П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18241/23
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,
додаткове рішення суду 1-ї інстанції
прийнято 23.11.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000гривень в період з серпня 2022 по лютий 2023 р. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р. у розмірі 100 000 грн за 152 дні перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я в період з 28.08.2022 року по 27.02.2023 року включно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо своєчасного нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди, встановленою постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000гривень в період з листопада 2022 року по лютий 2023 р. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане судове рішення було оскаржено відповідачем до апеляційного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023р., рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі №420/18241/23 - залишено без змін.
13.11.2023 року представником позивача до Одеського окружного адміністративного суду було надано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, згідно якого він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 16 200,00 грн.
23.11.2023р. Одеський окружний адміністративний суд за результатом розгляду указаної вище заяви в порядку ст. 252 КАС України ухвалив додаткове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення представника ОСОБА_1 задовольнив частково та стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Одеською митницею подано на зазначене додаткове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати це додаткове рішення суду першої інстанції, та прийняти рішення, яким зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягали розподілу між сторонами у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги загалом обґрунтовано тим, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги. На думку скаржника, ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Також, у своїх доводах апелянт вказує про порушення судом першої інстанції процесуального порядку розгляду справи для винесення додаткового рішення, що виразилось у зауваженні суду першої інстанції про те, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги подане і підписане представником за довіреністю ОСОБА_2 , а документів про те, що даний представник є адвокатом чи особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво органу державної влади у порядку її самопредставництва - не надано, та відповідні дані також відсутні і в Єдиному реєстрі адвокатів України, у зв'язку із чим безпідставно не було взято до уваги судом першої інстанції відповідну заяву представника ВЧ НОМЕР_1 .
На підставі ст. 311 КАС України, справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, суд першої інстанції, проаналізувавши приписи ст.ст.132, 134, 139 КАС України, прийнявши до уваги надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, врахувавши критерії обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом Марченко В.В. послуг, в розрізі критеріїв їх реальності та необхідності, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 16200грн. є неспівмірним, у зв'язку із чим зменшив розмір таких витрат до 3000 грн.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Як визначено ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Колегія суддів враховує, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1 , відтак позивач має право на відшкодування понесених ним судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до приписів наведеної вище норми процесуального закону.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
В силу приписів ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги від 05.01.2023р.улкадений між адвокатом Марченко Валентином Валентиновичем (далі Адвокат/представник позивача) та ОСОБА_1 (далі Клієнт/позивач), у відповідності до п. 1.1 якого сторони погодили, що Адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги та представництва інтересів Клієнта під час досудового врегулювання спору або (та) в суді першої інстанції пов'язаного з розв'язанням спору щодо виплат грошового забезпечення клієнта як військовослужбовця.
Крім того, в матеріалах справи міститься також акт виконаних робіт до договору від 12.11.2023 року про надання правової допомоги від 12.11.2023 року, у якому конкретизовано які саме послуги у якому об'ємі та розмірі надавались позивачу адвокатом під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а саме:
- бесіда з клієнтом щодо з'ясування обставин у справі, вивчення наявних у клієнта документів, узгодження правової позиції у справі, з'ясування обставин, які мають бути доведені, вивчення доказів на підтвердження цих обставин та встановлення переліку документів яких не вистачає для доведення обґрунтованості позову - 1 година - 600 грн;
- складання та направлення адвокатського запиту 03.07.2023 року до КНП «Міська клінічна Лікарня №11» - 1 процесуальний документ - 600 грн;
- складання та направлення адвокатського запиту 03.07.2023 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону - 1 процесуальний документ - 600 грн;
- складання та направлення адвокатського запиту 03.07.2023 до в/ч НОМЕР_2 - 1 процесуальний документ 600 грн;
- складання позовної заяви 14.07.2023 - 1 процесуальний документ - 6000 грн;
- складання заяви про уточнення позовних вимог від 22.10.2023 з огляду на проведення виплат відповідачем - 1 процесуальний документ - 600 грн;
- заперечення проти заяви по суті справи (відзиву на позов) від 23.10.2023 року - 1 процесуальний документ - 6000 грн;
- заява про уточнення позовних вимог та відмову від частини позовних вимог від 02.11.2023 з огляду на надання доказів про добровільне погашення заборгованостей - 1 процесуальний документ - 600 грн;
- заява про перехід до письмового провадження від 05.11.2023 - 1 процесуальний документ - 600 грн;
Всього: 16200 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, надані в обґрунтування й доведення витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом цієї справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що позивачем - ОСОБА_1 підтверджено фактичне надання йому правничої допомоги, пов'язаної з представництвом інтересів позивача в судів щодо розгляду цієї справи (зокрема у вигляді складання заяв по суті справи, процесуальних документів, тощо), обсяг виконаних робіт/наданих послуг, їх зміст.
Водночас, в контексті надання оцінки доводам апеляційної скарги, судова колегія зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, суд має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
На думку апеляційного суду, ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, суд першої інстанції дотримався вищенаведених вимог та врахувавши складність справи, задоволення позовних вимог, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що у спірному випадку, суд першої інстанції детально дослідив надані позивачем документи в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, оцінив заявлені витрати позивачем з урахуванням їх обґрунтованості та необхідності, та прийшов обґрунтованого висновку про завищення заявленої позивачем суми у розмірі 16200грн. у зв'язку із чим така сума була зменшена судом до 3000,00 грн.
Колегія суддів оцінює критично доводи апеляційної скарги стосовно порушення процесуального порядку розгляду справи для винесення додаткового рішення, що виразилось у позбавленні можливості відповідача надати свої пояснення через заяву про зменшення розміру правничої допомоги, яку суд першої інстанції залишив поза увагою, оскільки вказане клопотання подане і підписане представником за довіреністю - Чілей М.В., а документів про те, що даний представник є адвокатом чи особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво органу державної влади у порядку її самопредставництва - не надано, та відповідні дані також відсутні і в Єдиному реєстрі адвокатів України, оскільки таке не вплинуло на правльність вирішення спірного питання.
Згідно з абз.2 ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 3 статті 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
В даному випадку, як свідчать встановлені апеляційним судом обставини справи, порушення про які у своїй апеляційній скарзі вказує відповідач не призвели до неправильного вирішення спірного питання.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, проаналізувавши кожну із складових правової допомоги, суд першої інстанції прийняв до уваги, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, а вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати та ґрунтовно звернув увагу на те, що формування правової позиції у справі, дослідження документації (доказової бази) наданої клієнтом, складання та направлення запитів, фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення як за кожне окремо.
Також судом першої інстанції було враховано і незначну складність справи, непропорційність та неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 16200 грн., з чим погоджується і апеляційний суд, у зв'язку із чим така сума була зменшена та фактично судом присуджено до відшкодування позивачу витрат у сумі 3000,00 грн.
Фактично на вказаних обставинах безпосередньо гуртувалось клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
За таких обставин, вирішуючи спір щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат, розумності та обґрунтованості їх розміру, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позиваву витрат на професійну допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Стягнута судом першої інстанції на користь позивача сума у відшкодування витрат позивача на правничу допомогу - у розмірі 3 000 грн., на переконання колегії суддів, є цілком ґрунтовною та не є такою, яка могла б за даний спірних обставин справи вважатись неспівмірною, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 .
Скаржником не конкретизовано належним чином неспівмірності стягнутої судом суми у розмірі 3000,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Передбачених ч.3 ст. 317 КАС України порушень норм процесуального права, які обов'язково слугують підставами для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків цього рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає розглядувану апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/18241/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян