Справа № 640/21608/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
08 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги позивачці, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи на посаді вчителя логопеда з 15.08.1984 по 27.07.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05 січня 2024 року позов задовольнив частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо незарахування періоду роботи на займаній ОСОБА_1 посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати період роботи на займаній ОСОБА_1 посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті до педагогічного стажу відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.04.2022.
Як свідчать наявні у матеріалах справи докази трудовий стаж позивачки складається з : - вчитель-логопед дошкільного закладу №753 міста Києва з 27.08.1990 (наказ №556 від 24.07.1990) по 08.04.1998 (наказ №112 від 07.04.1998), що підтверджується довідкою правління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.05.2022 №35-1085;
- вчитель-логопед середньої загальноосвітньої школи №70 Шевченківського району м. Києва з 01.09.1998 (наказ №133 від 01.09.1998) по 25.08.1999 (переведена до СЗШ №1 згідно наказу №87 від 25.08.1999);
- вчитель-логопед середньої загальноосвітньої школи №1 Шевченківського району м. Києва з 25.08.1999;
- відповідно до довідки Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.05.2022 №147 ОСОБА_1 працює на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
Вказані періоди роботи позивачки на посадах вчителя-логопеда та вчителя логопеда логопедичного пункту відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 .
13.05.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення 10 пенсій.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.07.2022 №0400-010304-9/71225 позивачці відмовлено у призначенні грошової допомоги з огляду на те, що вона працює на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту управління освіти. Даний заклад не передбачено Переліком №909. Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці заявниця працювала на посаді вчителя-логопеда середньої школи №1 м. Києва. Запис про звільнення чи переведення до управління освіти відсутній. В довідці від 13.05.2022 №147 ці відомості також не зазначені.
25.07.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій просила надати роз'яснення щодо не нарахування їй при призначенні пенсії за віком одноразової грошової виплати як працівнику освіти з проханням нарахувати та виплатити дану виплату.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 27.07.2022 №15775-15675/О-02/8-2600/22 позивачку повідомлено, що період роботи на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту не зарахований до спеціального стажу, оскільки згідно наказу Міністерства освіти України від 13.05.1993 №135 посада вчителя-логопеда логопедичного пункту не належить до штату загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів, а також органів управління освітою. Зазначено, що для виплати грошової допомоги відсутні правові підстави, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи відсутній спеціальний стаж 30 років на посадах, передбачених Постановою №909.
Позивачка, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон № 1058-IV.
Згідно частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Пункт 16 Розділу XV Закону № 1058-IV передбачає, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі також Закон № 1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом 7-1 Розділу XV Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі також Перелік № 909).
Відповідно до пункту 1 Переліку № 909 до посад в дошкільних навчальних закладів усіх типів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі також Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, що передбачені Переліком № 909.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для жінок - 30 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі також - Порядок № 637).
У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В даному випадку у листі відповідач зазначив, що період роботи на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту не зарахований до спеціального стажу позивачки, оскільки згідно наказу Міністерства освіти України від 13.05.1993 №135 посада вчителя-логопеда логопедичного пункту не належить до штату загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів.
Отже спірним в межах цієї справи є період роботи позивачки на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту.
Згідно запису у трудовій книжці позивачки №10 з 26.08.1999 її призначено на посаду вчителя-логопеда Середньої школи №1 м. Києва.
Відповідно до запису №11 з 12.03.2002 у трудовій книжці посада вчителя-логопеда із номенклатури СЗШ №1 передана до номенклатури Шевченківського районного управління освіти. Посада вчителя-логопеда перейменована на «вчитель-логопед логопедичного пункту».
Приписами пункту 21 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту», педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема в установах: дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки.
Робота на посадах директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної частини або роботи, вчителів, вихователів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, майстрів виробничого навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у цих закладах дає право на зарахування відповідних періодів роботи до стахового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги.
Згідно пунктів 1.1-1.3, 3.6 Положення про логопедичні пункти системи освіти, затвердженого наказам Міносвіти від 13.05.1993 № 135, логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкільних закладах організовуються для надання допомоги дітям з вадами мови. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.
Отже посади вчителів-логопедів логопедичних пунктів віднесені до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що робота позивачки з 12.03.2002 на посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті має бути зарахована до педагогічного стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких