09 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/23735/23 пров. № А/857/126/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Борискін С.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 30 листопада 2023 року,
10 жовтня 2023 року Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути податковий борг в сумі 5173,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 5173,00 грн зі сплати штрафу за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Вказує, що зазначена заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705. Зауважує, що відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми узгоджених грошових зобов'язань сплачені не були, надіслана податкова вимога не виконана, тому наявні підстави про стягнення податкового боргу в судовому порядку.
17 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд із зустрічним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто до бюджету з ОСОБА_1 податковий борг у загальній сумі 5173,00 грн зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виникла спірна сума податкової заборгованості надсилалось 23 серпня 2022 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області Юхимчук І.Ю. рекомендованим поштовим відправленням № 3301805150026. Доказів оскарження в адміністративному порядку рішення відповідача, на підставі якого виникла спірна сума податкової заборгованості, суду не надано. Доказів скасування такого рішення в судовому порядку матеріали справи також не містять. Відповідно, грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого і підлягає сплаті в бюджет. В силу вимог пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом. Наявними матеріалами справи підтверджено, що відповідачу було виставлено, надіслано та вручено податкову вимогу форми «Ф» від 14 червня 2023 року № 0002773-1302-1700. Доказів її оскарження відповідачем надано не було. На момент розгляду справи судом, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості в сумі 5173,00 грн відповідачем не надано. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення фінансових санкцій підлягають до задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що їй стало відомо про винесення щодо неї податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705 лише 11 жовтня 2023 року, коли отримала позовну заяву про стягнення податкового боргу від 04 жовтня 2023 року з додатками, про що зроблено запис на рекомендованому повідомленні та підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти. Вказує, що жодних доказів того, що податкове повідомлення-рішення направлялось на адресу позивача та було вручено позивачу чи членам сім'ї, відповідачем на адвокатський запит не надано. Зауважує, що позивач не знала і не могла знати про винесення щодо неї податкового повідомлення-рішення № 341417000705 від 23 серпня 2022 року, а відповідач, у свою чергу, грубо порушив норму 58 ПК України та не надіслав платнику податків податкове повідомлення-рішення у спосіб визначений законом (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 23 серпня 2022 року № 341417000705 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинне законодавство не передбачає вимог щодо попереднього програмування у ПРРО кількості товарів кожного виду (асортименту). Зазначає, що під час продажу товарів у буфеті (за адресою: АДРЕСА_1 ) використовувала зареєстрований контролюючим органом у встановленому порядку програмний реєстратор розрахункових операцій, функціонал якого не надає можливості попереднього програмування кількісних показників товару.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога надіслані позивачу, згідно інформації за даними інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на податкову адресу: АДРЕСА_2 , оскільки платник податків перебуває на обліку у контролюючому органі за даною податковою адресою. Зауважує, що податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705 надсилалось рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу відповідача: АДРЕСА_3 , що підтверджується квитанцією АТ «УКРПОШТИ» від 23 серпня 2022 року о 16:35:35 (долучена в додатках до позовної заяви, як доказ надсилання ППР). Водночас, до ГУ ДПС у Рівненській області, ні рекомендоване повідомлення про вручення, ні сам лист з рекомендованим повідомленням про вручення згаданого листа не повернулись.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, за даними обліку Головного управління ДПС у Рівненській області за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг в загальній сумі 5173,00 грн зі сплати штрафу за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Зазначена заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705.
Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом першої інстанції доказами: довідкою про стан розрахунків по платежах до бюджету згідно інтегрованих карток платника податків станом на 25 вересня 2023 року, розрахунком виникнення податкового боргу по платежах до бюджету згідно інтегрованих карток платника податків станом на 25 вересня 2023 року, витягом з картки особового рахунку платника податків, податковим повідомленням-рішенням від 23 серпня 2022 року № 341417000705 з доказами його надіслання відповідачу рекомендованим поштовим відправленням на його податкову адресу, що також є зареєстрованою адресою місця проживання з 27 березня 2015 року.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 1, 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Згідно з визначенням, що міститься в пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності - є грошовим зобов'язанням платника податків.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Враховуючи вимоги п. 56.11 ст. 56 ПК України, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
В свою чергу, за правилами пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
За правилами п.57.2 ст.57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з положеннями п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Із матеріалів справи слідує, що податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705, на підставі якого виникла спірна сума податкового боргу, надсилалось Головним управлінням ДПС у Рівненській області рекомендованим листом з повідомленням № 3301805150026 на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , що підтверджується квитанцією АТ «УКРПОШТА» від 23 серпня 2022 року о 16:35:35 (долучена в додатках до позовної заяви, як доказ надсилання ППР) (а.с.11).
Водночас, до ГУ ДПС у Рівненській області ні рекомендоване повідомлення про вручення, ні сам лист з рекомендованим повідомленням про вручення згаданого листа не повернулись/
Згідно з вимогами п. 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п. 42.5 ст. 42 ПК України).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційною адміністративного суду у складі Верховною Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування норми матеріального права - статті 42 ПК України, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Таким чином, доводи скаржника про те, що вона не отримувала податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705 є необгрунтованими та не можуть братись судом до уваги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 17 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_1 зверталась в суд із зустрічним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2022 року № 341417000705.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, яка набрала законної сили, зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто ОСОБА_1 . У вказаній ухвалі Рівненський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що з огляду на надіслання податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, таке вважається належним чином врученим платнику і відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом.
Доказів оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виникла спірна сума податкової заборгованості, суду не надано. Доказів скасування такого рішення в судовому порядку матеріали справи також не містять.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що грошове зобов'язання, визначене рішенням відповідача, набуло статусу узгодженого і підлягає сплаті в бюджет.
Згідно з вимогами пп. 14.1.175. п.14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.
Відповідно до п. 59.1. ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.5. ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із матеріалів справи слідує, що відповідачу було виставлено, надіслано та вручено податкову вимогу форми «Ф» від 14 червня 2023 року № 0002773-1302-1700. Доказів її оскарження відповідачем надано не було (а.с.6-7).
Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості в сумі 5173,00 грн відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги стосовно незгоди ФОП ОСОБА_1 із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Рівненській області від 23 серпня 2022 року № 341417000705 не можуть розглядатись у межах цієї справи, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення податкового боргу, а не визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг.
З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом стягнення до бюджету з ОСОБА_1 податкового боргу у загальній сумі 5173,00 грн зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 460/23735/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 09 травня 2024 року.