08 травня 2024 року м. Дніпросправа № 215/3534/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в адміністративній справі № 215/3534/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністра соціальної політики України Жолнович Оксани Іванівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 направлена скаржнику засобами поштового зв'язку та отримана ним 12.04.2024.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подано до суду заяву про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, в якій просить поновити строк звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву про поновлення строку апеляційного оскарження подане ОСОБА_1 дійшов наступних висновків.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що копію оскарженої ухвали отримано 12.10.2023. 15.10.2023 скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою, яку повернуто судом апеляційної інстанції у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги. 29.02.2024 заявником повторно подано апеляційну скаргу, тобто без пропуску п'ятнадцятиденного строку.
Суд зазначає, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім того, статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до матеріалів справи, 16.10.2023 засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 вперше подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 первинну апеляційну скаргу повернуто у зв'язку ненаданням документу про сплату судового збору або документів, як б підтверджували важкий матеріальний стан скаржника.
ОСОБА_1 не було реалізовано право на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 24.01.2024 про повернення апеляційної скарги.
01.03.2024 ОСОБА_1 вдруге надіслано засобами поштового зв'язку до суду апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку встановленого статтею 295 КАС України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.
Інших вмотивованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржником не наведені.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 299, 327-329 КАС України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров