Справа №461/574/24
08 травня 2024 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
позивач ? Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
представник позивача - Заставної Ольги Василівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 )
представник відповідача - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович
(88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 10 «Б»)
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 152971 грн 55 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 08.08.2022 року між сторонами укладено кредитний договір №R01.00117.009653682. Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 132392 грн 80 коп., зі сплатою 35,13% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 02.03.2023 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 30.11.2023 року становить 152971 грн 55 коп.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 17.01.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
29.02.2024 адвокатом Ракущинцем А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування документів в системі «Електронний суд» було подано до суду відзив на позовну заяву.
Зважаючи на рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також з метою забезпечення реалізації своїх процесуальних прав та законних інтересів, представник відповідача просив поновити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений для подання відзиву. Також, представник відповідача було ініційовано питання про скерування справи за територіальною підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Адвокат Ракущинець А.А. вважав, що позовну заяву АТ «Ідея Банк» слід залишити без руху, оскільки позивачем при скеруванні позову до суду долучено довідку-розрахунок заборгованості, де жодного розрахунку боргу нема, а тільки вказано цифри боргу у розмірі 152971 грн. 55 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 125647 грн. 90 коп.; заборгованості за нарахованими процентами - 27323 грн. 65 коп., що є недостатнім для відкриття провадження.
Представник також вказав, що з вимогами банку не погоджується та просив у задоволенні таких відмовити у повному обсязі. За твердженням представника відповідача, позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів. Адвокат Ракущинець А.А. стверджує, що з аналізу таблиці руху коштів по банківському рахунку відповідача, останній отримав від позивача за період з 08.08.2022 по 02.03.2023 - 163554, 59 грн та сплатив таку ж суму, а отже заборгованість відсутня. Вказує, що 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який згодом був продовжений відповідними Указами. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», а саме п. 11) розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем». З наведеного представник відповідача стверджує, що право вимагати сплати заборгованості за кредитом, строк сплати якого не настав - це відповідальність позичальника перед кредитодавцем за прострочення сплати чергових платежів. Таким чином, оскільки існують встановлені Законом обмеження до вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково, сторона відповідача вважає, що таке право кредитодавця не підлягає до захисту у судовому порядку до закінчення воєнного стану.
11.03.2024 від представника АТ «Ідея Банк» надійшли письмові пояснення. Представник позивача вказує, що згідно ч. 8 ст. 28 ЦПК України, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтись також за місцем виконання цих договорів. У даному випадку місцем виконання договору, укладеного між позивачем та відповідачем є місцезнаходження юридичної особи - АТ «Ідея Банк», а саме: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, що територіально відноситься до Галицького району м. Львова. За наведених обставин, справа є підсудною Галицькому районному суду м. Львова. Зауважує, що матеріали справи містять усі належні, достатні, достовірні та допустимі докази щодо видачі кредитних коштів та наявності у ОСОБА_1 кредитної заборгованості та обґрунтованості її розміру.
Ухвалою суду від 13.03.2024 поновлено адвокату Ракущинцеві Андрію Андрашовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк для подання відзиву на позовну заяву у справі позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. У задоволенні клопотань адвоката Ракущинця Андрія Андрашовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скерування справи за підсудністю та про залишення позовної заяви без руху відмовлено.
У судове засідання учасники справи не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.
Суд враховує, що сторони обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Також, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 08.08.2022 між сторонами укладено договір кредиту №R01.00117.009653682.
Згідно даного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 132392,80 грн, зі сплатою 35,13% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатила нараховані відсотки і комісію, а також інші платежі за кредитним договором.
Останній платіж боржником здійснено 02.03.2023 року.
Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 30.11.2023 року, за розрахунком позивача, становить 152971 грн 55 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 125647 грн 90 коп.; прострочені проценти - 27323 грн 65 коп.
Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 30.11.2023 року. Також, матеріали справи містять детальний розрахунок заборгованості по договору кредиту №R01.00117.009653682 від 08.08.2022 станом на 30.11.2023.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.10.2023 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи доводи сторони відповідача, суд вважає, що такі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду та є необгрунтованими, виходячи з нижченаведеного.
Як убачається з матеріалів справи, під час укладення кредитного договору відповідач ознайомився з текстом та змістом договору в цілому, у тому числі з паспортом споживчого кредиту, погодився з такими умовами, проставивши на них свої особисті підписи. Наведене свідчить про те, що банком була надана інформація відповідачу, що надається кредитодавцем споживачу, відповідно до вимог частини третьої статті 9 ЗУ «Про споживче кредитування».
Також, позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та про орієнтовну загальну вартість кредиту саме за підписаним ним кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 15 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Підписавши кредитний договір, позичальник зобов'язався виконувати усі його умови та узгодив усі платежі за таким договором і протягом 14 календарних днів з дня укладення договору позичальник не відмовився від нього без пояснення причин.
Матеріали справи не містять підтверджуючих документів з приводу того, що відповідач звертався до АТ «Ідея Банк» з вимогою надати роз'яснення щодо незрозумілості умов кредитного договору. У свою чергу, під час розгляду справи не встановлено підстав ставити під сумнів надані банком фінансові документи, а також відображені у них дані, які використані під час проведення відповідних розрахунків.
Доводи відповідача стосовно невірного розміру кредитної заборгованості, суд відхиляє, з огляду на наведені вище обставини встановлені судом, а також враховуючи наступне.
Матеріали справи містять виписку по рахунку, яка відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу відповідачу кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.
Варто відзначити, що сторона відповідача жодних належних своїх розрахунків суду не надала.
Таким чином, у суду відсутні законні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем не відповідає дійсності.
Оцінюючи доводи відповідача стосовно звільнення позичальника у період дії в Україні воєнного стану від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №R01.00117.009653682 від 08.08.2022, такі виплати не були включені у розмір заборгованості. Таким чином, наведені доводи є неналежними.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Ухвалюючи рішення у даній справі та наводячи мотиви ухваленого рішення, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 2684 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 152971 (сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят одну) гривень 55 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ? Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
представник позивача - Заставної Ольги Василівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 )
представник відповідача - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович
(88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 10 «Б»)
Повний текст рішення складено 08 травня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький