Справа № 564/972/24
Рядок статзвіту № 140
10 травня 2024 року м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Грипіч Л.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №1641639
ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №1641639.
Позовні вимоги мотивує тим, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 серії ЕНА №1641639 від 12.03.2024 на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що 12.03.2024, о 15:35 год, на автодорозі Київ-Чоп, 523 км, керуючи транспортним засобом Chevrolet Volt, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач здійснив обгін ближче за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив вимоги п.14.6 ПДР України, яку позивач вважає незаконною. Вказує, що дійсно у вказану дату разом з дочкою їхав до м.Львова і орієнтовно о 15:30 хвилин проїжджав через с.Запитів, в якому він здійснив обгін транспортного засобу при розмітці 1.5 далі ніж за 50 м перед пішохідним переходом, де був зупинений працівниками поліції. Після зупинки один з працівників поліції - ОСОБА_2 , підійшовши до автомобіля, яким керував позивач, повідомив про порушення позивачем ПДР, а прохання позивача обґрунтувати причину зупинки доказами проігнорував та виніс відносно позивача постанову. Зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки обставини вчинення правопорушення не підтверджені доказами, постанова не містить посилань на жоден доказ та не містить інформацію про фіксацію правопорушення. Не погоджується з вказаною постановою, вважає себе невинним, а постанову необґрунтованою.
Просить постанову серії ЕНА №1641639 від 12.03.2024 скасувати та закрити провадження у справі.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27.03.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд без повідомлення сторін та роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов відповідно до вимог ст.162, 175 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем, Управлінням патрульної поліції у Львівській області, подано відзив на позов, у якому відповідач вказав, що з позовними вимогами не погоджується, а твердження позивача спрямовані на уникнення відповідальності. Вказує, що інспектор чітко спостерігав факт порушення позивачем вимог ПДР України, тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинки транспортного засобу. Розгляд справи відбувся в присутності особи, що відповідає вимогам Інструкції №1395,на підтвердження чого надав відеозаписи. Зазначає, що інспектор Управління мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режим, вказана постанова є обґрунтованою.
Просить відмовити у задоволенні позову повністю за його безпідставністю.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що надані відповідачем відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять жодного доказу правопорушення, але свідчить про низький рівень морально-етичних показників поліцейських, які втручались в розмову позивача з оператором служби «102», упереджено ставились до позивача, використовували ненормативну лексику.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
Так, зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ЕНА №1641639 від 12.03.2024 вбачається, що 12.03.2024, о 15:31 год, на автодорозі Київ-Чоп, 523 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Volt, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6«в» ПДР - порушення правил обгону, заборонено обгін на пішохідному переході, за що на останнього, на підставі ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Так, відповідно до пункту 14.6.«в» Правила дорожнього руху України, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Згідно ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає, зокрема, за порушення правил обгону.
Разом з тим, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1641639 від 12.03.2024 не містить посилань на будь-які докази, які б у визначеному законом порядку підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті 12.03.2024, о 15:31 год, на автодорозі Київ-Чоп на 523 км, зокрема на технічний засіб, яким могла бути здійснена фіксація вчинення порушення позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Пункт 9 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 12.03.2024, остання не містить посилань на будь-які докази і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо долучених відповідачем відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, то суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частиною 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Надані відповідачем відеозаписи на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже копії зазначених документів повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед інших ознак цифрового підпису автора.
Однак, при огляді наданого відповідачем диску встановлено, що на відеозаписах відсутній цифровий підпис.
Таким чином, надані суду відеозаписи не є допустимими доказами в розумінні ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів протилежного суду не надано і судом таких доказів не здобуто.
Крім того суд звертає увагу, що долучені відповідачем відеозаписи з нагрудної камери поліцейських лише фіксують факт спілкування поліцейських з позивачем, процедуру розгляду справи, винесення постанови та її вручення позивачу, але не містять доказів здійснення ОСОБА_1 обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті 12.03.2024, о 15:31 год, на автодорозі Київ-Чоп, на 523 км.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, а відтак не доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відтак, судом встановлено, що прийняттям спірної постанови відповідачем було порушено, гарантоване статтями 280, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення право позивача на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також підтвердження або спростування таких обставин належними доказами, що безумовно свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та ставить під сумнів правомірність оспорюваної постанови.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.123, 139, 241-246, 250, 251, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №1641639 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1641639 винесену інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів (ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України) з дня його проголошення.
Повне рішення складено 10 травня 2024 року.
СуддяЛ. А. Грипіч