1[1]
24 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц зв'язку з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2023 року,
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2023 року
ОСОБА_6 у, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкум. Остер Козелецького району Чернігівської області, громадянку України, незаміжню, не працючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючуза адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченогоч.4 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк затримання з 31 січня 2023 року по 02 лютого 2023 року.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 25 січня 2023 року близько 12:00діючи в умовах воєнного стану, що введений на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовжений Указом Президента України від 18 листопада 2022 року № 757/2022 з 05:30 21 листопада 2022 року, вступивши у злочинну змову з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, маючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, з корисливого мотиву, шляхом вільного доступу спільно з указаною особою проникли до квартири АДРЕСА_3 . Перебуваючи у вказаній квартирі, вони таємно викрали 2000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 73 137,2 грн, і 7800 грн, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 80 937,20 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 30 січня 2023 року близько 11:30 ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, вступивши у злочинну змову з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, маючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, з корисливого мотиву, шляхом вільного доступу спільно з указаною особою проникли до квартири АДРЕСА_4 за місцем проживанняОСОБА_12 , звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 23 000 грн, що належать останній, та 40 000,00 грн, що належать ОСОБА_13 , чим заподіяли потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 63 000 грн.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 частково задоволено, вирок стосовно ОСОБА_6 змінено, перекваліфіковано її дії з ч. 4 ст. 185 на ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Постановою Верховного суду від 18 січня 2024 року касаційну скаргу прокурора задоволено, касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задоволено частково, касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрано ОСОБА_6 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
В апеляційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просять вирок суду змінити через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості. Просять звільнити ОСОБА_16 від відбування призначеного судом покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік.
Мотивуючи тим, що суд не в повній мірі врахував думку спеціаліста органу пробації, який вважав за доцільне покладення на засуджену обов'язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, оскільки ОСОБА_6 має середній ризик небезпеки для суспільства, що свідчить про можливість застосування до обвинуваченої положень ст. 75 КК України.
Звертають увагу на те, що суд належним чином не врахував,що ОСОБА_6 добровільно відшкодувала завдані потерпілим збитки, одній з потерпілих відшкодувала також і моральну шкоду, потерпілі подали суду заяви про те, що претензій до обвинуваченої не мають та просять її суворо не карати, отже шкідливих наслідки від дій винного не наступило. ОСОБА_6 вважається не судимою в силу ст. 89 КК України, має поважний вік - 56 років, при цьому страждає рядом хронічних тяжких захворювань, з приводу чого періодично перебуває на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичними документами.
Поза увагою взагалі залишились ті обставини, що ОСОБА_6 є багатодітною матір'ю, сама виховала шістьох дітей, на її утриманні перебуває шестирічна онука, оскільки матір дитини перебуває за межами України, тому вихованням повністю займається ОСОБА_6 . Вона є прихожанкою Св. Введенського монастиря в м. Ніжин, позитивно характеризується.
В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказують на суворість призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , яка повністю відшкодувала завдані ним збитки, в тому числі і моральну шкоду, сама виховала шістьох дітей, виховує онуку, не зважаючи на наявність ряду хронічних захворювань, є прихожанкою Введенського монастиря та характеризується виключно позитивно, а тому може виправитися без відбування реальної міри покарання.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 12 квітня 2023 року в частині відмови в задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 із застави на тримання під вартою.
Скасувати вирок суду в частині визнання пом'якшуючою покарання обставиною - щирекаяття, а також в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, вирішення долі застави та продовження дії застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави.
Ухвалити новий вирок, яким виключити обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, призначити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі, звернути в дохід держави заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн., змінити застосований до обвинуваченої запобіжний захід на тримання під вартою.
Вказує на те, що суд безпідставно визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , щире каяття. У даному провадженні, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого на початковому етапі досудового розслідування полягало в тому, що вона взагалі не визнавала своєї провини, і лише після отримання стороною захисту доказів на підтвердження її провини, ОСОБА_6 частково визнала свою винуватість, однак, лише за епізодом таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
На стадії досудового розслідування за епізодом викрадення майна ОСОБА_15 обвинувачена категорично заперечувала свою провину, що свідчить про відсутність у неї критичного ставлення до діяння, в якому вона підозрювалась, і не бажання нести покарання, що виключає наявність щирого розкаяння.
Під час підготовчого судового засідання 12 квітня 2023 року, на якому була присутня і потерпіла ОСОБА_15 , обвинувачена не виказувала свого жалю з приводу скоєного, не засудила свою поведінку та не вибачилась перед потерпілою, яка є особою похилого віку 1948 року народження. Виключно під тягарем належних, допустимих та у своїй сукупності достатніх доказів, що були в розпорядженні сторони обвинувачення, ОСОБА_6 вимушена була визнати свою провину, але і це було зроблено виключно з метою уникнути реального відбування покарання.
