Справа № 567/1970/23
08.05.2024 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу та клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
встановив :
В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відомості про яке внесені в ЄРДР за №12022181170000215 від 24.11.2022 року.
У зазначеному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України, строк дії яких продовжено згідно ухвали суду від 12.03.2024 року - до 11.05.2024 року включно.
10.04.2024 року прокурор звернулась до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 , так як попередній строк обрання запобіжного заходу завершується, а кримінальне провадження на даний час перебуває на розгляді у суді.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу та його зміна або скасування не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Крім того, 08.05.2024 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про скасування обраного йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього визначених ч.5 ст.194 КПК України обов'язків, мотивуючи тим, що 07.05.2024 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив його, що відповідно до мобілізаційного розпорядження ОК «Захід» №64 його необхідно доставити до 142 навчально-тренувального центру військової частини НОМЕР_1 , командиром якої було визначено, що доставку його до вищевказаної військової частини слід організувати після закінчення навчання попередньої групи офіцерів, орієнтовно з 10.05.2024 р. Також посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомили його про те, що в день доставлення його до вказаної військової частини йому буде вручено бойову повістку (мобілізаційне розпорядження). Вказує, що існуюче особисте зобов'язання не дозволяє йому виконати його конституційний обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Також вважає, що виконання ним обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у складі Збройних Сил України виключає існування будь-яких ризиків, на які вказує прокурор.
Прокурор в судовому засіданні підтримала своє клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 з підстав, викладених у ньому, та просила продовжити строк дії раніше визначених йому обов'язків. Водночас просила відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, та в обґрунтування своїх заперечень проти клопотання обвинуваченого зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 не досяг віку для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, є студентом 5 курсу навчально-наукового інституту права ім.Малиновського денного відділення, що дає йому право на відстрочку від мобілізації. Разом з тим ОСОБА_6 не надав суду доказів вручення йому повістки (мобілізаційного розпорядження). Окрім того вважає, що доводи обвинуваченого про те, що застосування особистого зобов'язання перешкоджає йому виконати свій конституційний обов'язок із захисту Вітчизни є необґрунтованими та будь-якими доказами не підтверджені.
Потерпіла та її представник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали думку прокурора, просили продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього раніше визначених йому обов'язків та відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та просили у його задоволенні відмовити, разом з тим підтримали клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що на даний час є студентом НУ «Острозька академія», де навчається на 5 курсі та здобуває освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», у зв'язку з чим він має право на відстрочку від мобілізації, водночас незважаючи на таке право він виявив намір та бажає в добровільному порядку служити в Збройних Силах України, вважає, що застосування обраного відносно нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання перешкоджає йому у цьому.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного та заперечив проти клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу, мотивуючи тим, що останнє є необґрунтованим, доводи, викладені у ньому, мають загальний декларативний характер, клопотання прокурора містить припущення, та вказані у ньому прокурором ризики є неактуальними.
Суд, дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу, а також доводи обвинуваченого та його захисника, наведені в обґрунтування скасування запобіжного заходу, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
У зазначеному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 10.10.2023 року ОСОБА_6 було обрано, та згідно ухвал суду від 24.11.2023 року, від 23.01.2024 року та від 12.03.2024 року в подальшому було продовжено запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на нього наступні обов'язки : прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає, а саме з АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При обранні та продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України були враховані наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
В клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд, перевіривши доводи прокурора про існування ризиків та доводи обвинуваченого про відсутність на даний час ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 є студентом 5 курсу НУ «Острозька академія», проживає разом з матір'ю, братом та бабусею за адресою : АДРЕСА_2 , що вказує на існування міцних соціальних зв'язків за місцем проживання.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_6 12.09.2023 року не з'явився до органу досудового розслідування згідно повістки від 05.09.2023 року, хоча був завчасно повідомлений про виклик до слідчого, та зазначена обставина вказує на те, що ОСОБА_6 може уникнути суду.
Вказана обставина була предметом дослідження слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, а також в суді апеляційної інстанції при оскарженні прокурором ухвали слідчого судді про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
При цьому, суд також бере до уваги і тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим за ч.2 ст.286 КК України, за якою можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років.
Тяжкість покарання не визначається як обов'язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно, прокурором доведено наявність ризику, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні.
Суд враховує, що на даний час потерпілу ОСОБА_4 та свідків у даному кримінальному провадженні : ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 допитано в судовому засіданні.
Разом з тим, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1 ст.23, ст.224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду - безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків або потерпілої, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків лише актуалізується.
На даний час триває судовий розгляд кримінального провадження, дослідження доказів не завершено. Крім того, суд звертає увагу, що обвинувачений та потерпіла, свідки проживають в одному населеному пункті та навчаються в одному навчальному закладі, з ними він може безпосередньо бачитись та має можливість шляхом вмовлянь, залякування, іншим чином чинити тиск та впливати на них з метою зміни показів та надання неправдивих свідчень, що в ході судового розгляду може відіграти суттєве значення у кримінальному провадженні. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами кримінального провадження та отримав доступ до персональних даних потерпілої та свідків (місце їх проживання, навчання, номери телефонів).
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання, судом враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, наведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , зокрема, те, що вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років, а також бере до уваги відомості про його особу.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, та суду не надано доказів, що він може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Статтею 179 КПК України визначено, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ст.179 КПК України запобіжний захід у виді особистого зобов'язання обирається без визначення граничного строку дії до його скасування (зміни, припинення) у передбачених законом випадках. При обранні запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання на підозрюваного (обвинуваченого) покладається зобов'язання прибувати до суду (слідчого, прокурора) за кожною вимогою. Таке зобов'язання є суттю всіх запобіжних заходів не пов'язаних з позбавленням волі і покладається на підозрюваного (обвинуваченого) на весь строк дії запобіжного заходу не залежно від покладення на нього інших обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 6 ст.9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
Частиною першою ст.201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, його захисника подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів.
Підстав для скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 в судовому засіданні не встановлено. Доказів зменшення ризиків, які були раніше враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та в подальшому судом при його продовженні, стороною захисту не надано.
Окрім того, суд враховує, що відносно обвинуваченого обрано найбільш м'який вид запобіжного заходу.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - особисте зобов'язання відповідає завданням кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу, даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Той факт, що обвинувачений не порушував покладені на нього ухвалою слідчого судді певні обов'язки та сумлінно продовжує виконувати загальні обов'язки, що покладаються у кримінальному провадженні на обвинуваченого, сам собою не спростовує і не нівелює ризики, встановленні при застосуванні та продовженні запобіжного заходу. Їх виконання є обов'язковим для особи, щодо якої вони застосовані.
В судовому засіданні встановлено, що обставини кримінального провадження з часу обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, доказів про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, ні обвинувачений, ні його захисник на підтвердження своєї позиції не надали.
З приводу доводів обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання у зв'язку з його наміром проходити військову службу під час мобілізації у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента №69/2022 від 24.02.2022 року оголошено загальну мобілізацію.
Порушуючи перед судом питання про скасування запобіжного заходу, обвинувачений посилається на зміну, на його думку, обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу у зв'язку з наявністю у нього наміру брати участь у захисті незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з тим, обвинуваченим не зазначено доказів, що наявність запобіжного заходу є перешкодою для проходження ним військової служби під час мобілізації.
Окрім того, обвинуваченим не надано доказів отримання ним повістки для проходження військової служби під час мобілізації із зазначенням дати з'явлення до РТЦК, при цьому надана ним копія повідомлення адресована начальнику Рівненського РТЦК, а не обвинуваченому, та містить відомості про його доставку до 07.05.2024р. до 142 навчально-тренувального центру в/ч НОМЕР_1 , в той час як обвинувачений 08.05.2024 року присутній у судовому засіданні, що дає підстави ставити під сумнів достовірність повідомлених ним обставин.
Також, ймовірне проходження обвинуваченим військової служби за мобілізацією не свідчить про те, що перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, або ж, що кримінальне провадження відносно нього не підлягає розгляду в подальшому. Він і надалі має статус обвинуваченого та зобов'язаний виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи, що в даному випадку не буде свідчити про порушення ним умов обраного запобіжного заходу.
Окрім того обвинуваченим не зазначено доказів, що він є військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не має правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Натомість судом встановлено, що обвинувачений є студентом 5 курсу навчально-наукового інституту права ім.Малиновського денного відділення (НУ «Острозька академія»), а відтак відноситься до осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Водночас, суд зазначає, що з огляду на завдання кримінального провадження, бажання та добровільна згода обвинуваченого виконати свій військовий обов'язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України не можуть бути безумовною підставою для задоволення даного клопотання.
Окремо суд зазначає, що частиною 4 ст.616 КПК України визначено порядок звернення обвинуваченого з таким клопотанням, згідно якої підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано інший запобіжний захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право звернутися до прокурора для скасування відповідного запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом на під час мобілізації, на особливий період.
Прокурор у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, звертається до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з відповідним клопотанням.
Цією ж нормою визначені вимоги до клопотання прокурора, строк та порядок розгляду такого клопотання судом або слідчим суддею /залежно від стадії кримінального провадження/, а також дії підозрюваного /обвинуваченого/ у разі скасування щодо нього запобіжного заходу.
Таким чином, як слідує з приписів ч.4 ст.616 КПК України позитивне реагування прокурора на звернення обвинуваченого про ініціювання перед судом клопотання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, є виключно правом прокурора, тобто належить до повноважень, які реалізуються прокурором у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин.
Разом з тим, клопотання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації подано обвинуваченим, всупереч порядку, визначеному положеннями ст. 616 КПК України.
Отже, законодавством визначено процесуальний порядок подання такого клопотання, який обвинуваченим дотримано не було.
Відповідно до ст.ст.7, 26 КПК України однією із засад кримінального провадження є диспозитивність.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Обвинувачений не є суб'єктом звернення, визначеним в ч.1 ст. 616 КПК України,та не є особою, яка входить до кола осіб, які визначені ст.616 КПК України, що може ініціювати питання про скасування запобіжного заходу в порядку визначеному цією статтею.
Отже, підстав для скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 в судовому засіданні не встановлено.
Аналізуючи у сукупності обставини, передбачені ст.178 КПК України, застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, зазначений запобіжний захід не є непомірним для нього та не вступає в суперечність з гарантією, передбаченою п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання.
Тому для запобігання вказаних ризиків, доведених прокурором в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладеннямобов'язків, раніше визначених ухвалою слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 10.10.2023 року.
Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Уразі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та стадії його розгляду, суд приходить до висновку, що застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, встановлені ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, не зникли, що виключає можливість скасування обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого, та приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити строк дії покладених на нього обов'язків згідно вищевказаної ухвали слідчого судді.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 179, 194, 369-372 КПК України,-
ухвалив:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу задоволити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 10.10.2023 року у зв'язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та фактично проживає - АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 - до 07.07.2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду оголошено 10.05.2024 року о 12 год. 30 хв.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1