Справа № 464/5489/23 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.
Провадження № 22-ц/811/17/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТДВ «СК «Гардіан», про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТДВ «СК «Гардіан», в якому просила стягнути з по відповідача на її користь відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП у розмірі 47 171,00 грн, моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення експертизи у розмірі 1499,80 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 21.03.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів марки Peugeot 408, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці, та марки BMW-318, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідачу. У результаті ДТП транспортному засобу позивачки було завдано шкоду, про що сторонами складено та підписано європротокол про ДТП.
Позивачка повідомила про настання страхового випадку ТДВ «СК «Гардіан», який є страховиком відповідача. 28.03.2023 експертом страховика складено протокол огляду транспортного засобу, у якому зафіксовано перелік пошкоджень та типи ремонтних операцій автомобіля. Згідно із виставленим рахунком-фактурою № 4381 від 28.03.2023 вартість робіт, запчастин та матеріалів необхідних для ремонту становить 98 078,47 грн. На підставі протоколу пошкоджень та висновку експерта, ТДВ «СК «Гардіан» повідомило про виплату страхового відшкодування у розмірі 50 906,56 грн.
Зважаючи на це, позивачка просить стягнути із відповідача, як винуватця ДТП, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 47 171,00 грн, а також витрати на проведення огляду автомобіля у розмірі 1499,80 грн.
Крім цього, ОСОБА_2 посилається на те, що вона є літньою людиною та через зіткнення автомобілів перенесла великий стрес, сильно вдарилася головою, у неї виникли головні болі та удвічі погіршився зір. Звернувшись до лікарів, їй було призначено відповідне лікування. Також, внаслідок ДТП позивачка не може повсякденно використовувати автомобіль та замість вирішення особистих справ вона займається перемовинами зі страховиком та юристами.
На підставі наведеного просила задовольнити позов.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.12.2023 позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 47 171,00 грн завданих збитків, 3000,00 грн моральної шкоди та 845,97 грн судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що він не погоджується із вищевказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з нього 47'171,00 грн завданих збитків, 3000,00 грн моральної шкоди та як наслідок 845,97 грн судового збору, вважає його незаконним та необґрунтованим в цій частині, а також таким, що суперечить практиці Верховного Суду.
Щодо стягнутої судом майнової шкоди у розмірі 47 171 грн. Так, всі особи погодились, що розмір шкоди заподіяної а/м Пежо 408 н.з. НОМЕР_1 під час ДТП не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку, а саме 80 000,00 гривень на потерпілого (пп.4) п.1 Постанови Правління НБУ від 30.05.2022р №108 визначено, що максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000,00 гривень на потерпілого. Тож пред'явлення вимог понад дану суму (80 000,00 грн) є порушенням домовленості учасників ДТП щодо максимального розміру відшкодування, яка була ними досягнута при складенні європротоколу, та є безпідставним як і їх задоволення, оскільки порушує принципи та основи інституту європротоколу. Адже за відсутності такої домовленості складення європротоколу не відбулося б.
Також відповідно сплата суми ПДВ є законодавчо встановленим обов'язком страховка, а не страхувальника, а отже не могла бути покладена на відповідача.
Зазначає, що будь-яких доводів та доказів на підтвердження щодо донесення реальних збитків, які не покриваються сумою отриманої страхової виплати, позивачка суду не надала.
Щодо стягнутої судом моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн, то судом констатується, «що позивачка не пояснила суду, з яких саме конкретних розрахунків вона виходила при визначенні розміру моральної шкоди», проте вже у наступному абзаці вказується, що «враховуючи характер правопорушення, ступінь тяжкості заподіяних внаслідок ДТП наслідків, глибину моральних та душевних страждань позивачки внаслідок пошкодження належного їй майна, факт невідшкодування ОСОБА_1 у добровільному порядку завданих збитків», проте не зрозуміло як суд оцінив глибину страждань, якщо двічі відмовив відповідачу та його представнику у розгляді справи з викликом сторін і розглядав її в порядку письмового провадження не спілкуючись і не опитуючи сторони. Доводи відповідача не знаходять свого відображення у судовому рішенні, не кажучи вже про мотиви, з яких вони відкинуті судом. На думку відповідача розгляд і вирішення питань щодо глибини моральних страждань «заочно» без виклику сторін є нелогічним, безпідставним та непослідовним та не сприяло повному та об'єктивному розгляду справи.
Просить скасувати частково рішення в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 47 171,00 грн завданих збитків, 3 000,00 грн моральної шкоди та 845,97 грн судового збору і ухвалити у цій частині нове рішення яким у даних позовних вимогах відмовити.
20.02.2024 ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Судом встановлено, що 21.03.2023 о 13:45 год. у м. Львові на вулиці Чмоли, 1, відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю належного позивачці на праві власності автомобіля марки Peugeot 408, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля марки BMW-318, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував під керуванням відповідача ОСОБА_1 та належить йому на праві власності. Внаслідок ДТП транспортному засобу позивачки було завдано механічні пошкодження.
У зв'язку із визнання вини відповідачем, сторони заповнили бланк Повідомлення про Дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). За змістом цього документа, а також наявного у матеріалах справи Полісу № ЕР-212947623 цивільна правова відповідальність відповідача застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» (строк дії полісу: з 17.01.2023 до 16.01.2024).
21.03.2023 позивачка повідомила ТДВ «СК «Гардіан» про настання дорожньо-транспортної пригоди.
28.03.2023 за заявою ТДВ «СК «Гардіан» аварійним комісаром складено Протокол огляду транспортного засобу, у якому зафіксовано перелік пошкоджень, отриманих автомобілем марки Peugeot 408, д.н.з. НОМЕР_1 при обставинах ДТП від 21.03.2023.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №74-D/12/22 від 21.06.2023, який складено оцінювачем ФОП ОСОБА_3 на замовлення ТДВ «СК «Гардіан», а також ремонтної калькуляції №74-D/12/22 від 21.03.2023 загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Peugeot 408, д.н.з. НОМЕР_1 становить 98 960,09 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу - 58 213,07 грн з ПДВ та 50 906,56 грн без ПДВ. При цьому коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля становив 0,5263.
Встановлено, що ТДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_2 виплатило страхове відшкодування у розмірі 50 906,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №189061 від 13.10.2023.
Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Задовольняючи частково позов, суд першої інтонації прийшов до правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування зносу та страховим відшкодуванням, здійсненим в межах ліміту відповідальності та визначеним з урахуванням коефіцієнта зносу.
Разом з тим, районний суд не звернув увагу на таке.
Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц).
Отже, ПДВ в сумі 7306,51 грн входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто ОСОБА_2 страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.
Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 40 747,02 грн (98 960,09 - 50 906,56 - 7306,51), тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, щоЗвіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №74-D/12/22 від 21.06.2023, який складено оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , є неналежним та недопустимим доказом не заслуговують на увагу, оскільки даний звіт проведено згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 здійснював оцінку на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 807/20 від 08.09.2020 та має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямком «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів».
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що оцінка проведена уповноваженою на те особою, до матеріалів справи долучені відповідні документи, що посвідчують повноваження cуб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , а Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №74-D/12/22 від 21.06.2023, є належним документом, що підтверджує та встановлює розмір завданих збитків.
Твердження апелянта про те, що саме ТДВ «СК «Гардіан» повинне сплатити різницю між верхньою межею його відповідальності (80 000,00 грн ) та сумою страхового відшкодування (50 906,56 грн) є безпідставними, суперечать нормам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ґрунтуються на його власному тлумаченні норм матеріального права.
Підстави для залучення до участі у справі ТДВ «СК «Гардіан» як відповідача відстуні, оскільки позов пред'явлено до ОСОБА_1 як до винної особи на підставі ст. 1194 ЦК України.
Також колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині відшкодування на користь позивачки 3000,00 грн моральної шкоди, так як позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди є доведені та обґрунтовані. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивачка, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, районний суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду слід змінити в частині визначення розміру завданих збитків, стягнутих на користь позивачки, та в частині стягнення судового збору відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 грудня 2023 року змінити в частині стягнення завданих збитків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 747,02 грн завданих збитків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 703,63 грн судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено: 09.05.2024
Головуючий
Судді