Справа № 240/1997/24 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
09 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми грошового забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за січень 2016 року - січень 2019 року, згідно з положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 року №159 за весь період затримки виплати заборгованості за відповідні місяці з 11 січня 2016 року по день фактичної виплати доходів, зокрема по 14 грудня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми грошового забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за січень 2016 року - січень 2019 року, згідно з положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 року №159 за весь період затримки виплати заборгованості за відповідні місяці з 11 січня 2016 року по день фактичної виплати доходів, зокрема по 14 грудня 2023 року.
Аргументуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що на день звільнення зі служби в поліції, не отримав у повному розмірі кошти на які мав право під час проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції, зокрема доплату за службу у нічний час за період з 11.01.2016 по 05.01.2019. Вказану доплату на виконання рішення суду, Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувало 14.12.2023. Вважає, що у зв'язку із виплатою означеної доплати лише на виконання рішення суду має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням таких строків.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки доплати за службу у нічний час.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 11.01.2016 по 10.07.2016 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої доплати за службу у нічний час.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подано апеляційні скаргу, в яких сторони просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Позивач просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року скасувати у відмовленій частині та позов задовольнити повністю.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Житомирській області - залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 2010 року по 30 вересня 2019 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції України.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду прийнятого у справі №240/26164/22 Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області здійснено позивачу доплату за службу у нічний час. Нараховані кошти у розмірі 5054,22 грн позивачу виплачено 14.12.2023, про що свідчать дані банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи.
Позивач вважаючи, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків отриманої виплати за весь час затримки виплати, звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак у відповідь отримав відмову, мотивовану відсутністю підстав для нарахування компенсаційних виплат, оскільки рішенням суду такі не передбачені.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, а тому з метою захисту порушених прав та законних інтересів звернувся до суду із позовною заявою щодо встановлення права на отримання компенсаційних виплат за невчасне його отримання.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахування прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022" та враховуючи зміни положень ст.117 КзПп України та аналогію закону, до даних спірних правовідносин слід застосовувати обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, а тому суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у межах шестимісячного строку, тобто за період з 11.01.2016 по 10.07.2016.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права,колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Положеннями п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159. Порядок №159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту: "…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а та ряду інших.
З матеріалів справи встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді доплати за роботу в нічний час відбулась лише 14.12.2023 року.
Водночас, з даним позовом позивач звернувся до суду 21.01.2024 року.
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Водночас, щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022" та вираховування змін положень ст.117 КзПп України та аналогію закону, зокрема обмеження виплати шести місячним строком, то колегія вважає такі доводи помилковими з огляду на наступне.
Так, індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної правової позиції та вважає, що указані правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, саме так належить застосовувати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 року у справі №120/9475/21 та у постанові від 23.03.2023 року у справі № 120/7687/21.
Отже, з метою належного захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати період з 16.01.2016 по день фактичної виплати - 14.12.2023.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги в повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
У задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області - відмовити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки доплати за службу у нічний час.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 11.01.2016 року по 14.12.2023 рік компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої доплати за службу у нічний час.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.