П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34947/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, прийнятого в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження суддею Єфіменко К.С. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подав до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з березня 2009 року по 31.12.2015 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з березня 2009 року по 31.12.2015 року, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації «січень 2008 року».
В обґрунтування позову зазначено, що у період військової служби в ВЧ НОМЕР_1 не вірно нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, оскільки з березня 2009 року по грудень 2015 року включно для здійснення обрахунку розміру індексації використовувалися невірні базові місяці, що призводило до її обнуління та суттєвого занижування розміру щомісячної інфляції. В свою чергу, ОСОБА_1 вважає, що у спірній період в якості базового місяця має бути «січень 2008 року», як місяць підвищення останнього посадового окладу, оскільки за цей період посадові оклади військовослужбовців були незмінні. З метою підтвердження цих обставин, ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом до ВЧ НОМЕР_1 , однак відповіді не отримав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2009 року по 31.12.2013 року;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2009 року по 31.12.2013 року;
- в решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року саме «січень 2014 року» мав виступати в якості базового місяця для обрахунку індексації, проте «обнуління» індексації можливе лише при підвищенні посадового окладу, хоча в цей період посадовий оклад Позивача не змінювався, тому і базовим місяцем повинен бути «березень 2009 року», як місяць, у якому Позивач був зарахований в списки особового складу Відповідача, або «січень 2008», як місяць останнього підвищення посадових окладів.
До того ж, з 01.12.2015 року було змінено порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, відповідно до якого для визначення базового місяця необхідно було обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. В свою чергу, останнє підвищення окладу за посадою Позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з «січня 2008 року», тому індексація за грудень 2015 року повинна була бути розрахованою, виходячи з базового місяця для її обчислення - «січень 2008 року».
ВЧ НОМЕР_1 надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодилась ВЧ НОМЕР_1 , тому також звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги сторона зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині нарахування та виплатити Позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2009 року по 31.12.2013 року, оскільки такі були зроблені без з'ясування усіх обставин справи, зокрема судом не було витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 картки особових рахунків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям у спірний період на підтвердження того, що нарахування та виплата Позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у вказаний період відбувалась згідно вимог чинного законодавства України. Натомість, судом першої інстанції було кваліфіковано неподання Відповідачем вище зазначених документів як визнання останнім позовних вимог.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_1 , скасування рішення суду першої інстанції та прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 у період з 23.03.2009 року по 15.09.2023 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
При цьому, у період з 23.03.2009 року по 12.03.2016 року, тобто у межах спірного періоду, ОСОБА_1 займав наступні посади, а саме:
- з 23.03.2009 року по 29.11.2011 року - старший офіцер відділу територіального забезпечення військ;
- з 29.11.2011 року по 30.12.2013 року - заступник начальника відділу зберігання речового майна;
- з 30.12.2013 року по 12.03.2016 року - начальник відділення зберігання речового майна - заступник начальника відділу зберігання речового майна.
ВЧ НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначало, що у період з 23.03.2009 року по 29.11.2011 року ОСОБА_1 проходив військову службу в 85 центрі забезпечення речовим майном ЦУРЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 , після ліквідації якого ВЧ НОМЕР_2 стала його правонаступником. Відомостей щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період з 2009 по 2013 роки у ВЧ НОМЕР_2 відсутні, оскільки:
- у 2012 році 85 центр забезпечення речовим майном ЦУРЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 передав до ІНФОРМАЦІЯ_1 картки особових рахунків на виплату грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби за 2008-2011 роки (фонд № 528; опис № 45157);
- у 2018 році ВЧ НОМЕР_2 передало до ІНФОРМАЦІЯ_1 картки особових рахунків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за 2012-2013 роки (фонд № 3565; опис № 2).
В свою чергу, ОСОБА_1 вважає, що у період з березня 2009 року по 15.09.2023 року йому ВЧ НОМЕР_2 не вірно нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, та з метою підтвердження цих обставин звернувся з інформаційним запитом від 02.12.2023 року, в якому просив, зокрема надати інформаційну довідку про виплату індексації грошового забезпечення з березня 2009 року по 15.09.2023 року (помісячно) із обґрунтуванням її розміру та зазначенням базового місяцю для розрахунку, проте відповіді отримано не було.
