справа № 382/462/23 Головуючий у суді І інстанції: Савчак С.П.
провадження № 22-ц/824/1513/2024 Суддя доповідач : Гаращенко Д.Р.
8 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді Гаращенка Д.Р.
суддів Сушко Л.П., Олійника В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року усправі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст обставин справи
У березні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 13 березня 2023 року в розмірі 62 436,55 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 50 823,93 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 11 612,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву від 14 серпня 2012 року.
Відповідач під час підписання анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 500,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Відповідач порушив умови договору і тому станом на 13 березня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 62 436,55 грн, яку він на час звернення до суду з позовом не сплатив, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за рахунком.
У поясненнях, наданих на позовну заяву, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не подав до суду документів на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні відносини і що позивач надавав відповідачу кредитні кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, просила стягнути з відповідача судові витрати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Також представника позивача зазначає, що особливістю укладеного договору є те, що позичальник отримує картку із кредитним лімітом та частково погасивши заборгованість може знову користуватися кредитними коштами в межах кредитного ліміту.
Зокрема, із виписки за рахунком вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав кредитну заборгованість, але погашення були здійсненні несвоєчасно та у розмірі меншому, ніж щомісячний платіж.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» де вказав, що він погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Він ознайомився і згоден Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умовами та правилами надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Вказана заява-анкета не містить процентної ставки за користування кредитом, порядку повернення кредиту та сплати процентів, штрафних санкцій за порушення умов кредитування (повернення кредиту та сплати процентів).
Умови кредитування містяться в витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовах та правилах надання банківських послуг.
Згідно з копіями довідок, наданих позивачем, відповідачу надавалися кредитні картки та встановлювалися кредитні ліміти: 14 серпня 2012 року - 2 200,00 грн, який було збільшено 18 лютого 2020 року до 50 000,00 грн та зменшено 26 грудня 2022 року до 0,00 грн.
За розрахунками заборгованості, станом на 31 травня 2015 року заборгованість за кредитом 8 996,26 грн, проценти не нараховувалися; станом на 30 червня 2019 року погашено заборгованості за тілом кредиту 522 987,68 грн, при цьому нараховувалися та сплачувалися проценти з 01 травня 2015 року; станом на 13 березня 2023 року погашено заборгованості за тілом кредиту 356 752, 47 грн, погашено заборгованості за відсотками 754,87 грн, заборгованість за тілом кредиту 50 823,93, заборгованість за простроченими відсотками 11 612,62 грн, при цьому проценти нараховувалися та сплачувалися з 01 липня 2019 року.
Згідно з випискою за період з 14 серпня 2012 року до 17 березня 2023 року усього витрат 1 416 926,74 грн, а усього надходжень 1 354 490,19 грн.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 серпня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви, за змістом якої відповідач навіть не виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку певного виду.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять визнання відповідачем факту надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану кредитну картку, як і доказів видачі відповідачу кредитних коштів іншим способом.
Також суд виходив із того, що в матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження ознайомлення відповідача з цими умовами, а саме наявних підписів на сторінках Умов.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд встановив, що у анкеті-заяві ОСОБА_1 від 14 серпня 2012 року процентна ставка не зазначена.
Позивач просить стягнути кредит та проценти за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості позивач посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті: www://privatbank.ua.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 і не спростовано позивачем під час розгляду цієї справи.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) можуть змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 серпня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 березня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті: www://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами договір від 14 серпня 2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування процентів за користування коштами, стягнення нарахованих процентів з підстав зазначених у позові.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з наданого позивачем в позові розрахунку вбачається, що відповідач погасив заборгованість за кредитом, оскільки згідно з випискою, що додана до позову, заборгованість станом на 31 травня 2015 року - 8 996,28 грн; заборгованість станом на 30 червня 2019 року 3 367,48 грн; при цьому погашено заборгованості станом на 30 червня 2019 року - 522 987,68 грн; загальна заборгованість за наданим кредитом станом на 13 березня 2023 року 62 436,55 грн (позовні вимоги); погашено заборгованості станом на 13 березня 2023 року - 356 752,47 грн.
При цьому, з розрахунку вбачається, що до нарахованої заборгованості включається комісія та відсотки, які погашені за рахунок кредиту. На рахунок банку внесено сума в розмірі 879 740,15 грн, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не надало достовірних та достатніх доказів укладення між ним та відповідачем кредитного договору з погодженням усіх його істотних умов, а саме розміру плати за користування кредитними коштами (процентів), строків повернення кредиту. При цьому враховуючи повернення відповідачем суми отриманих коштів, у задоволенні позову слід відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко