Справа № 620/18136/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Бородавкіна С.В.
09 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року, Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з метою розгляду на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність об'єктів цивільного захисту населення з обліковими №95539, №95531, №95523, №95519, №95524, №95310, №35542, які розташовані на території Чернігівської міської територіальної громади;
- зобов'язати відповідача розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність об'єктів цивільного захисту населення з обліковими №95539, №95531, №95523, №95519, №95524, №95310, №35542, які розташовані на території Чернігівської міської територіальної громади.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач протиправно не здійснив визначені законом повноваження щодо передачі з державної у комунальну власність вищевказаних об'єктів цивільного захисту, що перешкоджає створенню належних умов захисту життя і здоров'я людей.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо невжиття заходів з метою розгляду на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність об'єктів цивільного захисту населення з обліковими №95539, №95531, №95523, №95519, №95524, №95310, №35542, які розташовані на території Чернігівської міської територіальної громади.
Зобов'язано Чернігівську міську раду розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної в комунальну власність об'єктів цивільного захисту населення з обліковими №95539, №95531, №95523, №95519, №95524, №95310, №35542, які розташовані на території Чернігівської міської територіальної громади, та прийняти відповідне рішення.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державі в особі Фонду державного майна України належать захисні споруди (сховища) №95539, №95531, №95523, №95519, №95524, №95310, №95542, розташовані на території Чернігівської ОТГ (а.с. 105-116).
Прокуратурою направлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях лист про надання інформації про вжиті заходи щодо вирішення питання про надання, зокрема відповідачем, згоди на прийняття об'єктів цивільного захисту у комунальну власність.
Листом від 16.06.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомило прокуратуру, що неодноразово направляло звернення до Ради щодо передачі споруд цивільного захисту у комунальну власність, однак отримало відмову у прийнятті ЗСЦС (а.с. 18-19, 47-60).
Зокрема, у своїх листах Рада повідомляла, що: захисна споруда №95524 фактично знищена; над входом до захисної споруди №95519 ПП «Лобосок» без відповідних дозволів, на свій розсуд збудував 2-х поверхову споруду, а над вхідним/вихідним тунелем розпочав будівництво боксів для обслуговування автомобілів; у захисної споруди №95539 пошкоджено гідроізоляцію, що призводить до її постійного підтоплення грунтовими водами (електричні прибори та мережа виведені з ладу, в приміщенні мул та пліснява); сховище №95542 до складу фонду захисних споруд цивільного захисту м. Чернігова не входить, документи на споруду, а також доступ до неї відсутні.
Відповідач зазначав про недоцільність прийняття укриттів в комунальну власність, оскільки: вони потребують капітального ремонту приміщень та обладнань; за призначенням (окрім захисту від ураження звичайними видами озброєння) використовуватись не можуть; захисні споруди знаходяться (окрім сховища №95524) на закритій території працюючих підприємств і доступ до них обмежений.
Враховуючи наведене, заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Звертаючись до суду з позовом заступник керівника прокуратури зазначив, що у вказаних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи щодо створення належних умов для захисту життя і здоров'я людей від негативних наслідків ведення бойових дій.
Статтею 25 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із частиною п'ятою статті 16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною першою статті 10 вказаного Закону визначено статус сільських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до положень пункту 51 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту, окрім інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд.
Отже, законодавством унормовано повноваження органів місцевого самоврядування щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема останні визначено як такі, що відповідальні за прийняття рішень про використання захисних споруд цивільного захисту населення як державної, так і комунальної власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Пунктом 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 №678, передбачено, що регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено суб'єктів управління об'єктами державної власності, в тому числі Фонд державного майна України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, в тому числі державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
У свою чергу, Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 за №908/68, закріплено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципів забезпечення ефективності використання та збереження державного майна (пункт 1.3).
Пунктом 1.4 Положення визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Такими способами зокрема є:
1) здійснення приватизації відповідно до законів України та інших нормативно-правових актів;
2) передача майна в оренду відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;
3) передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;
4) передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 №1482;
5) передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства;
6) списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 за № 1314;
7) передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» з державної у комунальну власність передаються безоплатно, серед іншого, захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ті, що перебувають у складі об'єктів незавершеного будівництва, за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов'язання використовувати за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність такі об'єкти.
З урахуванням положень та вимог зазначеного законодавства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орган управління об'єктами державної власності відповідно до принципів забезпечення ефективності використання та збереження державного майна уповноважене на вибір способу та умов подальшого використання майна, в тому числі шляхом ініціювання передачі майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
За приписами частини п'ятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 прийнято Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи вказане, на даний час актуальним є питання забезпечення належного стану та збереження за функціональним призначенням захисних споруд цивільного захисту, а також правових підстав їх використання.
