09 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1747/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року (суддя Момонт Г.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у подальшому зміненим, про стягнення з Міністерства юстиції України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року включно, в розмірі 408 088,50 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №340/1747/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, адміністративний позов задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 30.03.2023 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.
Вподальшому, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 (провадження №2-кас/340/9/23), залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, адміністративний позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 за період з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року у розмірі 238 947,73 грн, що є різницею між сумою, яка підлягала до стягнення (390 342,73 грн) та раніше стягнутою сумою (151 395,00 грн); у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відповідно до якої просить визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міністерства юстиції України, яка полягає у неповному виконанні рішення суду №340/1747/21 про стягнення з Міністерства юстиції Україн6и на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №340/221/20 за період з 03.09.2020 по 07.04.2021 у розмірі 238 947,73 грн, що є різницею між сумою, яка підлягала до стягнення (390 342,73 грн) та раніше стягнутою сумою (151 395,00 грн); винести окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню Міністерством юстиції України рішення суду у справі №340/1747/21 щодо стягнення решти суми відповідно до виконавчого листа у сумі 46 594,81 грн (238 947,73 грн - 192 352,92 грн).
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що Міністерство юстиції України на виконання рішення суду у справі здійснило неповне перерахування коштів у сумі 192 352,92 грн, замість встановленої у рішенні суду суми - 239 947,73 грн, пославшись на те, що з суми, яка підлягає стягненню до рішення суду утримано податки і збори на загальну суму 46 594,81 грн (43 010,59 + 3 584,22). Позивач наголошує на тому, що у виконавчому листі не зазначено судом щодо необхідності стягнення з вказаної суми податків і зборів. Також позивач посилається на те, що перша частина суми в розмірі 151 395,00 грн була перерахована на картковий рахунок без утримання податків із борів із вказаної у виконавчому листі суми. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 25.08.2021 у справі №260/4470/20 та від 21.04.2021 у справі №461/1303/19 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника у порядку статті 236 КЗпП України не входить до структури заробітної плати у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії відповідача Міністерства юстиції України, яка полягає у неповному виконанні рішення суду №340/1747/21 про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №340/221/20 за період з 03.09.2020 по 07.04.2021 у розмірі 238 947,73 грн (двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок сім грн 73 коп.), що є різницею між сумою, яка підлягала до стягнення (390 342,73 грн) та раніше стягнутою сумою (151 395,00 грн).
Винести окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню Міністерством юстиції України рішення суду у справі №340/1747/21 щодо стягнення на мою користь решти суми у відповідності до виконавчого листа у сумі 46 594, 81 грн. (238947,73 - 192352,92).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №340/221/20 за період з 03.09.2020 по 07.04.2021 у розмірі 238 947,73 грн відповідно до виконавчого листа №340/1747/21 від 27.11.2023 виконано не в повному обсязі, зокрема стягнуто кошти у сумі 192 352,92 грн замість встановленої у рішенні суду суми - 238 947,73 грн. В свою чергу, нарахування та відрахування податків і зборів Казначейством при виконанні судових рішень про стягнення виплат, пов'язаних з трудовими правовідносинами, Порядком №845 не передбачено. Такі нарахування та відрахування здійснюються боржниками, що підтверджується листом Державної казначейської служби України №5-11-11/25441 від 28.12.2023. Більше того, у вказаному листі ДКСУ прямо вказує на самостійні дії Боржника - відповідача у справі №340/1747/21, направлені на виплату коштів. Отже, дії щодо неправомірного стягнення податків та зборів вчинені саме дії відповідачем у справі №340/1747/21, а не Державною Казначейською службою України. Як вбачається з фактичних обставин справи, Міністерство юстиції України на виконання рішення суду у справі №340/1747/21 здійснило неповне перерахування коштів, а саме: перерахувало кошти у сумі 192 352,92 грн, замість встановленої у рішенні суду суми - 238 947,73 грн. Відповідач при цьому послався на те, що з суми, яка підлягає стягненню відповідно до рішення суду у справі, утримано податки і збори на загальну суму 46 594, 81 грн (43 010,59 грн + 3 584,22 грн). При цьому у виконавчому листі чітко вказана сума 238 947,73 гривень, яка підлягає саме стягненню на мою користь. У вказаному виконавчому листі не зазначено судом щодо необхідності стягнення з вказаної суми податків і зборів, як це наприклад зазначено було у виконавчому листі №340/221/20 від 03.09.2020, який перебував на виконанні в Казначействі в порядку статті 235 КЗпП України. Неправомірність дій відповідача щодо утримання податків і зборів саме із суми, яка підлягала стягненню у виконавчому листі №340/1747/21 від 27.11.2023, підтверджує і той факт, що перша частина суми в розмірі 151 395,00 грн (сто п'ятдесят одна тисяча триста дев'яносто п'ять грн) в цій же ж справі за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2021, яке набрало законної сили 03.11.2021, згідно виконавчого листа №340/1747/21 від 18.11.2021 була перерахована відповідачем 08.12.2021 на мій картковий рахунок без утримання податків і зборів із вказаної у виконавчому листі суми (копія документу міститься в матеріалах справи). Це ж саме мало місце у справі №340/10802/21, де рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2022, яке залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалено стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду №340/221/20 про поновлення на роботі, починаючи з 08.04.2021 по 28.10.2021 включно, в розмірі 349 434,40 грн. Так, на підставі виконавчого листа №340/10802/21 від 27.07.2022 вказана сума 349 434,40 грн була зарахована 28.09.2022 в повному обсязі на рахунок позивача (доказ міститься в матеріалах справи). При цьому, утримання податків і зборів із вказаної у виконавчому листі суми не здійснювалось. Отже, відповідач, виконуючи рішення суду за виконавчим листом №340/1747/21 від 27.11.2023, мав би перерахувати всю суму компенсації, яка зазначена в рішенні і виконавчому листі, з огляду на те, що така компенсація не оподатковується відповідно до положень статей 162-164 Податкового кодексу України. Таким чином, є підстави для визнання судом протиправними дій Міністерства юстиції України щодо неповного виконання рішення суду №340/1747/21, а також винесення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду.
