11 квітня 2024року м. Київ
Справа №758/8377/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/7069/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Скрипник О.Г. 13 грудня 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сокуренко Олександр Дмитрович про визнання права власності на майно,
В червні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 2004 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вона разом з ОСОБА_3 за спільні кошти за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2016 року придбали квартиру, яку оформили на ОСОБА_3 ..
Після укладення договору купівлі-продажу квартири, позивач та ОСОБА_3 провели ремонт в квартирі.
07 грудня 2016 року позивач та ОСОБА_3 уклали шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті останнього приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренком Олександром Дмитровичем за заявою спадкоємців померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була заведена спадкова справа.
Позивач вважає, що вона з померлим проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 2016 рік, спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, а тому просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її з ОСОБА_3 з 31 грудня 2004 року по 07 грудня 2016 року; визнати за нею право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири, загальною прощею 19,6 м.кв., житловою площею 10, 00 м.кв. та виключити її зі складу спадщини.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сокуренко Олександр Дмитрович про визнання права власності на майно - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надані належні та допустимі докази, на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 31 грудня 2004 року по 07 грудня 2016 року, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , а відтак, позовна заява не обґрунтована і не підлягає задоволенню.
Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що нею до суду першої інстанції було надано велику кількість доказів на підтвердження їх спільного проживання.
Вказує, що суд першої інстанції не вірно дав оцінку показам свідків і обмежився лише тим, що ОСОБА_3 отримав кошти від продажу квартири, яка належала йому, його колишній дружині та доньці та тим, що останній, купуючи квартиру, в договорі купівлі-продажу зазначив, що не перебував у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах.
Вказує, що свідки позивача не знали про спільний бюджет, крім свідка ОСОБА_4 , яка є дочкою позивача, вони і не могли знати, бо це сусіди, знайомі, колеги по роботі.
Звертає увагу, що всі допитані свідки підтвердили той факт, що з 2004 року позивач та ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, робили спільний ремонт, переобладнували кімнати для проживання втрьох.
Зазначає, що на час купівлі спірної квартири у позивача з ОСОБА_3 була у спільному бюджеті сума на купівлю цієї квартири, яку вони підбирали, придивлялись заздалегідь.
Куплена в лютому 2016 році квартира була в занедбаному стані, тому витрати на її ремонт до грудня 2016 року склали майже таку ж суму, як і на купівлю квартири.
Крім того, ОСОБА_3 , хворів на невиліковну хворобу, тому за останні кошти купувати квартиру і позбавляти себе надії на лікування позивач та ОСОБА_3 не могли.
Враховуючи викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Колісник А.І. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Кормушина О.І. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сокуренко О. Д. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 1976 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 22 жовтня 1976 року /т.2 а.с.10/. Дані про розірвання цього шлюбу в матеріалах справи відсутні.
Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ІІІ-БК від 28 серпня 1977 року /т.2 а.с.9/.
Згідно свідоцтва про право власності на житло № 71 від 21 грудня 1993 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в порядку приватизації набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 /т.2 а.с.17/. Вказана квартира згідно з технічним паспортом складалась з трьох кімнат, мала загальну площу 58 кв.м., а житлову площу 38,9 кв.м. /т.2 а.с.18-19/.
24 лютого 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на підставі нотаріально посвідченого договору продали, належну їм на праві спільної сумісної власності, квартиру АДРЕСА_2 . У п.2.1. договору ціна квартири визначена в розмірі 1715734 грн, що становить 63000 дол. США /т.2 а.с.11/. Розрахунок за вказаним договором був проведений через банківську установу ПАТ «КБ «ІнвестБанк», згідно з платіжним дорученням якої 24 лютого 2016 року ОСОБА_3 отримав на свій банківський рахунок НОМЕР_3 , 33 грн /т.2 а.с.12-13/.
25 лютого 2016 року ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 . У п.2.1. Договору вартість квартири визначна в розмірі 540000 грн, що за домовленістю сторін еквівалентно 20000 дол. США. У пункті 4.5. Договору ОСОБА_3 засвідчив, що купує квартиру за власні кошти, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах /т.1 а.с.77-78/. Розрахунок за вказаним договором був проведений ОСОБА_3 25 лютого 2016 року через банківський рахунок відкритий в АТ «Артем-Банк» 24 лютого 2016 року, що підтверджується банківськими документами /т.1 а.с.81-86/.
Матеріали справи місять копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , з якого вбачається, що загальна площа квартири становить 21,14 кв.м., а житлова площа 10 кв.м. /т.1 а.с.79-80/.
Згідно з свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 від 07 грудня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 07 грудня 2016 року /т.1 а.с.143/.
Позивач ОСОБА_6 , згідно свідоцтва від 25 жовтня 2020 року, є співвласником кімнати у комунальній квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . До набуття права власності, згідно з договором від 05 липня 2002 року та ордером від 19 серпня 2002 року ОСОБА_6 була наймачем цього житлового приміщення, за цією адресою має і зареєстроване місце проживання. Матеріали містять дані і про здійснення позивачем оплати комунальних послуг за вказаною адресою /т.1 а.с.32-37,222 т.2 а.с.124-129/.
Матеріали справи містять дані Пенсійного фонду про позивача, як застраховану особі та дані про її місце роботи та розмір заробітної плати за період з 1998 року по 2020 рік /т.1 а.с.92-96/.
Також в матеріалах справи наявні копії договорів про надання безпроцентної зворотної фінансової допомоги, укладені між позивачем з ТОВ «Крайзель-Будівельні матеріали» 10 серпня 2016 року та 26 січня 2018 року. За умовами договору 10 серпня 2016 року позивачем отримано допомогу у розмірі 20000 грн на умовах повернення з визначеною метою «на ремонт квартири». За умовами договору від 26 січня 2018 року позивачем отримано допомогу у розмірі 20000 грн на умовах повернення з визначеною метою «на лікування», і в цьому договорі ОСОБА_3 визначений поручителем /т.1 а.с.97-102/.
Матеріали справи містять дані: про придбання у 2016 році товарів для ремонту, в деяких з них замовником виступала позивач, в деяких інші особи, а в деяких особа замовника не визначена; розписки про погашення боргу протягом 2017 року; про оплату позивачем послуг кабельного телебачення за адресою: АДРЕСА_6 /т.1 а.с.103-142,144-151 т.2 а.с.116-123/.
В 2018 році при оформленні декларацій про вибір лікаря: позивач вказала місце свого проживання: АДРЕСА_6 , а довіреною особою - ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 вказав місце свого проживання: АДРЕСА_6 , а довіреною особою - позивача /т.1 а.с.152,153/.
Згідно з свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 14 січня 2021 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1 а.с.209/.
Матеріали справи місять дані про здійснення позивачем організації поховання ОСОБА_3 /т.1 а.с.211-217/.
За даними приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сокуренка О.Д. за фактом смерті ОСОБА_3 на підставі заяви позивача, як дружини, було заведено спадкову справу. З матеріалів спадкової справи також вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась і відповідач /т.1 а.с.218, т.2 а.с.86-112/.
Згідно зі звітом з незалежної оцінки майна станом на 17 травня 2021 року оціночна (ринкова) вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , становить 593060 грн /т.1 а.с.10-30/.
На підтвердження обставин проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 позивачем були надані фотографії спільного відпочинку із зазначеними позивачем датами за період 2001-2010 роки, копії електронного листування, копії особистих та медичних документів ОСОБА_3 /т.1 а.с.51-76,81,154-208,210,219-221/. Також судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ..
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положеннями ч. 2 ст. 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В порядку визначеному ч.2 ст. 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
В силу ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу
Згідно з ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В порядку ч.ч.1,4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18) сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19) показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18) спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18) сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Верховний Суд у постанові 02 жовтня 2019 року у справі №175/2317/16-ц вказав на те, щоу заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою і причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт… Суди не врахували того, що в поданій заяві відсутня мета встановлення юридичного факту, а саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне за собою правові наслідки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц, зазначено, що у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц зроблено такі висновки:
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК) (п.41).
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (п.43).
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (п.44).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (п.70).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).
З наведених обставин справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивач вказувала на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу їй необхідно для визнання за нею права на частину квартири АДРЕСА_3 , так як вказана квартира придбана в період спільного проживання, і відповідно є об'єктом спільної сумісної власності її та померлого ОСОБА_3 .
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_3 , була придбана ОСОБА_2 на наступний день після здійснення ним та двома іншими співвласниками, відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка була набута в порядку приватизації. Вартість квартири по АДРЕСА_2 не перевищує вартості відчуження квартири по АДРЕСА_4 . Всі розрахунку по договорах були проведені через банківські установи, а тому сумнівів у їх достовірності не має. При цьому твердження позивача наведені в апеляційні скарзі про купівлю спірної квартири (по пр-ту Правду) за готівкові кошти, що були спільною власністю слід визнати безпідставними, оскільки, в матеріалах справи наявні дані про здійснення розрахунку з продавцем квартири банківським платежем та відсутні дані про внесення спільних коштів і, зокрема коштів позивача.
Також слід погодитись з висновком суд першої інстанції, що частка відчужена ОСОБА_3 була його особистою приватною власністю, оскільки вона була набута ним в порядку приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до 08 лютого 2011 року і в договорі про відчуження ним засвідчено, що у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах він не перебуває. А отже, придбана ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_3 є його особистою приватною власністю та не належить до спільного майна набутого в період проживання з позивачем. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірної квартири об'єктам спільної сумісної власності відповідає обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Враховуючи, що при зверненні до суду з позовом позивач вказувала єдиною метою встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - для визнання за нею права власності на частину квартири, що не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, то відсутня мета для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в судовому порядку, так як вказаний факт не є таким, що має юридичне значення, від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача. А отже відсутнє порушене право позивача, яке б підлягало захисту в судовому порядку.
Разом з тим, слід погодитись і з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем вказаних позовних вимог, оскільки фотографії, спільна присутність на святах і навіть спільне проживання у певний період часу, не можуть свідчити про те, що між позивачем та ОСОБА_3 склались усталені відносини, які притаманні подружжю у період з 2004 по 2016 роки. До того ж в матеріалах справи відсутні дані про дату розірвання попереднього шлюбу ОСОБА_3 .
Таким чином, сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, судові витрати понесені позивачем компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 09 травня 2024 року.