Особливої актуальності це питання набуло в умовах повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації, яке супроводжується застосуванням різних засобів ураження по житлових кварталах населених пунктів, об'єктах цивільної інфраструктури, працюючих підприємствах.
Вказане питання також обговорено на засіданні Ради національної безпеки та оборони 23.06.2023 «Щодо результатів оперативних обстежень об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та вирішення проблемних питань щодо укриття населення».
Дорученням Прем'єр-міністра України від 14.01.2021 за №408/1/1-21 встановлено завдання щодо забезпечення реалізації заходів, запропонованих Фондом держмайна, стосовно забезпечення передачі житлового фонду, захисних споруд цивільної оборони, інженерних споруд, які у процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, від державних органів приватизації до сфери управління обласних державних адміністрацій, з майбутньою передачею територіальним громадам.
Крім того, протокольним рішенням під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 12.04.2021 головам обласних державних адміністрацій спільно з Фондом державного майна України доручено забезпечити прийняття функцій з управління майном, що не увійшло до статутного капітал господарських товариств у процесі приватизації відповідно до доручення Прем'єр-міністра України від 14.01.2021 №408/1/1/-21.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Пунктом 3 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 за №1482 (далі - Положення №1482) визначено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій. Крім того, підпунктом «г» пункту 2 Положення № 1482 передбачено, що об'єктами передачі згідно з цим положенням є, зокрема, державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації.
Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом (стаття 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»).
Відповідно до пункту 51 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність належить до виключної компетенції відповідної ради. Надається вона у формі рішення, яке приймається на пленарному засіданні ради.
На виконання зазначених вимог законодавства, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях були підготовлені листи до Ради щодо розгляду органом місцевого самоврядування питання про надання згоди на прийняття в комунальну власність територіальної громади вищевказаних захисних споруд цивільного захисту, з метою забезпечення захисту мирного населення, збереження їх життя та здоров'я в разі військової агресії.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та пунктом 8 Положення №1482 передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.
Передача об'єктів з державної у комунальну власність оформляється актом приймання-передачі. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права (частини 5, 6 статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»). Право на управління об'єктом передачі виникає з дати затвердження акта приймання-передачі органом, який створив комісію, а уповноважений управляти державним майном орган, що здійснював управління об'єктом, або самоврядна організація втрачає таке право (пункт 10 Положення №1482). Крім того, Положенням №1482 передбачено, що така передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок №138), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.
Відповідно до пунктів 9-12 Порядку №138 утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами, вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС, а здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.
Як встановлено матеріаламисправи, що спірні захисні споруди є або неготовими, або обмежено готовими до використання за призначенням, що підтверджується відповідними актами (а.с. 181-202).
Частина захисних споруд має балансоутримувачів (№95531 - ПрАТ «Завод МК і МО»; №95539 - ПАТ «Чернігівський молокозавод»).
Захисна споруда №95539 - перебуває у приватній власності (відповідно до відображеної в актах інформації).
Захисна споруда №95310 - використовується для оборони, доступ до неї відсутній.
Захисна споруда №95524 - зруйнована, в акті від 13.05.2021 рекомендовано розглянути можливість її виключення за погодженням з ДСНС України з фонду захисних споруд (а.с. 37-40).
За наведених обставин, відповідач листом проінформував про недоцільність прийняття вказаних споруд у комунальну власність.
Однак, враховуючи вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд дійшов висновку, що питання про прийняття/неприйняття у комунальну власність об'єктів цивільного захисту має розглядатись міською радою виключно на її пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення депутатським корпусом ради.
Натомість, як свідчать матеріали справи, Чернігівська міська рада не вносила на розгляд сесії ради та не розглядала на своєму пленарному засіданні відповідне питання.
У межах спірних правовідносин не ставиться питання щодо обов'язку відповідача прийняти конкретно визначене рішення (чи то позитивне чи то негативне), оскільки предметом судової перевірки в цьому випадку є лише контроль дотримання процедури та порядку розгляду органом місцевого самоврядування ініційованого Регіональним відділенням Фонду державного майна України питання прийняття у комунальну власність згаданого об'єкта нерухомого майна.
За наведених вище обставин, суд вважає, що не розгляд на пленарному засіданні сесії Ради питання щодо надання згоди на передачу вищевказаних об'єктів цивільного захисту з державної у комунальну власність свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, бездіяльності, яка є протиправною.
При цьому, інформування виконавчим комітетом міської ради про прийняття рішення про недоцільність взяття сховища у комунальну власність міста не є належним способом поведінки органу місцевого самоврядування у спірній ситуації, проте вищезазначені аргументи могли бути предметом обговорення, дискусії чи лягти в основу прийняття рішення на пленарному засіданні сесії міської ради.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги мають бути задоволенні у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль