Справа № 560/6982/23 Головуючий у І інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
07 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача - Підопригора Р.Б.,
представника відповідача - Григорчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
25 квітня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
У травні 2023 року представником позивача до суду подано уточнену редакцію адміністративного позову в якому, окрім встановлення зазначеного факту просив визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.02.2023 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із загибеллю ОСОБА_4 та зобов"язати Міністерство оборони України розглянути вказану заяву з прийняттям відповідного рішення.
У липні місяці 2023 року представником позивача в чергове подано уточнену редакцію адміністративного позову з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.06.2023 року (прийняте у формі Протоколу) та зобов"язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2022 року з прийняттям рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 05 листопада 1994 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 . 03 липня 1995 року у подружжя народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2015 року по справі №675/1472/15-ц зазначений шлюб було розірвано.
Позивачка вказала, що після розлучення вона продовжувала до травня 2022 року проживати з ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_3 однією сім'єю, фактично в шлюбних відносинах. Сім'я проживала в будинку по АДРЕСА_1 , який належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2010 посвідченого державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 .. Позивачка та ОСОБА_4 , майже сім років після розлучення, були зареєстровані та проживали разом з дочкою у вказаному будинку однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, відповідно мали спільні права та обов'язки, а отже перебували фактично в шлюбних відносинах.
Однак, ОСОБА_4 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та 07.05.2022 загинув у бою захищаючи Батьківщину, під час артилерійського обстрілу у Донецькій області зі сторони Збройних сил російської федерації. Позивачка звернулась із заявою від 18.05.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", на яку отримала відповідь, що комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, звернулась до суду з цим позовом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 відповідно до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року і постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" з урахуванням висновків суду у цій адміністративній справі. В решті вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Міністерством оборони України до суду подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не скасовуючи оскарженого рішення відповідача, зобов"язав останнього розглянути заяву на підставі висновків суду відсутніх в резолютивній частині прийнятого судом рішення.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2023 року позивач - ОСОБА_1 зверталась до Міністерства оборони України із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю члена своєї сім'ї - чоловіка ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем на дату своєї смерті та з яким вона проживала без реєстрації шлюбу.
Розглянувши документи подані ОСОБА_1 , комісія Міністерства оборони України їх повернула заявниці на доопрацювання, вказавши, що за поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця особою, яка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , проживала разом із ним (відсутне судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання), чи вела спільне господарство та чи мала взаємні права та обов'язки.
За наведених обставин, у позивача ОСОБА_1 виникла необхідність у встановленні факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_4 (загиблим військовослужбовцем) для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім'ї загиблого військовослужбовця, у зв'язку з чим позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є дружиною загиблого ОСОБА_4 , проте фактично перебувала з ним в шлюбних відносинах, оскільки вказані особи спільно проживали, мали спільний побут, взаємні права і обов"язки.
Оскільки позивач не довела правомірності заявленої вимоги щодо протиправності та скасування оскарженого рішення Міністерства оборони України, з урахуванням встановлених та підтверджених належними та допустимими доказами обставин та фактів та не спростуванням відповідачем доказів на підтвердження факту спільного проживання та ведення господарства, суд першої інстанції, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вирішив вийти за межі позовних вимог та зобов"язати відповідача повторно розглянути відповідну заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 з урахуванням висновків суду в цій справі. В решті вимог - відмовити.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.5 КАС України в редакції, чинній на час прийняття судом першої інстанції рішення).
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (ч.1 ст.4 КАС України).
На підставі п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Як установлено колегією суддів, позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:
через встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 , починаючи з 08 вересня 2015 року по травень 2022 року (часу загибелі ОСОБА_6 ) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 19.06.2023 року №10/д, та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути її заяву про виплату одноразової грошової допомоги від 18.05.2022 року.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі 560/17953/21.
Відповідно до п.п.2,5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні та проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, оскільки спірні правовідносини пов'язані із встановленням юридичних фактів, зокрема спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні фізичної особи, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №816/594/14 (провадження №11-1331апп18).
Відповідно до ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст.238 КАС України (ст.319 КАС).
За змістом п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову якою провадження у справі закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 травня 2024 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.