Київський апеляційний суд
15 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12017110150001117,
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 29.02.2024 ОСОБА_2 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.164 КК України і йому призначено покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_2 звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
28.03.2024 прокурор - заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, а саме, визначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин і на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, звільняючи ОСОБА_2 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, не застосував положення ч.5 ст.74 КК України, яка підлягає застосуванню.
Вивчивши апеляційну скаргу та кримінальне провадження, вважаю, що вона подана без додержання вимог ст.396 КПК України.
Так, згідно з ч.2 ст.396 КПК України в апеляційній скарзі, крім іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, які мають бути чітко сформульовані, відповідати положенням ст.407 КПК України, якою передбачено, яке рішення має право ухвалити суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, і повинні узгоджуватися з іншими положеннями кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
Порушуючи питання про зміну вироку, прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин, тобто більш суворе покарання, ніж його призначив суд першої інстанції, що суперечить вимогам ст.408 КПК України, і таке покарання не передбачене санкцією ч.1 ст.164 КК України.
Оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційні вимоги прокурора унеможливлюють апеляційний розгляд та постановлення судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого судового рішення.
Згідно з ч.1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
А тому апеляційну скаргу прокурора належить залишити без руху, встановити строк для усунення зазначених раніше недоліків та роз'яснити, що якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не буде усунуто, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_2 залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 7 /сім/ днів з дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1