Справа № 308/5348/23
08 травня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника - Левицький А.О. до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №015705 від 31.03.2023 року,-
Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника - Левицький А.О. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №015705 від 31.03.2023 року.
Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 31.03.2023 року до адмінбудівлі Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України» прибув старший держаний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М., який надав позивачу ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 31.03.2023 №015705 та постанову про адміністративне правопорушення від 31.03.2023 №015705 за ч.5 ст. 188-5 КУпАП.
Зазначає, що вказані документи були заздалегідь складені та підписані відповідачем і до них були внесені персональні дані ОСОБА_1 , а саме: ідентифікаційний номер, дата та місце народження, місце реєстрації, паспортні дані. Хоча жодних документів для огляду ОСОБА_1 не надавав.
Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 , порушив п. ї ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» та не виконав наказ Міндовкілля України №100 від 20.02.2023 р.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 31.03.2023 року №015705 визнано заступника директора Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України» ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 188-5 КУпАП.
Позивач вважає дії старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. протиправними, а постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.03.2023 №015658 такою, що підлягає скасуванню.
Позивач з винесенням постанови не згідний, вважає, оскаржувану постанову незаконною.
Вважає, що відповідач притягнув позивача до відповідальності не маючи на те підстав.
Позивач зазначає, що відповідачем, 31.03.2023 року надано позивачу протокол про адміністративне правопорушення та одночасно надано постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.03.2023 №015658. Тобто відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення , не забезпечено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності бути присутньою при її розгляді, в тому числі заявляти клопотання, давати пояснення.
Крім того, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-5 КУпАП, не належить до категорії справ, в яких стягнення накладаються на місці їх вчинення. А винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-5 КУпАП, одночасно із складенням протоколу про адміністративне правопорушення є неправомірним та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст.268 КУпАП.
Позивач зазначає, що в складеному протоколі та постанові зазначається про порушення позивачем п. ї ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», а підставою для складання Протоколу є ч.5 ст. 188 КУпАП. Однак, в кодексі України про адміністративні правопорушення взагалі відсутня така норма права, адже ст. 188 стосується незаконної передачі заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань і не містить частин.
Вказує, що в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що ОСОБА_1 не виконав законне розпорядження посадової особи ДЕІ у Закарпатській області, водночас не зазначено реквізитів такого розпорядження. В протоколі та постанові не зазначено які саме розпорядження не були виконані ОСОБА_1 , а відсутність законних розпоряджень, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища унеможливлюють притягнення до відповідальності за п. ї ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».
Позивач зазначає, що водночас, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 , згідно п.1.3. Положення про ДП «Ліси України» координує діяльність філії «Рахівське ЛДГ». Однак, позивачу взагалі невідомо про існування документу під назвою положення про ДП «Ліси України», адже ДП «Ліси України» здійснює свою діяльність на підставі статуту.
Вказує на те, що позивач жодних правопорушень віповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 188-5 КУпАП чи ч.5 ст. 188 КУпАП не вчиняв .
Вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення належним чином не доведена .
За таких обставин, з посиланням на викладене позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення від 31.03.2023 року №015705, яка винесена старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. про притягнення заступника директора Карпатського лісового офісу ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КУпАП.
Позиція сторін по справі:
Позивач та представник позивача у призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують.
Відповідач старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. у призначене судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив до суду не надходив.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП) та ст.286 КАС України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Відповідно до ст. 242-1 КУпАП Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, частиною першою статті 52 , статтями 53, 53-1, 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1, 79, 79-2, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм), статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Судом встановлено, що старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. 31 березня 2023 р. складено протокол № 015705 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заступника директора Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України», який здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 188 КУпАП. Підпис на протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відсутній.
З даного протоколу слідує, що позивач порушив п. ї ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» та не виконав наказ Міндовкілля України №100 від 20.02.2023 року, що є порушенням ч.1 ст. 188-5 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний протокол був складений 31.03.2023.
В подальшому, 31.03.2023 року, в той же день, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М.прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №015705, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 188 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 грн. Постанова не містить підпису особи, що притягнута до відповідальності, не вказано, що від підпису відмовився.
Відповідно до п. ї ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища», передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам.
Згідно ст. 188-5 КУпАП, передбачена відповідальність за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд , здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обовязок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
При цьому, в оскаржуваній постанові від 31.03.2023 №015705 взагалі не розкрито суть правопорушення.
Таким чином, в ході розгляду справи не надано належних доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 188 КУпАП, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення постановою №015705 від 31.03.2023 року.
Окрім того слід зазначити, що 31.03.2023 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області - Кополовець Я.М., відносно ОСОБА_1 , було запроваджено протокол від 31.03.2023 року про адміністраивне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 188-5 КУпАП, а саме за невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб, органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Водночас, постановою від 31.03.2023 року, винесеною державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області - Кополовець Я.М., за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 31.03.2023 року, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 188 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 гривень.
Як встановлено судом, станом на момент прийняття посадовою особою оскаржуваної постанови від 31.03.2023 року положення ст. 188 КУпАП містили лише одну частину. Частина 5 ст. 188 в Кодексі про адміністративні правопорушення України відсутня. Відтак, гр. ОСОБА_1 , посадовою особою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 188 КУпАП , яка не існувала та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 765,00 грн за не існуючою в КУпАП нормою .
Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 188 КУпАП.