На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 02 лютого 2023 року до підозрюваної ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, в разі внесення якої на підозрювану покладалися ряд обов'язків, в тому числі і обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
02 лютого 2023 року ОСОБА_6 було звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням визначеного розміру застави. Однак, обвинуваченою не був виконаний покладений на неї обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
09 березня 2023 року у ході розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 повідомила, що має паспорт для виїзду за кордон, однак, не здала його до відповідного органу державної влади.
Невиконання обвинуваченою свого обов'язку підтверджено також в ухвалі слідчого судді від 23 березня 2023 року, яка не була оскаржена стороною захисту, як і ухвала від 09березня 2023 року, вони набрали законної сили, отже, цими судовими рішеннями констатований факт невиконання ОСОБА_6 обов'язків, покладених на неї ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, при цьому заперечував щодо задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 ; захисників та обвинувачену, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували щодо інших; провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку з наведених в апеляційних скаргах підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчинені кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до запису на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, після оголошення обвинувачення та встановлення особи обвинуваченої на запитання суду ОСОБА_6 відповіла, що суть обвинувачення їй зрозуміла, вона визнає себе винною і погодилася давати показання. У зв'язку з цим суд за згодою прокурора, захисників та обвинуваченої на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежив дослідження доказів допитом ОСОБА_6 та дослідженням даних про її особу.
Суд першої інстанції з'ясував правильне розуміння ОСОБА_6 фактичних обставин кримінального провадження, відсутність сумнівів у добровільності її позицій, а також роз'яснив наслідки застосування положень вказаної норми, а саме, позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. При цьому обвинувачена підтвердила, що зміст та правові наслідки застосування ч.3 ст.349 КПК України їй зрозумілі, визнання вини є повним, беззастережним та добровільним і дала показання, в яких підтвердила фактичні обставини кримінального правопорушення відповідно до висунутого обвинувачення та засудила свою поведінку, а відтак доводи сторони захисту у цій частині є неспроможними.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану
Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої за ч. 4 ст. 185 КК України, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав добровільне відшкодування завданого збитку та щире каяття, обставинами, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; особу обвинуваченої, яка не знятих і непогашених судимостей не має, закінчила 6 класів освіти загальноосвітньої школи, її вік - 56 років, офіційно не працевлаштована, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується як прихожанка Св. Введенського монастиря м. Ніжин, має ряд хронічних хвороб; також суд врахував заяви потерпілих про те, що збитки їм відшкодовані, а потерпілій ОСОБА_12 - також і моральна шкода, та призначив ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Таке покарання, на переконання колегії суддів, відповідає засадам призначення покарання та його меті у розумінні ст. 50 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Водночас, призначення покарання за вчинення тяжкого злочину із застосуванням ст. 75 КК України, на переконання колегії суддів, може створювати у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох епізодів викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло, що відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.
При цьому, особливої уваги заслуговує той факт, що жертвами обвинуваченої були особи соціально не захищені та вразливі, люди похилого віку, про що обвинувачена була достеменно обізнана, свідомо обирала саме людей даної надзвичайно вразливої та довірливої категорії суспільства, при цьому, ОСОБА_6 забирала у них усі накопичення, тим самим позбавляючи потерпілих засобів до існування, що на думку колегії суддів має розцінюватись як обставина, яка підвищує ступінь суспільної небезпеки для суспільства та вказує на необхідність призначення обвинуваченій реальної міри покарання.
Колегія суддівкритично оцінює доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 є багатодітною матір'ю, оскільки на даний час всі діти обвинуваченої дорослі, проживають окремо від неї, в неї на вихованні знаходиться лише онука, при цьому, офіційно опікунство над дитиною не оформлене. Обвинувачена є особою працездатного віку, але не працює, має тимчасові заробітки з перепродажу горіхів та шкур кролів, що свідчить про потребу в додаткових коштах, а тому підвищує ризик повторного вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, як про це просять захисники та потерпілі, з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів за результатами апеляційного перегляду не вбачає.
Також, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_6 більш суворого строку покарання, як про це просить прокурор у своїй апеляційній скарзі.
Водночас, слід зазначити, що питання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 вирішено постановою Верховного суду при перегляді ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18.07.2023 та обрано обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
З урахуванням викладеного, підстав для зміни вироку, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 291, 314, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів Київського апеляційного суду, -
Апеляційні скаргипрокурора, захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - залишити без задоволення.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді: ____________ ____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3233/2024
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_17
Доповідач: ОСОБА_1