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому повністю підтримує позицію суду першої інстанції. Звертає увагу, на те що відповідно до абзацу 5 пункту 26 Порядку № 845 орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку. З врахуванням вищенаведених норм, на думку Міжрегіонального управління Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що: «Безспірне списання коштів на виконання рішення суду здійснюється органом Казначейства на підставі виконавчого документа у розмірі, який у такому виконавчому документі зазначений. Порядок №845 не покладає на орган Казначейства обов'язок щодо зменшення суми, зазначеної у виконавчому документі». Також, Судом першої інстанції в повній мірі досліджено матеріали справи та констатовано, що: «Міністерство юстиції України листом №166850/Г-42258/16.2.1 від 15.12.2023 повідомило ОСОБА_1 , що безспірне списання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 за період з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року у розмірі 192 352,92 грн на підставі виконавчого листа стягнуто Державною казначейською службою України 13 грудня 2023 року. Водночас повідомлено щодо утримання податку та збору: податок на доходи фізичних осіб у сумі 43 010,59 грн та військовий збір у сумі 3 584,22 грн. Таким чином, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 кошти позивачу виплачені Державною казначейською службою України внаслідок їх безспірного списання.
Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 523/14396/19 сформовано висновок, що: «Таким чином, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом».
Отже, виконуючи рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 у діях Міністерства юстиції не вбачається вчинення протиправних рішень чи дій. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс ухвалу від 03.01.2024 у справі №340/1747/21 з додержанням норм матеріального і процесуального права.
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Міністерства юстиції України, в якому повністю підтримує позицію суду першої інстанції. Звертає увагу, на те що Міністерство юстиції України наголошує на тому, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, присуджена рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №3401747/21, виплачена ОСОБА_1 у суворій
відповідності до вимог законодавства з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.Окрім того, як вбачається із листа Державної Казначейської служби України № 5-11-11/25441 ві 28.12.2023, на виконанні у якої знаходився виконавчий лист від 27.11.2023 №340/1747/21 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 03.09.2020 по 07.04.2021 у розмірі 192352,92 грн. на користь ОСОБА_1 , вказаний орган Казначейства підтверджує правомірність дій Міністерства юстиції щодо відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору із вквазаної суми у виконавчому документі та зазначає: «Враховуючи зазначені вище норми Кодексу, боржник (Міністерство юстиції України) за виконавчим документом про стягнення виплат, повязаних з трудовими правовідносинами, є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору та несе відповідальність за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету зазначеного податку і збору». З огляду на викладене вважаємо що Кіровоградський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому воно відповідає вимогам статті 242 КАС України, тобто, є законним і обґрунтованим. Доводи ОСОБА_1 про те, що Кіровоградський окружний адміністративний суд помилково не надав оцінку діям відповідача, які оскаржувались у позивачем у заяві в порядку статті 383 КАС України, Міністерство юстиції України вважає безпідставними та повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні. Так, оскільки відповідачем не вчинено протиправних дій під час виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі№340/1747/21, а виконання рішення проведено Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання коштів із рахунку боржника у даній справі, у разі незгоди стягувача із сумою, утриманою з боржника на виконання рішення суду, підлягають оскарженню дії саме ДКС України. Враховуючи, що ДКС не є відповідачем у справі №340/1747/21, то вчинені нею дії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 не підлягають оцінці судом у порядку встановленому ст.383 КАС України. Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити, що Міністерством юстиції належним чином з правовим обґрунтуванням нараховано податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, присудженої рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21, внаслідок чого виплачена ОСОБА_1 на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення зменшується на суму податків і зборів. Отже, дії відповідача вважаємо правомірними, а правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку статті 383 КАС України, відсутні.
У відповіді на відзиви відповідачів, позивачем зазначено, що весь зміст відзивів Відповідачів зводиться до намагання запевнити, що рішення про стягнення суми коштів здійснювалось не Міністерством юстиції України як боржником визначеним у виконавчому листі №340/1747/21 від 27.11.2023, а Державною казначейською службою України, що не відповідає фактичним даним та матеріалам справи. Те, що це не відповідає дійсності підтверджується не лише листом Державної казначейської служби №5-11-11/25441 від 28.12.2023, а й нормативно врегульованою процедурою добровільного виконання рішення суду про стягнення коштів, які надійшли на виконання до Державної казначейської служби. Остання здійснює примусове стягнення коштів з рахунків, у разі невиконання рішення суду про стягнення коштів добровільно. Добровільно Боржниками здійснюється виконання рішень суду у відповідності до надісланих Державній казначейській службі платіжних доручень на перерахування коштів, навіть тоді коли таке рішення знаходиться вже на примусовому виконанні в органах казначейства. Ні для кого не є секретом, що всі державні органи обслуговуються виключно за відкритими рахунками в Державній казначейській службі, і що по всім платіжним операціям з таких рахунків здійснюється контроль органами казначейства, навіть якщо це не стосується стягнення за виконавчими листами в примусовому порядку у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Згідно із частинами першою, другою цієї статті у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини 1 першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 (провадження №2-кас/340/9/23) стягнуто з Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 за період з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року у розмірі 238 947,73 грн (двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок сім грн 73 коп.), що є різницею між сумою, яка підлягала до стягнення (390 342,73 грн) та раніше стягнутою сумою (151 395,00 грн).
Міністерство юстиції України листом №166850/Г-42258/16.2.1 від 15.12.2023 р. повідомило ОСОБА_1 , що безспірне списання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 за період з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року у розмірі 192 352,92 грн на підставі виконавчого листа стягнуто Державною казначейською службою України 13 грудня 2023 року.
Водночас повідомлено щодо утримання податку та збору: податок на доходи фізичних осіб у сумі 43 010,59 грн та військовий збір у сумі 3 584,22 грн.
Доводи скаржника про безпідставність утримання з присуджених сум податків та зборів колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.
Колегія суддів, при вирішенні даної справи, виходить із правового висновку зробленого Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 8 грудня 2021 року у справі №9901/407/19, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Так, у постанові Верховний суд зазначив:
«Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Згідно з підпунктом "е" пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, у яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац другий пункту 3 Порядку №100).
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
При цьому відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.»
Отже, наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали чи вчиненні процесуальних дій.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №1404-VIII, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону №1404-VIII).
За приписами частини 2 статті 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення №215), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів
Згідно з пунктом 3 Положення №215 основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Пунктом 9 Положення №215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2020 №845 (далі - Порядок №845).
За визначеннями, наведеними у пункті 2 Порядку № 845, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів, а боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 26 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку № 845.
Пунктом 27 Порядку №845 передбачено, що для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник зобов'язаний привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.
Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 28 Порядку№845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.
З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.
У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.
Відповідно до п. 29 Порядку №845, у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.
Відповідно до п. 30 Порядку №845, на період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов'язаних із централізованим обслуговуванням боржника, за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 цього Порядку.
Відповідно до п. 25 Порядку №845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника:
- за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України;
- із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору;
- поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки за виплати сум компенсаційних виплат);
- за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
- з рахунків із спеціальним режимом використання;
- за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами;
- у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.
Згідно ст.55 Бюджетного кодексу України захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.
Захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного (місцевого) боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації; забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки; роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла; заходи, пов'язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету; здійснення розвідувальної діяльності; оплату послуг з охорони державних (комунальних) закладів культури; оплату енергосервісу; виплати за державними деривативами.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що орган державної казначейської служби після отримання виконавчого документу встановлює дані кодів та рахунків, з яких має проводитися безспірне списання коштів та протягом цього періоду не проводить платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.
Згідно з п.32 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що виконання судового рішення є обов'язковим і забезпечення його виконання покладено на Державу. Водночас законодавцем визначено окрему процедуру виконання судових рішень щодо стягнення коштів з органів, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету і саме цією процедурою встановлені особливості виконання таких рішень.
Як встановлено судом, Міністерство юстиції України листом №166850/Г-42258/16.2.1 від 15.12.2023 повідомило ОСОБА_1 , що безспірне списання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 за період з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року у розмірі 192 352,92 грн на підставі виконавчого листа стягнуто Державною казначейською службою України 13 грудня 2023 року. Водночас повідомлено щодо утримання податку та збору: податок на доходи фізичних осіб у сумі 43 010,59 грн та військовий збір у сумі 3 584,22 грн.
Таким чином, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 кошти позивачу виплачені Державною казначейською службою України внаслідок їх безспірного списання.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21 проведено Державною казначейською службою України відповідно до Порядку №845 шляхом безспірного списання коштів із рахунку Міністерства юстиції України, то відповідачем не вчинено протиправних дій під час виконання рішення у даній справі, а тому заява позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подана у порядку ст.383 КАС України, підлягає залишенню без задоволення. У разі незгоди стягувача із сумою утриманою з боржника на виконання рішення суду, підлягають оскарженню дії Державної казначейської служби України, а не Міністерства юстиції України.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров