Справа № 560/18955/23
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
09 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
18.03.2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційні скарги в межах їх доводів та доводи відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.2020, до того позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Пенсія як держслужбовцю обчислюється відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” в розмірі 90% від заробітної плати 4354,31 грн. (згідно довідки про складові заробітної плати).
Листом від 23.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що ним проаналізовано матеріали пенсійної справи та проведено пробний обрахунок з пенсії за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно норм Закону України «Про державну службу». Оскільки, в результаті пробного обрахунку розмір пенсійної виплати зменшується на 2964,58 грн. (з 8374,08 грн до 5409,50 грн), то здійснення перерахунку з пенсії за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно норм Закону України “Про державну службу” є недоцільним.
Управління Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області, де позивач працював на посаді начальника Управління Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області за заявою позивача видало довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
05.10.2023 позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з проханням перевести його з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, відповідно до положення ст. 37-1 та перерахувати його пенсію державного службовця з врахуванням наданих оновлених довідок про складові заробітної плати (прирівняної посади) за №17 від 04.10.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №16 від 04.10.2023 виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 10.10.2023 №968060153048, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу». Відмова пенсійного органу мотивована тим, що з 01.05.2016 року, дати набрання чинності законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до якого втратив чинність закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 1 та п. 4 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з п. 7 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» (№889-VIII від 10.12.2015), що набрав чинності 01.05.2016 і діє на час звернення позивача з заявою про переведення на інший вид пенсії, встановлено, що: « ...8. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. ...12. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.»
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до записів в трудовій книжці на момент виходу на пенсію, позивач мав трудового стажу 41 роки 4 місяці 22 дні, з них - 34 роки 5 місяці 3 дні, це стаж віднесений до категорій посад державної служби.
Колегія суддів зазначає, що загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII.
Відповідно до ст. 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяла до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №466/5138/17 (провадження №К/9901/22637/18).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення із заявою до ГУПФ України в Хмельницькій області, позивач мав стаж державного службовця більше 20 років, що і дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У зв'язку з чим, рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Даючи оцінку позовним вимогам в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати відповідно до довідок виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області за №16 та №17 від 04.10.2023, з урахуванням виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію за віком згідно норм Закону України «Про державну службу», оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем
У свою чергу, вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 05.10.2023 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати, врахувавши при перерахунку пенсії довідки про складові заробітної плати виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області за №16 та №17 від 04.10.2023 є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, які ще не обраховані суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Аналогічна правова позиція стосовно вказаного питання висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 року у справі №560/8328/22.
Так, згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача прийняти те чи інше рішення.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати відповідно до довідок виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області за №16 та №17 від 04.10.2023, з урахуванням виплачених сум скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.