Справа № 600/1950/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
08 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ПГУ серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 09.10.1998, РНОКПП: НОМЕР_2 ) з пенсії у зв'язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ПГУ серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 09.10.1998, РНОКПП: НОМЕР_2 ) з пенсії у зв'язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року позовну вимоги задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що норми ст. 37 Закону №3723, а також Закону №889 не передбачають право особи на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 17.12.2008 ОСОБА_1 довічно призначено пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV.
28.10.2021 та 02.11.2021 позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці.
Як повідомлено позивача ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом від 10.11.2021 призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1402-VIII чинним законодавством не передбачено. Відтак, відповідно до поданої позивачем заяви від 02.11.2021, документів щодо переведення з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною було прийнято рішення щодо переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 02.11.2021 та встановлення пенсії за особливі заслуги з 24.09.2021.
08.02.2022 позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою щодо переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
У відповідь на подану заяву ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом від 22.02.2022 повідомило позивача про те, що призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до законів №1402-VIII та №889-VIII не передбачено.
Позивач не погодилась із вказаною відмовою та звернулась до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, ч. 2 ст. 36 Закону України №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" №889 (Закон №889), пунктами 10 та 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до абз.5 ч. 2 статті 46 Закону №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.
Аналогічні норми містяться і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).
При цьому, згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ч.13-14 статті 37 Закону №3723-ХІІ у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та "Про державну службу" №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, за наявності умов, передбачених Законом України "Про державну службу" - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебував позивач, останній має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати судді.
У постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону №3723, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
При цьому, Верховний Суд, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі ст. 37 Закону №3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону №1058-ІV.
Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Судом першої інстанції встановлено, що чоловік позивачки, як на момент призначення довічного грошового утримання, так і на момент смерті мав більше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до державної служби, тобто мав право на одержання пенсії державних службовців відповідно до ч. 1 ст.37 Закону № 3723-XII, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин практики Верховного Суду, яка сформувалась за наслідками розгляду аналогічних спорів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.