шкоди. Також, 01.06.2023 року за допомогою застосунку Vіbеr, відповідачу ОСОБА_4 , як безпосередньому заподіювачу шкоди, була надіслана підписана електронним цифровим підписом вимога про відшкодування шкоди.
Станом на день написання позову відповідачами шкода не відшкодована. Всі спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку відповідачами були відхилені.
Таким чином, вважає, що ОСОБА_4 , як безпосередній заподіювач шкоди, та ФОП ОСОБА_5 , як власник забезпеченого ТЗ (роботодавець ОСОБА_4 ), мають відшкодувати збитки завдані пошкодженням застрахованого ТЗ.
Просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на користь позивача 227580 грн. та судовий збір в розмірі 3413,70 грн.
12.09.2023 року представником відповідача ФОП ОСОБА_5 - адвокатом Сімків Є.В. подано відзив на позовну заяву, у якому представник позивача зазначала, що ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.10.2021 року. Відповідно до витягу з ЄДР видами економічної діяльності останньої є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. За своєю діяльністю відповідачка не надає послуг з перевезення вантажів. Остання має у власності вантажні автомобілі, які передає у використання на умовах оренди для перевезення вантажів.
Відповідно до технічного паспорту ОСОБА_5 являється власником автомобіля MAN TGX 26-480, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Даний автомобіль був переданий у використання водію ОСОБА_4 відповідно до договору оренди автомобіля. Даний автомобіль з лютого 2023 року використовувався ОСОБА_4 для власних потреб. Останній був прийняти на роботу ФОП ОСОБА_5 тільки з 14.08.2023 року.
Враховуючи те, що матеріалами цивільної справи не доведено факт перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 , вважає, що шкоду, яка була заподіяна 16.03.2023 року в результаті ДТП, має відшкодувати виключно водій ОСОБА_4 .
У зв?язку з наведеним, просила в задоволенні позовних вимог про стягнення заподіяної шкоди в порядку суброгації та судових витрат з ОСОБА_5 відмовити за безпідставністю.
15.09.2023 року представником позивача ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив, у якому зазначив, що надані відповідачем докази заслуговують на критичну оцінку зі сторони суду. Зокрема, вважає, що надана копія договору оренди вантажного автомобіля від 25.02.2023 року з огляду на вимоги ч.2 ст.215, ч.1 ст.220, ч.2 ст.799 ЦК України не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки такий договір є нікчемним.
Крім цього, представник позивача звернув увагу на те, що вимога про відшкодування шкоди була надіслана ФОП ОСОБА_5 05.06.2023 року. З цієї дати і по дату отримання відзиву відповідач не надавала жодної відповіді чи документів, які б свідчили про відсутність обов'язку ФОП ОСОБА_5 по відшкодуванню завданої в ДТП шкоди.
Наказ №75 від 11.08.2023 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 свідчить лише про те, що станом на дату ДТП ФОП ОСОБА_5 , в порушення законодавства про працю, допустила водія ОСОБА_4 до виконання трудових обов'язків без належного оформлення трудових відносин. Зазначене вище вказує на поспішне створення зазначених документів відповідачем з метою будь-яким чином уникнути відповідальності за завдані збитки.
Вважає, що як дії відповідача ФОП ОСОБА_5 , так і дії відповідача ОСОБА_4 перебувають у причинному зв'язку із заподіянням шкоди внаслідок ДТП, а тому до вказаних відносин може бути застосована, в тому числі, вимога ст.1190 ЦК України, згідно якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги, заявлені до відповідачів ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , підтримав в повному об?ємі та з наведених у позові підстав просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гінгуляк О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. При цьому, вказував на те, що позивач, визначаючи суму страхового відшкодування, виходив із вартості відновлювального ремонту та вартості матеріальних збитків визначених у звіті №2097V з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Toyota Highlander», який, на його думку, є неналежним доказом, оскільки вказані обставини повинні бути підтверджені саме висновком експертизи. При цьому, як вбачається із висновку судової автотоварознавчої експертизи від 25.12.2023 року, проведеної за клопотанням представника відповідача, розмір вартості відновлювального ремонту та вартості матеріальних збитків відрізняється від відповідного розміру, визначеного у звіті №2097V. Однак, представником позивача під час судового розгляду справи не було вчинено дій щодо зміни позовних вимог із урахуванням вказаного висновку експертизи від 25.12.2023 року. За таких обставин вважає, що позивачем не доведено належними доказами обставин на підтвердження заявленої ціни позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені до ФОП ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала та з наведених у відзиві на позов підстав просила у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що 16.03.2023 року в м.Ізмаїл по вул.Запорізьких козаків кут вул.Білгород-Дністровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06.04.2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні ДТП, що сталася 16.03.2023 року в м.Ізмаїл,
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст.82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06.04.2023 року, згідно з засадами інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_4 визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.
Отже, вина відповідача ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.
Транспортний засіб «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту CLAU №26254 від 08.07.2022 року.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.03.2023, був пошкоджений автомобіль «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 .
21.04.2023 року ОСОБА_6 звернувся до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв?язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до страхового акту №15567 від 25.04.2023 року, виходячи зі звіту №2097V з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, та зобов'язуючої пропозиції з платформи AUTOONLINE ТОВ «Аудатекс Україна», ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на виконання зобов'язань по договору страхування, сплатило ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 385080 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.04.2023 року.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ЕР №211353655), згідно до умов якого ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, складає 160000 грн., франшиза 2500 грн.
29.05.2023 року ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» здійснила на користь позивача виплату страхового відшкодування із урахуванням франшизи в розмірі 157500 грн. Отже, невідшкодованою залишилася сума страхового відшкодування в розмірі 227580 грн.
Правовідносини між сторонами врегульовані положеннями глави 67 ЦК України та Законом України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст.979 ЦК України (в редакції станом на час ДТП) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З роз'яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні (кредитора), тому, з урахуванням статті 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Виконання страховиком обов'язку з виплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування породжує у позивача право вимоги сплачених коштів із заподіювача шкоди у порядку суброгації (Постанова ВС у справі №752/9026/16-ц від 06.02.2019 року).
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору про добровільне страхування, ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» у межах фактичних витрат набуло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивачем заявлено позовні вимоги до ОСОБА_4 , як особи, з вини якої завдано матеріальну шкоду, та до ФОП ОСОБА_5 , як до роботодавця особи, з вини якої завдано матеріальну шкоду під час виконання цією особою трудових (службових) обов'язків. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів сплачену ним суму страхового відшкодування.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується ; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №914/820/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
З огляду на вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що пред'явлення позовних вимог до ФОП ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки позивачем не доведено обставин перебування відповідача ОСОБА_4 на час ДТП у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 та виконання ним у цей період покладених на нього трудових обов'язків.
При цьому, суд вважає необгрунтованими посилання представника позивача на підтвердження вказаних обставин на протокол про адміністративне правопорушення від 16.03.2023 року, у якому місцем роботи ОСОБА_4 зазначено ФОП ОСОБА_5 , оскільки даний документ не є належним і допустимим доказом на підтвердження перебування відповідача ОСОБА_4 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_4 , у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача ФОП ОСОБА_5 .
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З огляду на встановлені вище обставини та вимоги закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача в порядку суброгації суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 227580 грн. (385080 - 157500=227580).
При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, а також із урахуванням того, що збільшення або зменшення розмір позовних вимог є виключно правом, а не обов?язком позивача, суд вважає безпідставними в цій частині доводи представника відповідача ОСОБА_2 , на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 3413,70 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_4 та фізичної особ - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (08131, с.Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева,56, Києво-Святошинський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35429675) в порядку суброгації суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 227580 (двісті двадцять сім тисяч п?ятсот вісімдесят) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (08131, с.Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева,56, Києво-Святошинський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35429675) судовий збір в розмірі 3413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн. 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Унгурян
Повне судове рішення складено 10.05.2024 року.