Не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з березня 2009 року по 31.12.2015 року у повному обсязі ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльністю ВЧ НОМЕР_2 , що порушує право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, тому звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Однак позов задовольнив частково, оскільки ВЧ НОМЕР_2 не проводила індексування грошового забезпечення ОСОБА_1 лише у період з березня 2009 року по 31.12.2013 року, що є протиправною бездіяльністю.
За період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки ВЧ НОМЕР_2 здійснювала нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із визначенням базового місяця індексації «січня 2014 року», так як саме у січні 2014 року збільшився розмір грошового забезпечення військовослужбовців шляхом підвищення суми щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 15.11.2010 року № 595 (зі змінами від 11.02.2014 року № 102).
Також судом першої інстанції було відмовлено Позивачу у задоволенні позову в частині визначення в якості базового місяця «січень 2008 року» для обрахунку індексації за спірний період, оскільки такий базовий місяць має застосовуватись з 01.01.2016 року наростаючим підсумком починаючи з лютого 2008 року, так як останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вказаних висновків суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтями 18 та 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (Абзац 4 частини 1 та частина 5 статті 2 Закону № 1282-XII).
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина 1 статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01 січня 2016 року.
Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини 1 статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2003 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина 2 цієї статті Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Частиною 3 цієї статті Закону № 1282-ХІІ визначено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Частиною 4 цієї статті Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 6 Закону № 1282-XII).
17.07.2003 року Кабінет Міністрів України постановив постанову № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Пункт 5 Порядку № 1078 (у тій же редакції у редакції постанови Уряду від 17.07.2003 року) визначав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Отже, положеннями Порядку № 1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, яка припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знову лише у наступному календарному місяці.
У подальшому, пункт 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду від 12.03.2008 року № 170) визначав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».
Відтак, з наведених положень Порядку № 1078 слідує, що правило події збільшення розміру мінімальної заробітної плати чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалося одночасно правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.
У подальшому постановою Уряду від 13.06.2012 року № 526 (набрала чинності 21.06.2012 року) пункт 10-1 Порядку № 1078 було доповнено новим абзацом, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Одночасно цією ж постановою Уряду відбулося доповнення Порядку № 1078 новим пунктом 10-2, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Отже, з 21.06.2012 року було введено у дію нове спеціальне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.
Це правило застосовувалося до 01.12.2015 року та було скасоване на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Зокрема, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 визначає, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 встановлює, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 визначає, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Також у новій редакції на підставі постанови Уряду № 1013 був викладений пункт 10-2 Порядку № 1078, згідно з приписами якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Таким чином до 01.12.2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На вказані особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд звернув увагу в постанові від 19.05.2022 року по справі № 200/3859/21, а також в постанові від 23.03.2023 року по справі № 400/3826/21.
Відтак, для правильного визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01 січня 2008 року до 01 грудня 2015 року необхідно встановити місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати.
Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 у позові просив суд зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з березня 2009 року по 31.12.2015 року, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації «січень 2008 року».
В свою чергу, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23.03.2009 року по 15.09.2023 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та у спірній період займав наступні посади, що вбачається з витягу із послужного списку:
- з 23.03.2009 року по 29.11.2011 року - старший офіцер відділу територіального забезпечення військ;
- з 29.11.2011 року по 30.12.2013 року - заступник начальника відділу зберігання речового майна;
- з 30.12.2013 року по 12.03.2016 року - начальник відділення зберігання речового майна - заступник начальника відділу зберігання речового майна.
Разом з тим, матеріали справи не містили доказів про розмір посадового окладу та окладу за військовими званнями за займаними ОСОБА_1 посадами за періоди з 2009 по 2015 рік включно, та відомостей щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з урахуванням індексації за цей період.
З огляду на це, під час апеляційного перегляду справи колегією суддів для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи було витребувано на підставі ухвали суду відповідні докази, а саме:
- від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України: відомості про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням індексації (помісячно), із зазначенням відомостей про застосований «базовий місяць», а також відомостей про розмір посадового окладу та окладу за військовими званнями за займаною посадою за 2009 рік, 2010 рік та 2011 рік (по кожному року окрему довідку);
- від ІНФОРМАЦІЯ_1 : відомості про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням індексації (помісячно), із зазначенням відомостей про застосований «базовий місяць», а також відомостей про розмір посадового окладу та окладу за військовими званнями за займаною посадою за 2014 та 2015 роки (по кожному року окрему довідку).
Як слідує із витребуваних та долучених до матеріалів доказів, зокрема, архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/4013 від 24.04.2024 року, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням у період з червня 2009 року по листопад 2011 року включно складав: посадовий оклад - 970 грн., оклад за військовим званням - 125 грн.. Відомостей про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з червня 2009 року по листопад 2011 року включно - відсутні.
Відповідно до архівної довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № Н-192/268 від 06.03.2024 року, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням за грудень 2011 року складав: посадовий оклад - 1 052 грн., оклад за військовим званням - 125 грн.. Індексація грошового забезпечення у грудні 2011 року не нараховувалася та не виплачувалася.
Таким чином, у грудні 2011 року зросла заробітна плата ОСОБА_1 за рахунок збільшення її постійної складової, а саме посадового окладу з 970 грн. на 1 052 грн., у зв'язку з переведенням 29.11.2011 року на іншу посаду (роботу) із займаної посади «старшого офіцеру відділу територіального забезпечення військ» на посаду «заступник начальника відділу зберігання речового майна».
Згідно карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2012, 2013, 2014 та 2015 роки, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням за цей період були незмінними, починаючи з грудня 2011 року та становили: посадовий оклад - 1 052 грн., оклад за військовим званням - 125 грн.. Індексація нараховувалась та виплачувалась у період з січня 2012 року по березень 2013 року включно, а також з червня 2014 року по серпень 2015 року включно, а також у грудні 2015 року.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Таким чином, в межах цієї справи колегія суддів вважає, що:
- у період з березня 2009 року по листопад 2011 року включно базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення Позивача є саме «березень 2009 року», оскільки саме в березні 2009 року Позивача переведено (прийнято) до 85 центру забезпечення речовим майном ЦУРЗ Тилу ГУЛ КСП ЗСУ, правонаступником якого є ВЧ НОМЕР_1 , тому відповідно до вимог абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції до 01.12.2015 року) «березень 2009 року» став базовим місяцем;
- у період з грудня 2011 року по листопад 2015 року включно базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення Позивача є саме «грудень 2011 року», оскільки саме в грудні 2011 року у Позивача зросла заробітна плата за рахунок збільшення її постійної складової, а саме посадового окладу з 970 грн. на 1 052 грн., у зв'язку з переведенням на вищу посаду - заступника начальника відділу зберігання речового майна, що є правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця, тому відповідно до вимог абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції до 01.12.2015 року) «грудень 2011 року» став базовим місяцем;
Проте, у період з березня 2009 року по грудень 2011 року включно Відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася Позивачу індексація грошового забезпечення, що є протиправною бездіяльністю.
В той же час, у період з 2012 року по 2015 року включно індексація нараховувалась та виплачувалась Позивачу лише у період з січня 2012 року по березень 2013 року включно без встановлення базового місяця для обрахунку індексації, а також з червня 2014 року по серпень 2015 року включно, у грудні 2015 року із встановленим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення «січень 2014 року».
Не визначення Відповідачем в якості базового місяця «березень 2009 року» при обчисленні індексації грошового забезпечення Позивача за період з березня 2009 року по листопад 2011 року включно, а також базового місяця «грудень 2011 року» при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з грудня 2011 року по листопад 2015 року, чим Відповідач допустив протиправну бездіяльність, що призвело до неповного нарахування та виплаті Позивачу індексації грошового забезпечення за цей період.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд сформував усталену судову практику відносно повноважень державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення, яка полягає у тому, що такі не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов Відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 року по справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 року по справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року по справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 року по справі № 600/524/21-а.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами Позивача про те, що у спірний період Відповідачем протиправно в повному обсязі не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення проводилася Відповідачем не у встановленому законом порядку, що призводило до її обнуління та суттєвого занижування розміру щомісячної інфляції.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись із твердженням Позивача про те, що у період з березня 2009 року по листопад 2015 року в якості базового місяця має бути «січень 2008 року», як місяць підвищення останнього посадового окладу, з огляду на невірне тлумачення та застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та були чинні на час виникнення правовідносин у цей період.
Так, як вже зазначалось вище, грошове забезпечення Позивача у період з березня 2009 року по листопад 2011 року включно підлягало індексації, виходячи з базового місяця - «березень 2009 року» згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції до 01.12.2015 року), оскільки саме в березні 2009 року Позивача переведено (прийнято) до 85 центру забезпечення речовим майном ЦУРЗ Тилу ГУЛ КСП ЗСУ, правонаступником якого є ВЧ НОМЕР_1 , тому «березень 2009 року» став базовим місяцем.
А у період з грудня 2011 року по листопад 2015 року включно обчислення індексації грошового забезпечення повинно було проводитись виходячи з базового місяця «грудень 2011 року» згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції до 01.12.2015 року), оскільки у грудні 2011 року у Позивача зросла заробітна плата за рахунок збільшення її постійної складової у зв'язку з переведенням на вищу посаду, що було правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця, тому «грудень 2011 року» став базовим місяцем.
Вказане спростовує вимоги Позивача щодо застосування «січень 2008 року» в якості базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення у період з березня 2009 року по листопад 2015 року включно.
Отже, беручи до уваги позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2009 року по листопад 2015 року включно та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити донарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період виходячи з базового місяця «січень 2008 року», а також встановленні вище обставини щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не у встановленому законом порядку у зв'язку із незастосуванням вірного базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення у цей період, колегія суддів дійшла висновку про часткове їх задоволення враховуючи наступне.
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» і «Москаль проти Польщі»). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки за період з березня 2009 року по листопад 2015 року включно ВЧ НОМЕР_1 не здійснено належного обрахування сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , тому належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності, як пасивної поведінки, ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 належних сум індексації грошового забезпечення за вказаний період та зобов'язання провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2009 року по листопад 2011 року включно виходячи з базового місяця «березень 2009 року», за період з грудня 2011 року по листопад 2015 року включно виходячи з базового місяця «грудень 2011 року», з врахуванням фактично виплачених сум, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, як слідує із запроваджених Постановою № 1013 змін, у подальшому з 01.12.2015 року почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01.12.2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення означеного поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей понять «місяць підвищення доходу» і «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Між тим, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Таким чином, ураховуючи наведені нормативні положення, слідує висновок, що розрахунок індексації грошового забезпечення Позивача, як військовослужбовця, з 01.12.2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Початком відліку для визначення місяця підвищення доходу Позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Аналіз приписів Постанови № 1013 у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 дають підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення Відповідачу з 01.12.2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною Позивачем.
У цьому зв'язку колегія суддів звертає увагу на те, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період 2008 - 2018 років таких постанов було дві.
Зокрема, у період з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною.
Починаючи від січня 2008 року посадовий оклад Позивача не змінювався. Він змінився лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу Позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року.
Проте, як вже зазначалось вище, у грудні 2015 року для обрахунку індексації грошового забезпечення Відповідачем в якості базового місяця було встановлено «січень 2014 року», замість вірного «січень 2008 року».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами Позивача про те, що у грудні 2015 року Відповідачем протиправно в повному обсязі не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення проводилася Відповідачем не у встановленому законом порядку, що призводило до неповного нарахування та виплаті Позивачу індексації грошового забезпечення за цей період, чим Відповідач допустив протиправну бездіяльність
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з березня 2009 року по грудень 2015 року включно;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2009 року по листопад 2011 року включно виходячи з базового місяця «березень 2009 року», за період з грудня 2011 року по листопад 2015 року включно виходячи з базового місяця «грудень 2011 року», за грудень 2015 року виходячи з базового місяця «січень 2008 року», з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, суд першої інстанції вирішуючи справу по суті не враховував існуючу правозастосовну практику Верховного Суду щодо необхідності перевірки правильності визначення базового місяця при нарахуванні індексації відповідно до норм Порядку № 1078, що призвело до передчасних висновків цього суду по суті вирішення спору.
До того ж, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам Позивача щодо неправильного обчислення Відповідачем індексації його грошового забезпечення у межах спірного періоду. Більше того, судом взагалі не досліджувалося питання визначення базових місяців для нарахування та виплати індексації Позивачу, а також місяця підвищення доходу Позивача для нарахування індексації у межах спірного періоду.
Викладене в сукупності дають підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи у частині нарахування та виплати Відповідачем індексації грошового забезпечення Позивачу у період з березня 2009 року по грудень 2015 року включно.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з березня 2009 року по грудень 2015 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з березня 2009 року по листопад 2011 року включно виходячи з базового місяця «березень 2009 року», за період з грудня 2011 року по листопад 2015 року включно виходячи з базового місяця «грудень 2011 року», за грудень 2015 року виходячи з базового місяця «січень 2008 року», з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко