Справа № 461/3736/24
Провадження № 2-о/461/47/24
08.05.2024 року місто Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кирик Наталія Іванівна, заінтересовані особи - Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області; Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом
Адвокат Кирик Наталія Іванівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою у якій просить:
- встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни в актовий запис № 7147 від 29.09.1976 р. у графі батько вказати: « ОСОБА_2 », уродженець с. Явленка Північно-Казахстанської області Республіка Казахстан.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суд прийшов до наступних висновків.
ІІ.Мотиви та висновки судді, а також положення закону, яким керувався суддя, постановляючи ухвалу
Згідно статті 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч.1,2 ст. 5 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 Цивільного процесуального кодексу України. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За нормою частини другої статті 315 ЦПК України, передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
З матеріалів справи вбачається, що метою звернення із заявою про встановлення факту батьківства є встановлення у судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема з метою подальшого вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17.
Відповідно до ч. 6 ст.294, ч. 4 ст.315 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають подати позов на загальних підставах.
Оскільки фактичні обставини справи, зокрема дії заявника спрямовані на прийняття спадщини, це свідчить про наявність його інтересу до реалізації права на спадкове майно, тобто фактично вирішується питання право на спадкування.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76561307, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа №72281824, що може свідчити про наявність інших спадкоємців.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України). Якщо спадкоємці не приймають спадщину, то вона охороняється відповідно до статті 1283 ЦК України.
Таким чином, на переконання суду, подана адвокатом Кирик Наталією Іванівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заява повинна вирішуватись у позовному провадженні в межах якого встановлюватиметься факт батьківства, за наслідком якого і вирішуватиметься питання права на спадщину на майно померлого і буде надана відповідна правова оцінка поданим на підтвердження своїх доводів доказам, встановлені родинні стосунки.
У порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Зазначені заявником доводи дають підстави вважати, що питання які порушується заявником зводяться не тільки до встановлення факту, але і свідчать про подальший намір звернення до нотаріуса чи до суду, задля отримання права на спадкове майно.
Відтак з урахуванням вищенаведеного, зважаючи на те, що з вимоги, з якою заявник звернувся до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд приходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цивільний справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кирик Наталія Іванівна, заінтересовані особи - Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області; Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст.ст. 293, 315, 353 ЦПК України,
постановив:
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кирик Наталія Іванівна, заінтересовані особи - Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області; Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства ? відмовити.
Роз'яснити заявнику, право подати позов до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 08 травня 2024 року.
Суддя В.В. Стрельбицький