Справа № 751/1661/24 Суддя (судді) першої інстанції: Павлов В.Г.
08 травня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №72/51 від 14.02.2024 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 850 грн та закриття провадження у справі.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2024 року адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення № 72/51 від 14.02.2024 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 850 грн скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП закрито.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги зокрема тим, що саме ОСОБА_1 є особою, яка допустила вчинення адміністративного правопорушення, зокрема з тієї підстави, що останній добровільно себе зазначав відповідальною особою в дозвільних документах, які пов'язані з діяльністю ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК».
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою № 72/51 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради від 14.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Вказана постанова винесена на підставі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії № 001610 від 26.01.2024, у якому суть адміністративного порушення викладена наступним чином: « 26.01.2024 р. о 10 год. 40 хв. ОСОБА_1 за адресою: м. Чернігів, вул. В. Стуса, 33 організував проведення земляних робіт без відповідного дозволу, чим порушив п. 9.2.12 Правил благоустрою затверджених рішенням ЧМР № 49/VII-2 від 24.12.2019».
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час складення працівником КП «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради адміністративного протоколу, та під час розгляду адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було хибно визначено суб'єктом адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 9.2.12 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та додержання тиші в громадських місцях м. Чернігова, затверджених рішенням ЧМР № 44/VII-2 від 24.12.2019 суб'єктам у сфері благоустрою забороняється: організовувати проведення та проводити земляні, будівельні, монтажні та інші роботи без відповідного на це дозволу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд першої інстанції вірно вказав, що ОСОБА_1 як інженером-проектувальником ТОВ «СіверПроект» на виконання договору виконання робіт №042/2019 здійснювались проектні роботи по об'єкту «будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Чернишевського, 33 в м. Чернігів».
Належні докази того, що саме позивач ОСОБА_1 , який не перебуває в трудових відносинах ані з ТОВ «Чернігівінвест», ані з ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК», повинен нести відповідальність за вказане вище адміністративне правопорушення на момент винесення оскаржуваної постанови у відповідача були відсутні.
Інформації про уповноваження вище вказаними юридичними особами позивача на отримання або підписання дозвільних документів, як і намірів останнього здійснити порушення об'єктів благоустрою у власних інтересах в ході розгляду справи не встановлено.
Висновок про відповідальність ОСОБА_1 за проведення земляних робіт базувався лише на наявності прізвища та підпису останнього на дозволі № 60, також його контактної інформації на супровідному документі ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК», яким попередньо ініціювалось продовження терміну дії вказаного дозволу.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що відповідачами не надано суду жодних доказів, які б підтвердили факт вчинення зазначеного порушення вимог п.п. 9.2.12 Правил благоустрою, викладені в протоколі № 001610 від 26.01.2024 та оскаржуваній постанові, та підтвердили наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
За принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ст. 62 Конституції України всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутність події і складу адміністративного право порушення.
В контексті викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Є. О. Сорочко