Справа № 442/6545/22 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.
Провадження № 22-ц/811/3750/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Псярук О.В.
за участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука Володимира Ігоровича, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
-скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В.І. від 24.10.2023 у виконавчому провадженні № 73140733 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка НОМЕР_3 ), на який зараховується і зарахована отримувана ОСОБА_3 заробітна плата;
-визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В.І. щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні № 73140733 з рахунку №26204731912761, IBAN - НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка НОМЕР_3 ), в частині зарахування отримуваної ОСОБА_3 заробітної плати;
-зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В.І. скасувати арешт у виконавчому провадженні №73140733 грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка НОМЕР_3 ), в частині зарахованої і така що буде зарахована в майбутньому ОСОБА_3 отримувана ним заробітна плата.
Вимоги скарги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 як працівник ГУ НП у Львівській області отримує заробітну плату через АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 (банківська картка НОМЕР_3 ), на який зараховується отримувана ОСОБА_3 заробітна плата, а також на такий рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
З отриманих 25.10.2023 від АТ КБ «Приват Банк» електронних повідомлень у «Приват 24» заявник дізнався про арешт його рахунку, відкритого у цьому банку, на який зараховується його заробітна плата, на підставі постанови приватного виконавця Меленчука В.І.
У подальшому дізнався, що у межах виконавчого провадження №73140733, відкритого 24.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком В.І. на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі № 442/6545/22 винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті, після винесення постанови про арешт коштів боржником, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_3 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 793 179 грн.
Зазначає, що згідно постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2023 у виконавчому провадженні №73140733 АТ КБ «ПриватБанк» 25.10.2023 було арештовано (заблоковано) рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 (банківська картка НОМЕР_3 ), на який зараховується отримувана ОСОБА_3 заробітна плата. Наклавши арешт на рахунок, на якому знаходиться заробітна плата ОСОБА_3 , приватний виконавець істотно порушив вимоги частини 4 статті 150 ЦПК України, згідно з якою не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату та інші вказані у цій нормі Кодексу виплати.
Звертає увагу на недотримання приватним виконавцем вимог частин 2 та 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими приватний виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У відповідь на адвокатський запит адвоката Сисина С.В. від 27.10.2023 приватний виконавець у листі від 02.11.2023 №10901 відмовився знімати арешт з заробітної плати ОСОБА_3 , так як вказав, що арешт на такий рахунок було накладено відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі №442/6545/22, та вказав, що арешт на грошові кошти (заробітну плату) був накладений апеляційним судом, а він лише технічно виконав постанову суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на такі грошові кошти у межах ціни позову.
Скаржник вважає необґрунтованими вказані доводи приватного виконавця, оскільки згідно постанови апеляційного суду від 19.10.2023 у справі №442/6545/22 не передбачено і не може бути передбачено накладення арешту на рахунок, на якому є заробітна плата ОСОБА_3 , так як частина 4 статті 150 ЦПК України забороняє забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату.
На підставі наведеного просив задовольнити скаргу.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2023, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 15.01.2024, скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В.І. щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні №73140733 з рахунку №26204731912761, IBAN - НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка НОМЕР_3 ), в частині зарахування отримуваної ОСОБА_3 заробітної плати.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. скасувати арешт у виконавчому провадженні №73140733 грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка НОМЕР_3 ), в частині зарахованої і така що буде зарахована в майбутньому ОСОБА_3 отримувана ним заробітна плата.
В решті скарги відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував клопотання стягувачки від 20.12.2023 про її бажання надати усні пояснення, та поважні причини неявки, не врахував технічний збій у системі «Електронний суд», що не дав можливості представнику стягувачки та приватному виконавцю взяти участь у засіданні та надати усні пояснення в режимі відеоконференції. Також судом першої інстанції не було враховано те, що оскаржувану ухвалу суду неможливо виконати процесуально та технічно, оскільки приватний виконавець не має повноваження для керування рахунком боржника, щоб розділяти кошти на заробітню плату та інші кошти на одному і тому ж банківському рахунку боржника. Звертає увагу на те, що скаржник не надав суду з банку довідку, що на цьому рахунку виключно заробітня плата. Оскаржуваним судовим рішенням суд звузив обсяг постанови Львівського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі №442/6545/22 незаконним чином через скаргу у суді першої інстанції. Оскаржувана ухвала дає змогу зберігати та здійснювати розпорядження коштами довільного цільового призначення з використанням рахунку в банку.
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_4 заперечили проти задоволення скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Від приватного виконавця Меленчука В.І. надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, його неявка не перешкоджає розгляду справи, тому такий проводиться за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Львівського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі № 442/6545/22 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , які знаходяться на його банківських рахунках, у межах ціни позову 793 179,00 грн.
24.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком В.І. відкрито виконавче провадження №73140733 з виконання вказаної постанови Львівського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі № 442/6545/22.
У межах виконавчого провадження 24.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком В.І. було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті, після винесення постанови про арешт коштів боржником, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_3 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 793 179,00 грн (а.с. 19).
Згідно вказаної постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2023 АТ КБ «ПриватБанк» 25.10.2023 було арештовано (заблоковано) рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 (згідно банківської картки НОМЕР_3 ), на який зараховується отримувана ОСОБА_3 заробітна плата та на який може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 25.10.2023 №E5PRONRPPE519UP (а.с. 7, зворот).
Блокування (арешт) такого рахунку на підставі постанови приватного виконавця підтверджено долученими до скарги належним чином завіреними копіями електронних доказів з цього приводу: копіями отриманих ОСОБА_3 з АТ КБ «ПриватБанк» електронних повідомлень (листів) від 25.10.2023, від 25.10.2023, від 27.10.2023 (а.с. 7-8, 15).
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону
України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 надав приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Меленчуку В.І. підтверджуючі документи про те, що арешт накладено на кошти, зараховані на рахунок, що призначений для отримання заробітної плати, зокрема, ним надано довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 25.10.2023 № E5PRONRPPE519UP, в якій вказано про наявність у ОСОБА_3 станом на 25.10.2023 у цій банківській установі банківської картки НОМЕР_3 з рахунком № НОМЕР_1 , IBAN - НОМЕР_2 , на який зараховується отримувана ОСОБА_3 заробітна плата, та на який може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І., незважаючи на отримання вказаних підтверджуючих документів, в порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не вжив заходів для зняття арешту з вказаного рахунку чи зняття арешту з коштів (із заробітної плати), відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично звузив обсяг постанови Львівського апеляційного суду від 19.10.2023 про забезпечення позову не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із змісту резолютивної частини вказаної постанови, суд апеляційної інстанції не накладав арешт на заробітну плату ОСОБА_3 , а в мотивувальній частині своєї постанови апеляційний суд зазначив, що питання накладення арешту на грошові кошти відповідача та цільового призначення таких коштів, що перебувають на його банківських рахунках, з'ясовуються виконавцем під час виконання ухвали суду щодо забезпечення позову. Вказане підтвердив також і Верховний Суд у своїй ухвалі від 05.12.2023 в справі № 442/6545/22 про відмову у відкритті касаційного провадження.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст ухвали складено: 09.05.2024
Головуючий
Судді