Жодних доказів, які б спростували твердження позивача, відповідачем не надано.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник органу, який проводить розгляд даної справи, зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим суд зауважує, що затверджена Наказом Міністерства охорони природного середовища України від 05 липня 2004 року № 264 Інструкція з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, чітко встановлює порядок складання Протоколу та необхідні дані, які вносяться до нього та є обов'язковими складовими, що в наступному служить для законного та правильного накладення адміністративного стягнення на винну особу (розділ II Інструкції).
Так, відповідно до п.2.4, п.2.8 Розділу ІІ вищезазначеної Інструкції, при складанні Протоколу вказується частина статті та стаття КУпАП, згідно з якою наступає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії. У Протоколі обов'язково зазначаються: дата і місце його складання (число, місяць і рік складання Протоколу, найменування населеного пункту, де його складено); посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала Протокол; відомості про особу порушника, а саме: прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць, рік та місце народження; сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації); фактичне місце проживання (поштова адреса); місце роботи (повна назва підприємства без застосування абревіатур та його поштова адреса) або навчання особи, а якщо особа не працює, то про це робиться відмітка; відомості щодо заробітної плати (у разі наявності інформації); посада особи, що вчинила порушення (для посадових осіб); паспорт (серія, номер, ким і коли виданий) або інший документ, що посвідчує особу; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення повинна бути описана таким чином, щоб вона найточніше відповідала термінології, що вживається у законах України, які передбачають відповідальність; нормативно-правові акти, які передбачають відповідальність за вчинене правопорушення (з обов'язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо); прізвища, ім'я та по батькові, адреси свідків, якщо вони є. У Протоколі може зазначатися як домашня адреса, так і адреса службової особи або контактний телефон, за яким їх можна викликати; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи (відомості про наявність актів обстеження підприємств, установ, організацій і об'єктів, відмітки про наявність документів та речей, які слугують доказами в справі, тощо); заподіяна матеріальна шкода (у разі наявності); відмітка про отримання особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, другого екземпляра Протоколу. При складанні Протоколу слід чітко та розбірливо викладати всі відомості, передбачені формою Протоколу, звертаючи особливу увагу на точність і повноту викладення складу порушення, які саме речі, предмети і документи вилучені за фактом виявленого порушення, їх індивідуальні ознаки, кількість, номери тощо.
Згідно з п. 2.13. Інструкції особа, яка склала протокол, роз'яснює порушнику його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що порушник ставить свій підпис, а в разі відмови від підпису робиться відмітка у протоколі, та вручається чи надсилається повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол не містить підпису особи у відповідній графі про ознайомлення з правами або відмітки про відмову у підписі стосовно таких. Іншого доказу суду не надано.
Розділом ІІІ Інструкції передбачено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Згідно з п. 3.3 Інструкції справа розглядається в присутності порушника або його законногопредставника. Розгляд справи при відсутності порушника може бути лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення порушника про місце і час розгляду справи (наявність отриманого порушником повідомлення про дату та місце розгляду справи, засвідченого підписом порушника чи працівника поштового відділення) і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, постанова про накладення адміністративного стягнення не підписана ОСОБА_1 , у позовній заяві позивач вказував про одночасне отримання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, без розгляду в присутності ОСОБА_1 .
У ч.1 ст.277 КУпАП та п.3.2. Інструкції закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмін. відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року в справі №188/1143/17 (2-а/188/69/2017).
Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення від 31.03.2023 року, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області - Кополовець Я.М., при складенні протоколу, в порушення ст.256 КУпАП, не зазначено час складення такого, час вчинення адміністративного правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що у свою чергу є порушенням вимог ч.1 ст.277-2 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про адміністративне стягнення відбулося в один день, що позбавляло інспектора можливості дотриматись вимог ст. 277-2 КУпАП.
Крім цього, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення та винесеній постанові про накладення адміністративного стягнення відсутній підпис позивача під відомостями про роз'яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Таким чином, інспектор ОСОБА_2 , після запровадження протоколу повинен був вжити належних заходів щодо забезпечення права особи на захист, визначивши дату і час розгляду справи, і належним чином повідомити особу про розгляд справи, як того вимагають положення ст. 277-2 КУпАП.
Також протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 , або відмітки про відмову у підписі, чим порушено вимоги ч.2 ст.254 КУпАП.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення її прав на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
За таких обставин ОСОБА_1 , був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення щодо обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також скористатися правом на захист.
Такими діями старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області - Кополовець Я.М., порушив права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та порушив сам порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім того, гр. ОСОБА_1 , посадовою особою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 188 КУпАП , яка не існувала та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 765,00 грн за не існуючою в КУпАП нормою .
Отже, з викладеного слідує, що посадова особа, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які викладені в даній постанові, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 188 КУпАП не надано, про наявність таких не зазначено у оскаржуваній постанові.
Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Зі змісту частини третьої статті 62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 188 КУпАП, є не доведеним.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач покликається на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення.
Натомість, в порушення законодавчих положень відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати протиправною постанову.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання протиправною постанову під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій посадової особи ( органу) при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності , а відтак позовна вимога про визнання протиправною постанову не підлягає до задоволення.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №015705 від 31.03.2023 року, та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови №015705 від 31.03.2023 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.188 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 гривень.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 04.04.2023 року.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 536,80грн.
На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.5 ст. 188, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника - Левицький А.О. до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Я.М. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 015705 від 31.03.2023 року- задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії № 015705 від 31.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 188 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 536,80 грн.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Кополовець Ярослав Михайлович (місце знаходження : 88000, м. Ужгород, вул. Швабська, 14)
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца