Справа 11-кп/824/2116/2024 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
20 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 зі змінами на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12021100080000370,
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_8 в строк покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 23.02.2021 по 29.03.2021 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Запобіжний захід у вигляді застави до вступ вироку в законну силу залишено без зміни. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_8 17.02.2021 приблизно о 19:00 год. за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої були виділені в окреме провадження, проникнувши до приміщення кредитної установи «ШвидкоГроші» по АДРЕСА_3 , із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали грошові кошти в сумі 20487,20грн., що належать ТОВ «Споживчий Центр» (код за ЄДРПОУ 37356833).
У цей час, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відповідно до попередньої домовленості, чекала на дворі, опустивши ролети на вікнах установи, щоб приховати вчинення злочину всередині.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України у виді 7 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд необґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши останнього від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, формально пославшись на підстави для признчення обвинуваченому мінімального строку покарання, передбаченого санкцією статті та повторне врахування тих самих підстав для обгрунтування рішення про застосування інституту звльнення від покарання з випробуванням, що, на думку прокурора, є неприпустимим.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як убачається зі змісту вироку, визначаючи вид та міру покарання ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 186 КК України, суд першої інстанції врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання; наявність обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: добровільне відкодування завданої шкоди, щире каяття; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює на посаді адміністратора ТРЦ у фірмі «Asti Family», за місцем роботи характеризується позитивно, допомагає матері - ОСОБА_11 та вітчиму - ОСОБА_12 , які є особами з інвалідністю 3 та 1 групи та дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_8 мінімального покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 186 КК України. При цьому, прокурор в апеляційній скарзі не навів переконливих мотивів, що слугували би підставами для призначення ОСОБА_8 покарання, наближеного до максимального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 186 КК України.
Водночас, враховуючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, щире каяття, його ставлення до вчиненого, осуд ним своєї поведіник, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та застосував до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням строком 3 роки з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України. На переконання колегії суддів, таке рішення є обгрунтованим і достатньо вмотивованим.
При цьому, слід вказати, що висновки про неможливість застосування інституту призначення покарання з випробуванням, підґрунтям яких є тяжкість та ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, - як на тому наполягає прокурор - не узгоджуються із усталеною правовою позицією, відповідно до якої врахування чинників, що охоплюються об'єктивною стороною злочину, для посилення кримінальної відповідальності поза зв'язком із іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов'язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.
З огляду на другорядну роль кари як мети покарання, враховуючи дані про особу ОСОБА_8 у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, звільнення його від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою буде вважатися співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що висновок про призначення ОСОБА_8 основного покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі з іспитовим строком та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними заосбами є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. ст. 65, 67 КК України та у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення його та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Даний висновок суду узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України про те, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Також колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 2 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Колегією суддів враховано і практику рішень Європейського суду з прав людини, зокрема справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
Отже, на переконання колегії суддів, в даному випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Беззаперечних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами кримінального провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 зі змінами залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, - без зміни.
УхвалаКиївського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: ______________ ___________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4